Голова ДЕІ лобіює інтереси підприємств-забруднювачів – екологи

Заява голови ДЕІ Андрія Мальованого про доцільність повернення 70% екоподатку підприємствам-забруднювачам, які ці податки сплатили, викликала різку критику експертів та громадських активістів.

Нагадаємо, що очільник ДЕІ заявив, що кошти від сплати екоподатку використовуються неефективно. 

«З тим, що кошти витрачаються неефективно, варто погодитися. І про це ми говорили не раз. Але висновки з цього зроблені абсолютно неправильні. Кошти підприємствам повертати не можна, це перестане їх стимулювати робити переоснащення тощо. Таке враження, що або пан Мальований жив усі ці роки у вакуумі, або свідомо лобіює інтереси забруднювачів», - сказав GreenPost заступник голови ЕкоПраво-Київ Борис Васильківський.

Категоричну незгоду експертів та екоактивістів викликала наступна заява пана Мальованого:

«Восени, після канікул, депутати Верховної Ради зможуть розглянути законодавчу ініціативу, аби 70% екоподатку поверталося до підприємства для їхньої модернізації задля зменшення тиску на екологію. Я підтримую цю ініціативу», - написав голова ДЕІ у своєму ФБ.

«Повна маячня. Головним фактором руйнації природного середовища в Україні є агровиробництво, адже воно охоплює 70% території України. Відповідно, основна проблема це дефіцит природних екосистем (лісів, степів, боліт) та дисбаланс ландшафтів. Вирішити цю проблему можна лише на загальнонаціональному рівні. Виникає просте риторичне питання: як поверення грошей підприємствам допоможе вирішити цю фундаментальну проблему?» - сказав GreenPost експерт Української екологічної ліги Олексій Бурковський.

Наслідки пилових бур цього року. Фото Олексія Бурковського

Громадськість вважає, що забруднювач повинен платити і вимагає не повертати екоподаток підприємствам-отруювачам довкілля.

«Ми постійно чуємо від промисловців, що грошей на модернізацію власних засобів виробництва не мають. І якщо підприємства будуть вкладати власні кошти, вони збанкрутують і “країна зупиниться”. Тому, мовляв, треба екологічні податки (кошти, які підприємства сплачують за завдану довкіллю шкоду), залишати у них же і дати можливість витратити їх на встановлення очисного обладнання тощо», - прокоментував ситуацію співзасновник SaveDnipro Павло Ткаченко.

Аргументом бізнесу служить неефективне використання коштів екоподатку владою різних рівнів та витрачання коштів не за призначенням. 

«Дійсно, наприклад, так званий «вуглецевий податок» (плата за викиди вуглекислого газу), який було збільшено у 2019 році майже у 25 разів, повністю надходить до загального фонду державного бюджету і може витрачатися державою на що завгодно. Інші податки, які частково надходять на місцевий рівень, або не використовуються органами місцевого самоврядування, або витрачаються на заходи, які мають низький природоохоронний ефект. Отже, держава, проявивши себе неефективним управлінцем, надала забруднювачам найвагоміший інструмент для маніпулювання цим питанням», - зазначає екоактивіст.

Але це не значить, що податок потрібно повертати тим, хто вже завдав шкоду довкіллю і здоров’ю населення.

«Варто провести адекватне реформування екологічного податку, аби всі кошти витрачались виключно на заходи, які мають суттєвий природоохоронний ефект. В розвинених державах бізнес не зазіхає на кошти екоподатків, які сплачуються за шкоду, яку завдають підприємства своєю діяльністю довкіллю та здоров’ю населення. Натомість використовується співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, механізми державної підтримки при кредитуванні заходів екомодернізації, або податкові пільги для відповідального бізнесу тощо», - зазначає Павло Ткаченко.

Ще рік тому півтора десятка авторитетних екологічних організацій підписали звернення до президента, депутатів, уряду, суспільства з вимогою не повертати екоподаток забруднювачам. Це звернення усе ще актуальне.

Серед них - “Save Dnipro”, “Екологія право людина”, “Еколтава”, “Друге Життя”, “Зелена Генерація”, “Екодія”, 350.org, "Разом!", "О.ЗЕРО", «Єдина Планета», “Ресінк”, “Нуль відходів Львів”, "Центр громадських та медійних ініціатив", Запорізька філія Всеукраїнської екологічної ліги, "Дзига" та інші. Нагадаємо, що тодішній виконавчий директор Екодії Ірина Ставчук сьогодні є заступником міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Сподіваємося, вона пояснить голові ДЕІ, що формування та реалізація екологічної політики – це прерогатива міністерства, а не Державної екологічної інспекції.   

«На кожного жителя Дніпра припадає щороку чотири кілограми забруднюючих речовин, які викидаються підприємствами міста у повітря. У тому числі таких небезпечних, як наддрібні тверді часточки, які руйнують капіляри, бронхи, наче наждак нищать наш організм. За наступні десять років мої діти отримають по 40 кілограмів цих небезпечних речовин. Я не хочу чекати, поки хтось вирішить проблему забруднення нашого міста, інших міст України. Повернення екоподатку підприємствам лише відстрочить очищення повітря нашого міста», - вважає Павло Ткаченко.

Екоактивісти вважають важливим вникати у такі на перший погляд технічні і далекі від повсякденних проблем людей речі, як способи управління екоподатком».

«Вирішення проблем кожного з нас лежить у тому числі і через вирішення таких на перший погляд далеких від громадян проблем, як управління екоподатком. Тому ми цим займаємося, тому вимагаємо від уряду, депутатів прийняти саме наше бачення проблеми», - резюмував екоактивіст.

В Україні зокрема ЄБРР неодноразово демонстрував готовність підтримувати проєкти, направлені на енергоефективність і екологізацію підприємств. Як видно, варіанти є, але вони потребують прозорості та відповідальності бізнесу. А ДЕІ та її голові краще зайнятися своїми прямими обов’язками. 

Наскільки українським підприємствам обтяжливо платити екоподаток? Роками вони отримують надприбутки, зокрема і через низькі ставки екологічного податку (які приблизно в 10 разів нижчі ніж в ЄС), але більшість обов’язків щодо модернізації - не виконуються.

«Екоподаток в Україні назвичайно низький, він ставить лише 0,2% від ВВП України. Для порівняння, в країнах ЄС ця частка складає 2,4%, і щороку зростає на 2,2%. Про це свідчать також і низькі ставки податку на різні забруднюючі речовини. Для прикладу, у Польщі за викиди аміаку ставка податку у 7 разів вища, ніж в Україні, оксиду вуглецю – у 8,5 разів вища, вуглеводнів – майже у 6 разів. Ставка податку на відходи гірничо-добувних підприємств в Україні менша ніж у Великій Британії майже у 143 рази. Тому для дієвої роботи екологічного податку, його треба збільшувати, а не відміняти», - вважає аналітик та еколог МБО “Екологія-Право-Людина” Катерина Норенко.

На думку представників ГО Зелена генерація,  якщо допустити запропоноване паном Мальованим та власниками підприємств повернення коштів, то ситуація буде наступною: чим більше забруднювач буде робити викидів, тим більше доведеться йому повертати. Це нелогічно. Тим більше, що зараз немає доступу ні до інформації про кількість відходів, ні про викиди.

«Підприємства і зараз можуть отримувати кошти на модернізацію із екологічних фондів. По-перше, законодавство говорить, що звертатися можуть юридичні особи усіх форм власності. По-друге, постанова, яка визначає природоохоронні заходи, також дозволяє направляти кошти на підприємства. 

А для того, щоб ефективно використовувалися гроші на інші заходи, треба екологічний фонд зробити окремою юридичною особою. Тоді договори на виконання заходів зможуть оформлятися на стільки років, на скільки потрібно. І не треба буде їх в кінці року повертати через те, що не вистачає часу їх повністю використати», - говорить Борис Васильківський.

Як ми вже писали, екологи сумніваються у ефективності перевірки, яку зараз ДЕІ проводить на Дарницькій ТЕЦ.