Допомагаючи Україні, Байден прагне не перемоги, а переговорів — експерт
Майже через рік війни невпевненість у її перебігу вища, ніж будь-коли.
Війна в Україні переходить у нову фазу, й у стратегії США відбуваються важливі зміни. Побоювання з приводу російської ядерної ескалації відступають, а страх перед довгою виснажливою війною посилюється. Тому адміністрація президента Джо Байдена нарощує підтримку України, сподіваючись на вироблення можливого дипломатичного рішення. Це стратегія «ескалації заради деескалації», яку може виявитися дуже важко реалізувати. Так вважає колумніст Bloomberg Гел Брендс.
Він говорить, що майже через рік війни невпевненість у її перебігу вища, ніж будь-коли. Перші півроку ініціатива належала Росії: головні питання полягали в тому, коли, де і з яким успіхом вона атакуватиме. Протягом наступних п'яти місяців ініціатива належала Україні, й аналітики намагалися вгадати місце та перспективи її контрнаступу. Тепер складніше сказати, що буде далі і хто матиме перевагу. Обидві сторони можуть готувати нові наступи. І обидві сторони мають справу з комплексом із проблем, втрат на полі бою та нових можливостей — важко визначити співвідношення їхніх сил.
Президент Росії Володимир Путін, імовірно, вважає, що його найкращий союзник — час. Якщо він зможе продовжувати руйнувати українську інфраструктуру, зберігаючи зайняті території, то, можливо, зможе сконструювати затяжну сутичку, в якій вирішальне значення матиме перевага Росії у живій силі.
Україна ж вважає час своїм ворогом. Вона має використовувати ослаблені, погано оснащені сили Росії зараз, перш ніж на поле бою прибудуть нещодавно мобілізовані російські війська, перш ніж російське оборонне виробництво досягне піку, а підтримка Києва із Заходу розсіється.
Адміністрація Байдена стримано оптимістично дивиться на перспективи України.
Таким чином, адміністрація США змінює свою стратегію трьома способами.
По-перше, вона краще визначає цілі саме американської війни. У грудні держсекретар Ентоні Блінкен оголосив, що США готові допомогти Україні звільнити землі, втрачені з лютого 2022 року, але не обов'язково всі землі, які Путін забрав з 2014 року. Мета Вашингтона — зробити Україну захищеною у військовому плані, політично незалежною й економічно доцільною; це не обов'язково включає повернення складних територій, таких як східний Донбас або Крим.
По-друге, США та їхні союзники посилають Україні більш сучасну зброю: бронетранспортери, ракети «Петріот» і танки, здатні прорвати російську оборону. Вашингтон також рухається до постачання боєприпасів більшої дальності, які можуть захоплювати російські тили: бомба наземного базування малого діаметра, яка, ймовірно, буде частиною майбутнього пакета допомоги, що має майже вдвічі більшу дальність, ніж снаряди HIMARS.
Наступні дебати можуть стосуватися літаків:
По-третє, Байден, можливо, не впевнений, що Україна звільнить Крим силою, але, як повідомляється, він почав більше підтримувати удари по російських об'єктах там. Чи може удар по Криму, який посідає центральне місце у путінському наративі про відродження Росії під його правлінням, спровокувати ескалацію? Так. Але Путін стільки разів блефував, що до його погроз немає довіри.
І саме тому, що Крим такий важливий для Путіна, загроза його втрати може виявитися найкращим способом змусити його вести серйозні переговори.
Хоча здається, що ці політичні зрушення йдуть у протилежних напрямках, у них є об’єднавча логіка.
Ця стратегія зовсім не проста, про що говорять недавні трансатлантичні скандали щодо того, хто які танки дасть Україні. Зрештою, США вміло впоралися із ситуацією, пообіцявши за кілька місяців відправити 31 передовий танк Abrams, щоб дати дорогу поставкам, можливо, сотень європейських танків у найближчі тижні.
Але це єдина проблема. Байден робить ставку на те, що є золота середина, за якої Росія буде достатньо ослабленою, щоб вести переговори, але не вступати в ескалацію, і в якій українці, завоювавши сильнішу позицію, погодяться не зупинятися на тому, чого вони бажають і заслуговують.
Це можливо, хоч і непросто: обом сторонам потрібно зробити висновок, що продовження війни більше нашкодить їм, ніж допоможе, і визначити якусь витончену дипломатичну формулу, щоб подолати чи просто приховати розрив між їхніми позиціями з таких питань, як Крим.
Оновлена стратегія Байдена — це розумна спроба впоратися зі змінами на полі бою та з'ясувати, як воєнний прогрес може сприяти досягненню міцного врегулювання суперечки. Але це не обов'язково означає, що його план спрацює, наголошує Гел Брендс.
Також нагадаємо, що масштабний наступ росіян насправді вже йде повним ходом — військовий експерт Том Купер.
