Мозок витрачає більше часу на аналіз часових даних, аніж просторових

Науковці вивчали, як люди зберігають та обробляють часову та просторову інформацію в робочій пам'яті. Експеримент показав, що оперувати часом складніше, ніж простором. Мозок витрачає на обробку інформації про час значно більше ресурсів і змушений кодувати інформацію за допомогою "просторових" підказок. Дослідження опубліковане в журналі Current Biology.

Робоча пам'ять - це тимчасове ментальне сховище, яке має обмежену місткість та використовується для негайної обробки інформації. Вона відіграє ключову роль у запам'ятовуванні і використанні даних, у тому числі, про час і простір, а також у логічних роздумах та ухваленні рішень.

Група канадських дослідників провела експеримент для вивчення деталей нейрональних механізмів оброблення і зберігання даних про час та простір у робочій пам'яті.

У дослідженні брали участь 26 осіб, рівна кількість чоловіків та жінок. Під час експерименту вони мали запам'ятовувати просторові та тимчасові стимули. Спочатку учасникам демонстрували слова-підказки, що саме їм необхідно запам'ятати: де – місце пред'явлення стимулу або коли – послідовність. Потім кожному учаснику показували чотири зображення, що послідовно з'являються в одному з чотирьох кутів. Якщо була підказка «де», потрібно було сказати, у якому з кутів було показано те чи інше зображення. Якщо "коли" - назвати, в якому порядку були показані зображення. Під час експерименту дослідники реєстрували активність мозку за допомогою магнітоенцефалографії (МЕГ).

Експеримент показав, що учасники однаково добре вирішували завдання як запам'ятовування послідовності, і на запам'ятовування розташування. Однак аналіз даних про активність мозку методом МЕГ виявив відмінності в способі зберігання інформації про час і простір. Для того, щоб учасники так само добре пам'ятали послідовність, як і розташування, були потрібні додаткові зусилля, що відбивалося в активації певних областей мозку — задньої тім'яної частки в діапазоні бета-частот та передній прецентральній ділянці в діапазоні тета-частот.

Дослідники з'ясували, що для кожної із частот зберігання інформації про послідовність та простір існує зовсім різна нейрональна архітектура із задіюванням різних частин головного органу. При зберіганні послідовності вчені побачили зв'язок переважно задніх відділів правої півкулі або між собою. При зберіганні інформації про простір мозок створював нейрональні зв'язки у передніх відділах мозку, причому більшість таких зв'язків були міжпівкульними.

Дослідження показало різну організацію, кількість та інтенсивність зв'язків між частинами мозку при запам'ятовуванні послідовностей та розташування фігур. Отже, зберігання у робочій пам'яті послідовності та розташування у просторі — якісно різні процеси. Це відкриття допоможе у медичному вирішенні проблем з пам'яттю та когнітивних розладів.

Більше новин читайте на GreenPost.