Коли очі різного кольору: що це таке й у кого буває

Очі — це те, що чи не найбільше дозволяє ідентифікувати людину. А особливо якщо ці очі не одного кольору. 12 липня відзначають День різнокольорових очей.

Гетерохромія — це стан, при якому райдужка одного ока має інший колір, ніж райдужка іншого ока, або коли частини однієї райдужки мають різні кольори. Це рідкісне явище зустрічається як у людей, так і у тварин, зокрема у котів, собак, коней і корів. У тварин гетерохромія часто буває пов'язаною з певними породами чи забарвленням шерсті.

Гетерохромія буває:

• повна: одне око має повністю інший колір, ніж інше;
• секторна (часткова): частина райдужки одного ока має інший колір, ніж решта райдужки;
• центральна: навколо зіниці райдужка має кільце іншого кольору.

Гетерохромія може бути спадковою — вона може стати наслідком мутацій у генах, які контролюють колір очей. Деякі хвороби, як-от синдром Ваарденбурга, синдром Стерджа-Вебера та нейрофіброматоз, пошкодження ока чи запальні процеси, такі як ірит або увеїт, також можуть викликати гетерохромію. Окрім того, деякі ліки, зокрема ті, що використовуються для лікування глаукоми, можуть змінити колір райдужки.

Цікаво, що колись усі люди на Землі мали карі очі, поки в когось не сталася генетична мутація, що вплинула на ген OCA2 — можливо, не пізніше, ніж 6 000-10 000 років тому. Випадкова мутація вплинула на вироблення пігменту меланіну в райдужній оболонці ока, що призвело до появи світлих відтінків очей — від бурштинових і горіхових до зелених і блакитних. Про це розповідає IFL Science.

Раніше вважалося, що лише кілька генів контролюють колір очей, але згодом науковці з'ясували, що він пов'язаний із десятками генів. Незважаючи на цю складність, існують чіткі тенденції в тому, як колір очей проявляється в різних частинах світу.

Карий — найпоширеніший колір очей у сучасних людей. Однак пропорція різних кольорів очей сильно варіюється від регіону до регіону, від країни до країни.

У дослідженні 2019 року було проаналізовано дані про колір очей у деяких країнах Європи та Центральної Азії, розбивши його на «карий/горіховий», «проміжний» і «блакитний». У той час як у таких країнах, як Вірменія, понад 80 % людей мають карі очі і 3 % — блакитні, в Ісландії — 9 % карих очей і 74 % блакитних.

Чому в Європі спостерігається більше варіацій кольору очей, ніж у решті світу (особливо це стосується блакитних очей)? Науковці не зовсім впевнені у відповіді, але вони висунули кілька теорій.

Одна з них — «гіпотеза вітаміну D», за якою світлий колір шкіри, волосся й очей допоміг доісторичним людям пристосуватися до північних широт, де світла не так багато. Інша ідея полягає в тому, що це якось пов'язано з тим, що європейці мають більше неандертальських генів. Насправді ж, скоріш за все, йдеться про складне поєднання факторів, що включають генетичний дрейф, ефект засновника, послаблення природного добору та статевий добір.

Всупереч стереотипу, немає жодних доказів того, що блакитні очі вимирають. Гени, які кодують блакитні очі, є рецесивними, а карі — домінантними, тобто людина повинна успадкувати гени блакитних очей від обох батьків, аби мати цю ознаку. Це призвело до помилкових тверджень про те, що блакитні очі можуть з часом зникнути в популяції. Однак блакитні очі навряд чи вимруть в осяжному майбутньому просто тому, що достатня кількість людей є носіями генів, які підтримують рецесивні ознаки в людській популяції.

Більше новин читайте на GreenPost.