Футбол у концтаборах: невигадані історії на незвичайній виставці

До відкриття чемпіонату Європи з футболу 2024 року Фонд меморіальних комплексів «Бухенвальд» та «Міттельбау-Дора» підготував незвичайну виставку. На території колишнього концентраційного табору встановлено 14 стел, які розповідають про ув'язнених із числа гравців і футбольних функціонерів. Експозиція просто неба діє до 31 серпня. Про це розповідає Deutsche Welle.

Іноді охоронці Бухенвальда дозволяли в'язням грати у футбол на майданчику для переклички. Втім, більшість в'язнів, виснажені важкою працею та мізерним харчуванням, не могли брати участь у матчах. Імпровізоване поле з'явилося 1939 року на місці знесених бараків. Перший поєдинок пройшов у квітні того ж року: команді ув'язнених-євреїв довелося змагатися з ув'язненими неєвреями. Завершився матч перемогою євреїв, писав у мемуарах лікар Едгар Роден із Відня, який на той час був ув'язнений у цьому таборі.

Футбол дозволяв ув'язненим — як гравцям, там і глядачам — на короткий час уникнути реальності повсякденного життя в таборі та його небезпек. За словами колишніх в'язнів, часом у Бухенвальді існувало до 12 футбольних команд.

Але для охоронців із СС гри були лише засобом зберегти видимість нормального життя та замаскувати злочинний характер концтабору, наголошує офіційний представник фонду Рікола-Гуннар Лютгенау. Невипадково футбольне поле було одним із місць, яке охорона показувала стороннім відвідувачам табору.

Дворазовий власник Trophée de France потрапив до табору через жарти

Не всім спортсменам вдалося повернутися з ув'язнення. У табірних стінах загинув, зокрема, колишній гравець збірної Франції Ежен Маес. У 1908 та 1910 роках він разом із клубом «Патронаж Ольє» виграв змагання Trophée de France. З 1911 року Маес грав за збірну Франції і показав себе добрим нападником, забивши 15 голів у 11 міжнародних матчах. Але його спортивну кар'єру обірвало поранення у Першу світову війну.

Маес оселився у місті Кан на північному заході Франції та виступав за місцевий клуб. Засоби для існування йому забезпечувала реклама школи плавання та танцювального залу, можлива завдяки репутації Маеса як колишнього гравця національної збірної.

Француза занапастив жарт про здібності німецьких солдатів у плаванні. У 1943 році Маес був заарештований за «антинімецькі висловлювання» з доносу і засланий до Бухенвальда, а звідти до концтабору Дора-Міттельбау. З кінця березня він вважався у списках ув'язнених як зниклий безвісти. У Кані його ім'я носять вулиця та плавальний басейн.

Зірка футболу з Угорщини

Не пережив ув’язнення й угорський футболіст Хенрік Надлер, виходець із єврейської родини та семиразовий чемпіон Угорщини у складі будапештського клубу МТК. Після товариського матчу МТК з клубом «АС Страсбург» на Різдво 1923 французька спортивна газета Le Sport Alsacien називала 22-річного півзахисника «першокласним акробатом із м'ячем».

«Маленький, жилавий, непомітний, його взагалі неможливо обвести. Здавалося, він зрісся із самим м'ячем», — зазначало видання.

Нацисти окупували Угорщину 1944 року. Незрозуміло, коли і як саме Надлер потрапив до них у лапи. Укладачі експозиції припускають, що уродженця Будапешта наприкінці 1944-го відправили до концтабору Ордруфа на околицях Готи в Тюрінгії. У лютому 1945 року СС депортували хворих і виснажених в'язнів до концтабору Берген-Бельзен у північній частині Німеччини, причому ім'я Хенріка Надлера було у списку. Коли саме в цьому таборі загинула колишня зірка футболу, достеменно невідомо.

Спортивний функціонер і співробітник міністерства юстиції

Інакше склалася доля уродженця Австро-Угорщини Йозефа Гере. Футбол був його пристрастю з ранніх років, у юності Гере грав за заснований ним разом із однокласниками клуб із віденського району Оттакрінг. Утім, досить швидко з'ясувалося, що його покликання — не футболіст, а чиновник.

Аншлюс — приєднання Австрії нацистською Німеччиною — 1938 року поклав край обом кар'єрам. Голова Віденського футбольного союзу та начальник одного з відділів австрійського міністерства юстиції потрапив у поле зору гестапо, оскільки серед його предків були євреї. Гере провів 1938-1939 роки у стінах концтабору, але у липні 1939-го вийшов на волю і втік до Загреба.

Після закінчення Другої світової війни Гере очолив Австрійський футбольний союз, а 1954 року став віце-президентом Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА). Однак він не закинув юриспруденцію і наприкінці 1940-х – на початку 1950-х обіймав посаду міністра юстиції Австрії. Попередник сучасного турніру, Кубок Центральної Європи з футболу, у 1955-1960 роках носив ім'я Гере.

Тренер футболістів із СС

Виставка розповідає не лише про в'язнів концтаборів. Наприклад, Фрідріх Фьордерер — колишній гравець збірної Німеччини, учасник літніх Олімпійських ігор 1912 року. Після Першої світової він працював тренером у Галі та з 1939 року час від часу тренував футбольну команду, зібрану з бійців СС при концтаборі Бухенвальд, по дві години на тиждень. Участь команди СС у футбольному житті Тюрінгії сприяла нормалізації злочинів у концтаборах у суспільній свідомості, вважає Лютгенау.

1942-го Фердерер вступив до Націонал-соціалістичної німецької робочої партії. Після війни Веймар було передано до радянської зони окупації Німеччини і увійшло до складу НДР. Нова влада не заперечувала проти продовження роботи Фердерера. До своєї смерті у 1952 році він працював у Веймарі та тренував футболістів місцевого клубу.

Футбол та лекції про антисемітизм

Деякі з колишніх в'язнів таборів дожили до XXI ст. У тому числі — Луї де Вейзе, який народився 1922 року у Боксмері Півдні Нідерландів. У 14 років він грав у молодіжному складі клубу «Квік 1888» із Неймегена, а через три роки увійшов до основного складу клубу.

У травні 1940 року нацистська Німеччина окупувала Нідерланди. 1941-го де Вейзе заборонили виступати за свій клуб, оскільки він походив із єврейської родини. А у листопаді 1942-го уродженця Боксмера та його родину було заарештовано та доставлено до транзитного концтабору у Вестерборк. Аби зберегти ілюзію нормальності, керівництво табору дозволило спортивні та культурні заходи. Луї де Вейзе грав у футбол в одній із табірних команд.

У березні 1944 року його депортували до Освенциму. Там СС теж дозволили футбольні матчі, але брати участь у них могли лише небагато привілейованих в'язнів. Де Вейзе пощастило, і він виявився одним із них. У січні 1945-го він потрапив до Бухенвальда і був направлений до концтабору Лангенштайн-Цвіберга на примусові роботи.

Луї де Вейзе утік із табору у квітні 1945 року. Після повернення до Нідерландів пішов стопами батька і успішно керував м'ясним бізнесом. Вийшовши на пенсію, виступав із лекціями проти антисемітизму та расизму й займався роботою з увічнення пам'яті загиблих у концтаборах до своєї смерті у 2009 році.

Більше новин читайте на GreenPost.