Масштабний наступ росіян насправді вже йде повним ходом — військовий експерт Том Купер
Просто це не та операція, коли всі сили зібрано «в єдиний кулак» і спрямовано в одну точку на лінії фронту.
Росіянам не вдасться сконцентрувати достатню кількість сил «в один кулак» для значного наступу через активність української далекобійної артилерії. Про це говорить австрійський військовий експерт Том Купер.
«Українські речники не втомлюються наполягати, що насувається «велиииикий» російський наступ. До їхнього хору вже навіть приєдналися деякі західні голоси. Втім, той наступ усе ніяк не розпочнеться», — іронізує Купер.
Експерт говорить, що наслідки перехресної перевірки доступної інформації свідчать, що насправді цей масштабний наступ уже йде повним ходом — просто це не та операція, коли всі сили та засоби зібрано «в єдиний кулак» і спрямовано в одну точку на лінії фронту.
«Звісно, нас тут на Заході ще від часів (Першої) Холодної війни постійно вчили — та що там, прямо втовкмачували в голови — що слід чекати «приходу совєцьких орд» так, наче в Москви є реально «нескінченні» запаси військ та озброєнь. Тим часом, принаймні станом на сьогодні, Путін нічого «нескінченного» не має. Звісно, його запаси «великі», проте, як нещодавно підсумував [російський експерт] Павло Лузін, навіть вони закінчуються», — наголошує Купер.
Також він нагадує, що останні 11 місяців бойових дій яскраво продемонстрували, наскільки критичною для операцій ЗС РФ є логістика.
Проте він зазначає, що вже не Путін «видає свої ідіотичні накази» щодо ведення бойових дій, а Валерій Герасимов.
«Він, може, й корумпований, та ще й до такої міри, що боси мексиканських наркокартелів позленіли б від заздрості, може, має доброго пластичного хірурга, проте таки є добрим стратегом і працює самовіддано, як не надто красивий стриптизер», — каже Купер.
Експерт наголошує, що центральною ланкою російської логістики є залізниці: в цій війні росіяни нікуди не рухаються, коли не мають в тилу надійного залізничного сполучення. На думку Купера, саме через це вони не «атакували повторно Київ з Білорусі», як про це багато хто говорив у січні, а їхня «значна концентрація військ» у цій країні, як виявилося, була призначена для поповнення та відновлення 2-гої гвардійської мотострілецької дивізії («ага, тої «відомої» таманської»).
Таким чином «великий» наступ спонукав би Герасимова сконцентрувати багато резервів і боєприпасів. Тимчасом російські засоби ППО не можуть захистити навіть «середнього розміру» склади амуніції від ударів українських РСЗВ М142 HIMARS, М270, самохідних гармат «Panzerhaubitze 2000» та «Caesar». І навіть попри те, що ракет M30 GMLRS для HIMARS постійно бракує, «Київ постійно заявляє, а місцеві в мережах підтверджують», що ЗСУ продовжує висаджувати в повітря принаймні по одному російському складу боєприпасів практично щоночі, говорить експерт.
Він підкреслює, що через такі загрози Герасимов просто не може накопичити досить ресурсів у одному секторі, щоби потім зібрати багато війська й атакувати на відповідній ділянці фронту. Значна концентрація сил для формування «ударного кулака»:
а) була б одразу зафіксована розвідками НАТО та України, що дало б ЗСУ можливість належним чином підготуватися до оборони;
б) концентрація боєприпасів на великих складах стала б чудовою ціллю для української далекобійної артилерії.
«Висновок очевидний: Герасимов — читайте, його заступники — мають розосередити й заховати свої ресурси. Бажано в багатьох місцях за 50-80 км від лінії фронту, в глибокому тилу відразу кількох секторів», — говорить Купер.
Тому він стверджує, що Герасимов організовує не «один великий» наступ, а кілька «менших» (принаймні «менших, ніж очікується»). Підтвердження цьому експерт знаходить у нещодавніх подіях. Зокрема йдеться про операцію в районі Вугледара, до якої напевно було залучено 4-5 повних бригад («а не БТГр»), та ще й із підкріпленнями, тобто «цілу загальновійськову армію». Також уже зрозуміло, що операції такого самого чи навіть більшого масштабу відбуваються в районах Кремінної та Соледара.
«З огляду на те, що «ВПВ і ЗС РФ можуть підвезти і розгорнути водночас обмежену кількість особового складу», а ще на «необхідність розосереджувати склади постачання», а ще на обмежену здатність ЗС РФ проводити наступальні операції (через слабку підготовленість маси мобілізованих резервістів) — це припущення цілком правдоподібне. І стає ще правдоподібнішим, якщо зробити перехресну перевірку інших різних подій на оперативному й тактичному рівні. Наприклад: численні російські джерела повідомляють про «посилене полювання на українські системи ППО», які стали «проблемою не тільки для ВКС, а й для інших гілок ЗС РФ» — тобто йдеться про серйозні спроби «стримування ворожих сил протиповітряної оборони» (на Заході це називають «Suppression of Enemy Air Defences», SEAD)», — висловлює припущення Купер.
Він наголошує, що достеменно відомо тільки те, що ця боротьба ведеться силами підрозділів ВКС — літаками Су-34 і ракетами Х-31 і Х-59.
«Здається, дехто недооцінює ситуацію і стверджує, що ВКС полюють на дуже специфічну установку «Бук М1» (точніше, на український підрозділ, який завдав росіянам дуже неприємних втрат). Утім, для повітряних воєн сучасності дуже характерно не вдаватися в деталі операцій і розкривати їх «значно пізніше», тож я й не очікую, що інформація спливе найближчим часом. Надто високі ставки», — підкреслює Купер.
Однак експерт зазначає кілька моментів:
а) той факт, що звіти про «полювання» зʼявилися зараз, свідчить, що почалося воно вже деякий час тому (можливо, два тижні, якщо не більше);
б) ніхто не буде розгортати велику операцію SEAD «просто так»: проводити їх надзвичайно складно, довго і дорого, а ще — якщо це тільки не НАТО, яке бомбардувало Сербію 1999 року виключно з повітря, — вимагає підтримки наземних військ.
Нагадаємо також, що росіяни під Соледаром просуваються завдяки непокорі українських польових командирів вищому командуванню — Том Купер.
