Двієчники і діти, які не бажали вчитися, були в усі часи і в усіх поколіннях. Не кожному дано бути вундеркіндом з IQ = 210, як кореєць Кім Унг Йонг, чи відмінником, як Дмитро Менделєєв.

Цікаво, що серед знаменитих людей двієчників все ж таки більше: Людвіг ван Бетховен, Альберт Ейнштейн, Томас Едісон... Так, у них згодом вдалося розкрити свої таланти і пробитися нагору. Але є тисячі здібних людей, які так і не змогли реалізувати себе, задовольнившись посередньою роллю у житті.

Розкрити талант дитини, зацікавити навчанням — завдання нелегке. Діти навчаються тим успішніше, чим цікавіший їм навчальний процес.

Що робити, якщо дитина не хоче вчитися? Як пробудити в ній цікавість і не відбити бажання ходити до школи? Відповіді на ці запитання знає кандидат психологічних наук Світлана Месникович.

Чим відрізняються сучасні діти та що таке «кліпове мислення»?

У сучасних дітей розвивається «кліпове мислення» (clip — фрагмент, вирізка, уривок): інформація стікається звідусіль у вигляді коротких новин, невеликих блоків подій, різноманітних фото- й аудіосюжетів, які часто не пов'язані між собою логічно. Дитина звикає до частої зміни інформації, починає виловлювати в стрічці крихкі заголовки, вірусні ілюстрації, перемикаючись з однієї теми на іншу, не заглиблюючись у суть.

Світ перетворюється на кругообіг розрізнених фактів та уламків подій, а мозок постійно вимагає нових вражень та образів. На цьому побудовано соціальні мережі, на кліпове мислення орієнтуються багато сучасних телесеріалів і ЗМІ.

Доступність інформації, легкість її отримання призвели до того, що сучасні діти не обтяжують себе необхідністю глибокого осмислення та збереження отриманих знань. Вони не звикли довго затримуватися на одній темі і занурюватись у неї. Мислення стає фрагментарним, осколковим.

Чому сучасні діти не хочуть навчатися і що робити дорослим, аби зацікавити їх?

Молодші школярі

1 клас

На думку психологів, основна причина, чому першокласник не хоче йти до школи, — низький рівень психологічної готовності до шкільного навчання. Цей термін включає:

• мотиваційну готовність (бажання вчитися, набувати знань),
• інтелектуальну готовність (певний рівень розвитку пам'яті, уваги, мислення),
• комунікативну готовність (уміння спілкуватися з дітьми та вчителем не так, як у дитячому садку),
• емоційно-вольову готовність (здатність до довільної поведінки на уроці, здатність ефективно працювати протягом усього уроку).

Рекомендації: визначити у співпраці зі шкільним психологом, який вид готовності необхідно розвивати (іноді відразу кілька).

Можливі причини низької мотивації і що з цим робити

1) Не сформовані прийоми навчальної діяльності: «не знаю, як вчитися»

Першокласника потрібно навчати спеціальних навичок і прийомів. Допоможіть йому навчитися складати план, виділяти головну думку, працювати за зразком, спочатку вникати в правило, а потім виконувати завдання, чітко слухати інструкцію тощо. Не змушуйте зубрити: краще покажіть, як застосовувати асоціації.

2) Недостатньо розвинені психічні процеси дитини (насамперед мислення).

Мислення складається з різних процесів, причому багато що з них відбувається неусвідомлено.

Тому деяких розумових операцій необхідно навчати, доводячи до осмислення, щоб учень міг не лише заучувати матеріал, а й застосовувати його практично.

Вправа-гра «Що спільного?» (на розвиток мислення). Запропонуйте дитині назвати, що спільного у тих чи інших предметів. Наприклад: що спільного у стола та шафи? (Відповідь: вони дерев'яні, вони мають ніжки, вони тверді тощо.) Що спільного у жаби та горобця? (Відповідь: вони живі, вони харчуються комахами, вони живуть надворі, вони маленькі і т.д.).

• Вправа-гра «Назви одним словом»: дуб та берези (відповідь: дерева), горобець та ворона (відповідь: птахи), тумбочка та шафа (відповідь: меблі), помідор та картопля (відповідь: овочі).
• Для розвитку навичок класифікації та серіації (здатність розташовувати предмети за зростанням або спаданням відповідно до заданої ознаки) — вправа-гра «Третій відповідний». На першій картці два малюнки, що мають загальну ознаку, й на другій два малюнки. Потрібно визначити загальну ознаку на першій картці та підібрати за цією ж ознакою третю відповідну з другої картки. Приклад: на першій картці зображені хлопчик і рибка. На другій — вудка та песик. Що підберемо? Діти часто вибирають правильну відповідь «песик», а батьки — неправильну відповідь «вудочка» («хлопчик на риболовлю йде»...). Потрібно було знайти спільну ознаку між рибкою та хлопчиком (це одухотворені предмети). Песик теж одухотворений, а вудка ні, отже, правильна відповідь — песик.
• Вправа з розвитку уваги: методика «Коректурна проба» (чи її аналоги). Роздрукуйте невеликий текст із дитячої книжки та попросіть дитину закреслити, наприклад, літеру «к» і підкреслити «р». Спочатку без урахування часу, потім — на якийсь час.

3) Дитина не вміє адекватно використовувати свої індивідуально-типологічні особливості для пізнавальної діяльності.

Так, у процесі навчання дуже важливо враховувати темперамент школяра.

Холерики найбільш працездатні на початку та наприкінці уроку. А флегматики, навпаки, у середині.

Флегматику не можна ставити несподівані запитання. Йому потрібно дати час зібратися з думками. А холерик виконує завдання відразу.

Батькам необхідно прийняти індивідуальні особливості дитини. Поговорити з нею про її темперамент, щоб уникнути розвитку комплексів і навчити її працювати відповідно до особливостей характеру (темперамент не коригується). Поговоріть про це і з учителем.

Прислухайтеся до інтересів дитини. Обговоріть її страхи, сумніви, радісні моменти у школі. Завдання мають бути посильними. Звертайте насамперед увагу на те, що зроблено добре, а не на помилки. Заохочуйте успішні дії та рішення!

Створення ситуації успіху — найкращий спосіб підвищити мотивацію!

Як підвищити комунікативні здібності першокласника, якщо він не хоче вчитися

Спробуйте вправи в розвитку навичок спілкування. Наприклад, гру «Чарівна скринька».

Дорослий — дітям: «Перед вами невидима чарівна скринька. (Потрібно поставити перед дітьми уявну «скриньку», «відкрити» та «закрити» кришку). У цій чарівній скриньці є все, що тільки можна уявити».

Одна дитина має підійти до «скриньки» і мовчки «витягти» з неї якусь річ. Потім потрібно, не кажучи ні слова (тільки рухами, жестами та мімікою), пояснити, який предмет вона витягнула, що з цим можна робити чи як із ним гратися.

Хто перший здогадається, про який предмет ішлося, може сам стати ведучим.

Ще приклад на розвиток здатності розуміти стан інших. Покажіть дитині картинки із зображенням емоцій на обличчях людей і тварин. Запитайте: «Як ти думаєш, що він зараз відчуває?».

Комунікативна компетентність закладається в сім’ї. Батькам важливо звернути увагу на себе: як ви спілкуєтесь одне з одним і з дітьми? Як спілкуєтеся з родичами та сусідами? Чи бачить дитина співпрацю у спілкуванні батьків чи родичів?

Чи має дитина власний особистий простір? Із ким має довірчі стосунки? Про що мріє? З ким хотіла би потоваришувати? Які у неї улюблені герої казок, фільмів тощо і чому вони улюблені?

2–4 клас

Молодші школярі частіше досягають успіхів у навчанні, ніж старші діти. Відбувається це через бажання не осоромитися перед однокласниками, прагнення заслужити похвалу вчителя, який є авторитетом, якого люблять учні.

Молодшокласники через вік не можуть довго працювати над сформованим наміром, і це важливо враховувати. Головний сенс навчання для них не в результаті, а в самому процесі навчання.

Причинами зниження мотивації можуть бути:

• нерозуміння навчального матеріалу з окремих предметів,
• нудьга («все ясно»),
• негативне ставлення вчителя до учня чи демонстрація вчителем нерівного ставлення до дітей (є улюбленці),
• невміння вчитися (неправильний режим дня, неправильна організація навчання та відпочинку, незнання прийомів роботи з навчальним матеріалом).

Поради: батьки, знайдіть спосіб встановити довірче спілкування з дитиною. Тільки знайшовши причину, чому дитина не хоче вчитися, ви зрозумієте, як їй допомогти.

Важливо пам'ятати, що між виникненням у дітей потрібного наміру та його виконанням не повинно минути багато часу, інакше прагнення може згаснути. Перед учнями молодших класів доцільно ставити не віддалені та великомасштабні цілі, а невеликі, близькі та зрозумілі.

А якщо педагог негативно ставиться до вашої дитини? Чи варто сходити до вчителя? Допоможе це чи нашкодить?

Так. Варто. Але приходити треба не з претензією та докором, а з бажанням співпраці. Почніть з подяки вчителю за… (скажіть не загальні фрази, саме — за творчі домашні завдання, наприклад). Згадайте індивідуальні особливості вчителя, за які можна подякувати. Якщо ж сумніваєтеся, поговоріть із психологом і разом напрацюйте стратегію розмови з учителем.

Що робити, якщо дитині нудно на уроках:

1. Нудьга виникає в ситуаціях монотонності. Щоб зацікавити дитину навчанням, можна як мінімум постаратися урізноманітнити виконання домашніх завдань. Пошукайте різні форми виконання: проспівати, проговорити… Запропонуйте пофантазувати, приміряти на себе різні ролі: якби ти був льотчиком, як би виконував це завдання? А якби був учителем?
2. Нудно буває і тоді, коли все надто просто і зрозуміло. У такому разі поговоріть з учителем щодо індивідуальних завдань. Можливо, необхідно ускладнити матеріал із деяких тем з урахуванням індивідуальних особливостей учня.
3. Нудно, коли зовсім нічого не зрозуміло. Див. вище: або дитина не вміє вчитися (означає, що потрібно відпрацювати прийоми виконання завдань — план і т.д.), або потрібно розвивати пізнавальні здібності.

Чи проявляєте ви як батьки цікавість до навчання дитини?

Тільки не плутайте страх неуспішності дитини та цікавість до її навчання. Коли батьки бояться за низьку мотивацію дитини — це мінус. Коли вірить у чадо, виявляють справжню цікавість до його успіхів і підтримує у разі невдач — це плюс.

Як ви, батьки, ставитесь до своєї роботи, чи показуєте приклад захопленості справою? Що дитина чує у сім'ї про роботу батьків? В якому емоційному стані батьки приходять додому?

Режим дня. Важливо передбачити чергування фізичних та розумових навантажень.

Під час упорядкування режиму дня обговоріть із дитиною кожен пункт, врахуйте її особистий час.

Пам'ятайте про індивідуальні особливості сина (дочки), підберіть оптимальне, посильне навантаження, не перевантажуючи його (її), але й не залишаючи надто багато часу для неробства.

Школярі середніх класів

5–9 класи

Причини, з яких підліток не хоче вчитися:

• відчуття дорослості,
• сепарація (відділення) від дорослих (батьків, учителів),
• важливість думки однолітків.

Прийоми, які застосовували раніше, не працюють! Підлітки шукають самоствердження та спілкування, на цьому і потрібно будувати систему мотивації.

Нерідко можна почути від батьків, що недурна і здібна дитина, яка показувала гарні результати в молодшій школі, у середніх класах стала вчитися гірше, ніж могла би.

Під час анкетування шестикласників на запитання, навіщо потрібно добре вчитися, школярі відповіли так (відповіді дано в порядку зменшення популярності):

• щоб отримати гарну освіту,
• щоб отримувати гарні оцінки,
• щоб отримати атестат,
• щоб мати в майбутньому гарну роботу,
• щоб вступити до вишу (коледжу) та здобути бажану професію,
• щоб дізнаватися нове, невідоме,
• щоби стати людиною, що відбулася,
• щоб разом із друзями отримувати нові знання.

Лише одиниці написали, що домашні завдання для них цікаві, або що вони люблять такий предмет, або що такий учитель цікаво викладає матеріал.

Результати опитування показали, що підлітки здебільшого усвідомлюють суспільну важливість навчання та чітко бачать віддалену перспективу (вступ, вибір професії).

Причини, з яких підліток не хоче вчитися (за спаданням популярності):

• заважають захоплення, крім навчання (на школу не вистачає часу),
• стало нецікаво («як раніше, вчитися не хочу, а як хочу — не знаю»),
• не хочеться рано вставати на заняття,
• лінощі чи втома,
• складно засвоювати навчальний матеріал,
• дорослі занадто тиснуть, змушуючи вчитися,
• низькі оцінки відбивають прагнення щось робити,
• домашні завдання сприймаються як рутина («Навіщо писати в зошиті, якщо розумніше було б набрати на комп'ютері?»).

Рекомендації батькам, чиї діти забагато часу витрачають на позашкільні інтереси (ніколи вчитися):

• разом формулюйте цілі (і вчіть розподіляти увагу між кількома цілями),
• вчіть розставляти пріоритети, досягаючи мети в розумній послідовності,
• вчіть дитину організовувати свій час,
• допомагайте виробляти силу волі.

Рекомендації батькам, чиї діти демонструють повну відсутність зацікавлень:

• дайте знати підлітку, що ви стурбовані ситуацією,
• розкажіть про схожу ситуацію у своєму житті та запропонуйте допомогу,
• сприяйте його завантаженості протягом дня, доручіть йому низку обов'язків (але не перестарайтеся).

Такі чинники, як лінощі, втома, небажання рано прокидатися зумовлені психофізіологічною перебудовою організму чи нераціональним розподілом енергії. У пубертатному віці нерідко відбувається чергування періодів активності з утомою, зниженням працездатності.

Навчіть підлітка раціонально організовувати режим дня, розкажіть про особливості пубертатного періоду.

Складність засвоєння навчального матеріалу викликана суттєвими віковими змінами у розумовому розвитку школярів. Учителям дуже важливо практикувати індивідуальний підхід до учнів середніх класів, домагаючись засвоєння матеріалу.

Надмірний контроль із боку дорослих, упередженість вчителя, небажання побачити потенціал відстаючого учня, «безглузді» домашні завдання — все це говорить про проблеми з довірою між дорослими та підлітком, неадекватність заохочень і покарань, а також про необхідність частіше давати творчі, неординарні завдання, через які дитина вчиться здобувати знання та зможе висловити свою індивідуальність.

Загальні рекомендації батькам підлітків:

• показуйте дитині своє позитивне ставлення до школи, без читання моралей і нотацій,
• заохочуйте самостійноність і самоорганізацію, стимулюйте самоконтроль,
• допоможіть дитині побачити себе успішною особистістю,
• не перегинайте палицю у заохоченнях і покараннях,
• навчіть підлітка адекватно реагувати на невдачі,
• будьте прикладом у прагненні вчитися та розвиватися.

Старшокласники

10–11 класи

Старшокласники насамперед цікавляться предметами, які їм стануть у нагоді для підготовки до обраної професії, самовизначення.

Причини зниження мотивації:

• страх перед майбутнім,
• тиск батьків на життєвий вибір школяра.

Рекомендації батькам:

• підтримати старшокласника у його власному виборі, навіть якщо ви на його місці зробили б інакше.

Чого робити не можна?

Ви однозначно зашкодите своїй дитині, якщо будете:

1. Примушувати вчитися погрозами, залякуванням, навіюванням почуття провини.
2. Висміювати його, порівнювати з іншими дітьми.
3. Вимагати від нього досконалості та бездоганності.

Ніколи не опускайте руки!

Завжди вірте у свою дитину. Навіть якщо вона не народилася вундеркіндом, у ваших силах допомогти йому реалізувати його потенціал.

Згадайте матір Томаса Едісона: коли її глухого гіперактивного сина відрахували зі школи за хронічну неуспішність, вона допомогла йому побачити себе самодостатньою людиною, відмовившись прийняти тавро розумово відсталого. Її багаторічні зусилля та віра у власну дитину, любов і прийняття її такою, як є, принесли дивовижні плоди.

Той, на кому в дитинстві суспільство поставило хрест, згодом отримав 1093 патенти на свої винаходи в США та ще близько трьох тисяч патентів інших країн світу, став володарем найвищої американської нагороди — Золотої медалі Конгресу. Томас Едісон увійшов до числа найшанованіших учених розумів світу, принісши людству винаходи, якими користуються в усіх кінцях планети.

Ким стане ваша дитина? Допоможіть їй повірити у свої сили!