Енергомоніторинг: ручний VS автоматизованний. Хто переможе?

Моніторинг споживання енергоресурсів давно увійшов у господарське життя багатьох міст України. Спільнота енергоменеджерів та експертів у галузі енергоменеджменту не така й велика, щоб драйвери міст-флагманів і представники бізнесу — постачальників послуг енергомоніторингу не були особисто знайомі чи не обговорювали питання розвитку напрямку. Сьогодні питання вже давно не у площині «встановлювати програму на комп’ютер енергоменеджера чи працювати через Інтернет на «хмарі». Все більше міст-клієнтів мріють про автоматизований енергомоніторинг. Не тільки мріють, але й закладають видатки у бюджети. Але про які підводні камені та надводні айсберги треба пам’ятати?

Системи онлайн-енергомоніторингу, зазвичай, працюють як у ручному режимі вводу даних, так і здатні бути інтегрованими із системами дистанційного автоматизованого збору і передавання показників приладів обліку. Ручний збір даних морально застарів і навіть загрожує повноцінній і коректній роботі програмного забезпечення, оскільки в такому форматі превалює людський чинник. Енергоменеджер міста не може цілком бути впевненим у точності та достовірності інформації, а система моніторингу не здатна виявляти окрім суто технічних помилок, неправдиві дані. Тому ефективність роботи кожної локальної системи енергомоніторингу залежить від професійних якостей сіті-менеджера та тієї організаційно-технологічної структури, яка була сформована. Наступні п’ять років системи енергомоніторингу мають докорінно змінитися у частині функціоналу та інтеграції з іншими програмними продуктами, які є життєво важливими для функціонування будівлі та її обслуговуючого персоналу. Системи ручного збору даних стають майже неактуальними, автоматизовані  — дорогі для бюджетного сектору, тож вихід — інтегровані інтерактивні комплекси обслуговування будівель та їх інженерних мереж. Можемо зробити однозначний висновок, що багато чого також залежить від бізнес-моделі у цьому випадку. Якщо автоматизація активно імплементується у сегменті В2В (керування інженерними системами та обладнанням) та В2С (ті самі системи «смарт хаус»), то сегмент В2G (особливо, будівлі установ державних органів) більш інертний і має схильність «бойкотувати» автоматизацію та диспетчеризацію енергоспоживання. Але попит буде зростати саме у поєднанні з іншими технологічним рішеннями, головне, щоб бізнес відчув «біль» користувача такого продукту. Це все ще питання, яке вивчається.

Системи автоматизованого збору та передавання даних вирішують проблему наявності людського чинника, оскільки нівелюють його і дають змогу ПЗ систем збору, обробки й аналізу працювати між собою напряму. Оскільки така система може оперативно реагувати на позаштатні ситуації в інженерних системах і надмірне енергоспоживання, то зниження витрат досягається за допомогою швидкого виявлення та реагування на витік енергоносія, «перетопи», втрати ресурсів під час аварії. Унеможливлення помилок збору й обробки даних за рахунок вилучення людського фактору, у тому числі виключення можливості крадіжок ресурсів установи та громади. З досвіду звернення клієнтів, не завжди є розуміння відмінності автоматизації збору та передавання даних в інтерфейс користувача і можливості управління енергоспоживанням (наприклад, ІТП). Автоматизація і диспетчеризація об’єктів — пріоритет сучасних розвинених громад. Важливо враховувати вартість зазначених заходів і можливості систем, які на 100 % не виключають участь людини із процесу керування.

Під час впровадження автоматизованих систем енергомоніторингу ключове значення має читабельність приладів обліку. Наявність імпульсного виходу дає змогу монтувати додаткове обладнання для зчитування та передавання даних. Залежно від типу енергоресурсу заміна лічильника може збільшувати суму, яка необхідна для автоматизації певного об’єкту. Тому, як правило, у першу чергу замовник виконує автоматизацію на тих точках обліку, де лічильники дають змогу виконати ці роботи без їх заміни новими та сучасними. Іноді проблемою може бути інтеграція програмно-апаратних комплексів різних виробників на ділянках збору, передавання, обробки або аналізу даних. Також слід враховувати обов’язкову необхідність для замовника послуг з автоматизації забезпечення сервісного обслуговування обладнання на договірних умовах з метою безперебійної та стабільної роботи систем диспетчеризації та автоматизації. Тому що практика міст доводить: треба не встановити обладнання, освоївши бюджетні кошти чи грант, а чітко знати, що воно буде обслуговуватись, мати договірні відносини з підрядником. Це може бути фірма-монтажник (зараз із цим немає проблем, більшість компаній надають послуги «під ключ»), фірма на аутсорсі на ваш смак або персонал вашого комунального підприємства чи установи, який пройшов навчання. Головне, ваш об’єкт має бути на сервісному обслуговуванні, щоб міському голові і вам особисто не снилися жахіття у вигляді непрацюючого обладнання.

Як свідчить досвід використання багатьох програмних продуктів на ринку України, застосування сервісів не завжди комплексне. ПЗ розглядається навіть не як замінник паперової звітності, а як централізована система для збору даних і контролю роботи відповідальних осіб на місцях. Функціонал ПЗ використовується на 25-50 % планових можливостей. Найбільше труднощів виникає на етапі глибинного аналізу енергоспоживання, розрахунку базових ліній і прогнозування обсягів споживання на майбутні періоди. Більшість аналітичних опцій ПЗ не застосовуються. Дуже часто користувачі мають думку, що продукт має «самостійно» надавати аналітику, не враховуючи, що ПЗ — це лише інструмент для користування під індивідуальні запити клієнтів, які різняться залежно від рівня компетентності, знань і досвіду енергоменеджерів громад та установ. Саме тому немає ефективного ПЗ з енергомоніторингу(!). Є програма як комплекс алгоритмів і сценаріїв роботи з даними клієнта і є клієнт, який на свій розсуд використовує функціонал програми. Так, будь-який софт це «бездушна машина», яка може допомогти зібрати, правильно обробити інформацію, систематизувати та виконати аналіз. Врешті-решт, оптимізувати робочий час і не витрачати його на ручну щоденну працю. Все інше — це питання ефективності особи, яка працює з цією програмою, наскільки вона її добре знає та чи грамотно координує роботу підлеглих, які надають первинні дані для опрацювання ПЗ. Проте ми розуміємо, що запит на автоматизацію аналізу даних буде рости, тому дуже скоро машинне навчання та штучний інтелект з’явиться у сегменті енергомоніторингу бюджетного сектору.  І чинник людини, яка взаємодіє з програмою, звісно, залишиться, але це має бути зовсім інший змістовий контекст. Фаховий енергоменеджер і якісний програмний продукт — це все історія про синергію. Адже ми прагнемо цього?