Найстрашніші епідемії на території України: чумний бунт та холера в Одесі

Нинішня ситуація із «непідкотрольним» вірусом далеко не перша в історії України. GreenPost підготував невеликий історичний огляд епідемій, що бушували на наших територіях протягом останніх двох століть та увійшли до медичних хрестоматій.

1829 рік. Севастополь. Епідемія чуми

Чума почала поширюватися серед російських солдатів відразу після початку чергової російсько-турецької війни (1828 рік). Щоб локалізувати хворобу в межах військових баз, у Севастополі в червні було встановлено карантин.

Усіх «підозрілих» у місті примусово ізолювали. Заїхати в Севастополь чи, навпаки, залишити його можна було лише після 2-3-тижневого нидіння в карантинній зоні. Це призвело до голоду, розквіту спекуляції, зловживань флотських інтендантів і корупції карантинних чиновників, які монополізували продовольче постачання.

Природно, дуже зросли захворюваність на різні хвороби та смертність, особливо в бідних районах міста.

Спеціальна комісія з Петербургу встигла виявити масові зловживання, проте її зненацька відкликали. Посилення карантинних заходів у березні 1830 року (повна заборона виїжджати з міста) спровокувала повстання – чумний бунт у Севастополі. Лише це змусило тодішнього т.в.о. військового коменданта (самого коменданта повстанці вбили) Андрія Турчанінова повністю зняти карантин 4 червня 1830 року.

Прикметно, що жодного хворого на чуму в місті так і не було виявлено – чи то карантин виявився настільки ефективним профілактичним заходом, чи то його введення було зайвим.

1918 рік. Іспанський грип

Найстрашніша пандемія ХХ століття. «Іспанка» викосила більше, ніж Перша світова війна – від 50 до 100 мільйонів людей (2,7-5,3% населення планети), загалом же на неї перехворіло близько третини людства – 29,5%.

Починалося все банально. Звичайний сезонний вірус грипу в перші місяці 1918 року мутував і почав стрімко поширюватися. Цьому дуже сприяли антисанітарія в окопах і таборах військовополонених, а також власне бойові дії із переміщенням військ. Перебіг хвороби був настільки швидким, що деякі хворі помирали вже наступного дня. Дивно, але смертельною «іспанка» була переважно для людей від 20 до 40 років, діти та літні люди мали набагато вищі шанси успішно перехворіти.

Найімовірніше, до України «іспанку» після Брестського мирного договору у березні 1918 року завезли німецькі окупаційні війська. До осені епідемія вже охопила всю Україну. Тільки на Київщині було близько 700 тисяч хворих, з яких померло понад 10 тисяч.

А що ж старий перевірений засіб – карантин? Ввести його в масштабах країни було технічно неможливо, оскільки держава не контролювала свою територію.

Та й сама держава, ведучи війну за свою територіальну цілісність, постійно змінювала формат – УНР, Українська, держава, знову УНР (слід сказати, що всі інші держави тоді теж не вводили «великий карантин» – лише на місцевому рівні могли прийматися такі рішення, котрі суттєво не вплинули на поширення іспанського грипу)...

Пандемія іспанського грипу залишила величезний слід в історії людства. Світ побачив: якщо лікарі здебільшого житимуть із приватної практики, лікуючи хворих багатіїв, то позбавлені доступу до медичної допомоги бідніші люди можуть виявитися великою проблемою.

1970 рік. Одеса. Епідемія холери

3 серпня у місті помер перший хворий на холеру, а вже пів на першу ночі 4 серпня розпочав роботу протиепідемічний штаб осередку хвороби – обласна Надзвичайна протиепідемічна комісія (НПК). 

Керівництву знадобилося чотири дні, аби усвідомити, що половинчасті заходи результату не дадуть, і 8 серпня НПК прийняла рішення повністю ізолювати Одесу. Місто з прилеглими сільськими районами оточили кільцем силовиків, забезпечивши жителів необхідним продовольством тощо. В Одесі ввели надзвичайний стан. У місцевій пресі людей закликали обов’язково кип’ятити воду та мити з милом овочі і фрукти. 14 тисяч медичних працівників залучили до поліпшення санітарного стану міста.

Одесити реагували на ситуацію з притаманним їм гумором. Михайло Жванецький так згадував пізніше про карантин в Одесі:

«Холера в Одесі мала великий успіх... Стільки сміху в Зеленому театрі ще ніколи не було. Обличчя в Одесі стали хороші, в місті раптом з'явилися продукти і таксі. Перебоїв з водою не було. На вулицях була абсолютна чистота, не властива Одесі».

Офіційно спалах було подолано 4 вересня. Повністю запобігти «розповзанню» інфекції з міста владі не вдалося, однак загалом проблему було вирішено.

2009 рік. Пандемія «свинячого» грипу

Мабуть, більшість українців краще пам’ятає скандал зі спеціально закупленою вакциною від «свинячого грипу», ніж усі інші заходи, які вживалися у зв’язку з оголошеною ВООЗ пандемією. Тодішній уряд підхопив світовий тренд і своєю постановою 30 жовтня ввів тритижневий карантин у 9 областях: Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій. Карантин передбачав насамперед тритижневі канікули в усіх школах та закриття дитячих садочків. Також вводився вищий рівень небезпеки й заборонялося проведення «масових заходів».

Обидві ці суттєві заборони виявилися на практиці доволі неоднозначними.

Загалом карантин пройшов без ексцесів, хоча доскіпливі журналісти, зіставляючи цифри захворілих, допитувалися: а чи адекватним було таке рішення?

Як бачимо, ці три карантини дуже не схожі ні між собою, ні на наш нинішній карантин. А наскільки він виявиться дієвим, покаже лише час.