Епідеміолог про бубонну чуму: нові будівлі фактично відкриті для чумних пацюків
Розмова про чуму, гризунів і ЖЕКи
На думку лікаря-епідеміолога Олексія Галімського, люди вже втомилися від епідемії, і хочеться чогось нового – прильоту інопланетян, падіння астероїда, повстання зомбі, аби лише змінилася "платівка". Про те, чому тема бубонної чуми стала такою популярною та що ми можемо зробити для профілактики хвороби, епідеміолог розповів в інтерв’ю GreenPost.
– Почнімо з того, що «чумна білочка», яка поставила на вуха інфопростір, була не наша, а американська.
- У США є кілька природних осередків чуми. Цей збудник циркулює серед диких гризунів – його передають блохи у цих природних осередках. За нормальних, не екстремальних природних умов (коли нема якоїсь посухи, коли людина не втручається тощо), як правило, немає масштабних випадків передачі чуми від тварин до людини.
Наприклад, у Монголії чума циркулює серед бабаків: блоха покусала бабака, у нього розвинулась інфекція (вона для цих бабаків не смертельна – вони з нею довго і непогано живуть, а от якраз блохи значно гірше почуваються, бо коли у них у шлунку розмножується бактерія, то закорковує шлунок, і, намагаючись попити кров, блоха відригує в рану цю кашку, цей так званий чумний корок, тобто по суті йде масивне зараження). Коли ці тварини не мігрують, живуть у стаціонарних умовах, відбувається природна циркуляція: блоха – бабак – блоха – бабак. Аж поки цей бабак не залізе в якийсь населений пункт чи його не вб'ють.
Але ось бабака вбили, оббілували, ніхто не порізався, зварили м'ясо – а куди ж діватися блохам? Вони дуже видоспецифічні: у кожного виду теплокровних тварин є своя блоха, навіть у людини своя була (не знаю, чи ще зараз зустрічається), блохи не люблять пити кров з іншої теплокровної тварини. Та якщо господар помер (а їсти ж треба!), вони стрибають навсібіч. Якщо шкурку занесли в житло, блохи стрибають у цьому житлі, і першим пунктом програми, кого можна покусати, стає хтось схожий – пацюки або інші синантропні гризуни. Людина буде тут на останньому місці – її вкусять лише за відсутності інших варіантів.
Якщо відбулося таке інфікування, то в місці лімфовідтоку розвивається бубон. Та якщо людину виявили на стадії бубону – доки це не розвинулось у пневмонію – людина від людини не заражається.
– Але середньовічна Європа потерпала не лише від бубонної чуми, а й від легеневої.
– Легенева чума – це високолетальне захворювання: якщо на людину покашляв хворий на чуму, то більше 60% – аж до 90% – що ця людина дуже скоро помре. Смертність і швидкість розвитку смерті від чуми така, що епідпроцес дуже швидко згасав би, якби його не підтримували пацюки. Легенева чума сама себе підтримувати у містах не здатна. Це вторинна стадія. А первинною є епізоотія цих сірих пацюків, які живуть у місті.
Ситуація точно така сама виникала, тільки пацюки дуже активно дохнуть від чуми, на відміну від бабаків. І епідемія чуми в місті, де повно пацюків (і не так, як у Парижі, де вони живуть у каналізації, і коли вночі хтось із них вилазить із ливнівки, усі жахаються) починається, коли заражені пацюки проникають у людське житло. Блоха ж не поскаче від трупика цього пацюка до вас на 4 чи на 7 поверх (тим більше ви їй не дуже подобаєтеся) – вона шукатиме іншого пацюка. І от чумні пацюки проникають у житло, там здихають, а блохи поширюються від цього загиблого носія і шукають собі харчу. І якщо в хаті з теплокровних є лише людина, то, звісно, вони кусають її.
– Чому відбуваються спалахи чуми?
– Спалах чуми говорить про активізацію природного осередку. Бо тварини з природного осередку практично не контактують із людиною.
– Але у нас чума «не водиться».
– На півдні України був великий природний осередок чуми – степи Одещини, Херсонщини, Миколаївщини, там, де жили бабаки. Але його ліквідували: "погані" радянські люди влаштували екоцид бабакам, розоравши природні угіддя, степи. Знизилась чисельність бабаків, і епідемія серед них припинилась.
У країнах, які мають природні осередки чуми, налагоджені відповідні заходи. У США пишуть: не годуйте білочок, прибирайте сміття, не контактуйте з їхніми трупами. Якщо десь валяється здохла білочка, то не треба підходити до неї і тицяти в неї паличкою – довкола можуть бути голодні блохи. У США до 50 випадків бубонної чуми на рік. Але якщо чуму «спіймали» не на запущеній стадії, до розвитку сепсису, то вона нормально лікується антибіотиками. Тому всі ці випадки поодинокі і не закінчуються легеневою чумою та розвитком якихось вторинних осередків.
– Тоді яка є потенційна небезпека чуми у наших містах?
– Небезпеки такої, як колись була, немає. За науковими дослідженнями, «чорну смерть» до Європи привезли по Великому шовковому шляху зі шкурками бабаків. Але з відкриттям збудника чуми люди зрозуміли, що в містах треба всіляко винищувати пацюків, щоб вони не змогли стати базисом епізоотії, з якої виникає епідемія серед людей. Адже торгівля була і за Єгипту, і в Римській імперії, і Великому шовковому шляху не одна тисяча років, але саме в Середньовіччя була така страшна епідемія чуми. Чому вона була в католицькій Європі, але в арабському світі не мала такого розмаху?
Якщо ви згадаєте, у середньовіччі кішка (особливо чорна!) вважалася породженням диявола. Кішок масово знищували. І дознищувалися до того, що в деяких містах кішок не залишилося зовсім. А кішка ж є природним ворогом гризунів. Одомашнення кішки пов'язане, за окремими даними, зі стародавнім Єгиптом, де кішки слугували природними охоронцями запасів зерна. І ось це середньовічне релігійне темнобіснування, за певними дослідженнями, сприяло такому розмаху епідемії, бо в містах, крім кішок, для гризунів природних ворогів більше нема. Собаки, навіть бродячі, пацюків не ловлять. Наявність же котів примушує пацюків триматися подалі від людського житла.
Окрім біологічного способу знищення пацюків, є ще механічна дератизація – малоефективні механічні щуроловки. Можна ще труїти пацюків або проводити профілактичні заходи – пацюки ж розмножуються там, де є доступ до покидьків, тому у цивілізованих країнах відходи, зокрема харчові, збираються у герметичній ємкості, куди дикі та напівдикі тварини проникнути не можуть. У нас, на жаль, катастрофічно знижена до цього увага. Я днями поливав дерева біля свого будинку – а живу я в Києві, на Святошині, в готельці – і на власні очі бачив, як із підвалу вистрибнув пацюк. Ось привезуть якісь багатії з Монголії дитинці бабака (це такий хом'ячок, тільки гіпертрофований – півметра) разом із блохами, а потім бабак вкусить дитинку за палець – і тваринку викинуть на смітник. А в нас повно пацюків.
– Отже, навіть їсти бабаків можна – аби лиш шкурки з блохами до хати не нести?
– Тут епідемічної небезпеки немає. Тому з одного боку панікувати через чуму сенсу нема ніякого. А з іншого боку ця ситуація нагадала нам, що потрібен головний санітарний лікар при тямі, при належній епідеміологічні освіті, а не з двійкою з інфекційних хвороб, як наш. Він готує інформаційну записку, в якій пише: «У зв'язку з активізацією природних осередків необхідно посилити заходи з дератизації населених пунктів». Люди мають знати, що в кожному ЖЕКу мусить бути договір на труєння пацюків, і раз на квартал має якась контора, яка має ліцензію, приходити і розкладати по підвалу отруєне зерно для тих пацюків, щоб вони не плодилися. Бо їм гроші перераховують, а вони нічого не роблять, на відкатах сидять – якщо не напишеш на 1551, ні дезінфекцію, ні дератизацію планову не проводять, тільки з копняка.
Звичайно, у нас добрі бабусі розводять котиків – у мене біля дому тих котиків уже за четвертий десяток бігає (не знаю, коли вони з'їдять якогось скаженого їжачка, почнуть казитися і дряпати дітей, але це вже інша історія), та пацюків вони не їдять. Тому в містах планова дератизація має проводитися на промислових об'єктах, на складах, особливо на харчових. Зараз не здійснюють санепідекспертизу об'єктів нового будівництва, а колись таке було, що санітарні лікарі не тільки хабарі брали, а ще проводили запобіжний санітарний нагляд. Тобто будь-який проект аналізувався на вплив на здоров'я населення, і зокрема дивилися, як у новому будівництві вирішено інженерні питання запобігання проникненню пацюків у цю споруду – бетонування якесь, розриви будівельні. Зараз, на жаль, усе пішло в небуття.
Тому епідемії чуми не буде. Але все одно слід приділити належну увагу дератизації, яку мають здійснювати житлово-експлуатаційні організації.
Нагадаємо, на початку липня стало відомо, що у Монголії спалахнула бубонна чума. У двох районах на заході Монголії (два сомони аймаку Ховд) оголошено карантин.
