За пропаганду педофілії, гомосексуалізму та трансгендеризму хочуть запровадити адміністративну відповідальність

До ВРУ подано законопроект № 6327. Його автори, нардепи партій «Слуга народу» та ОПЗЖ, пропонують запровадити адміністративну відповідальність за пропаганду педофілії, гомосексуалізму та трансгендеризму. Робиться це з метою охорони конституційних норм сім’ї, дитинства, материнства і батьківства на законодавчому рівні.

Законопроект доповнює Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 180-2.

За цією нормою пропаганда педофілії, гомосексуалізму чи трансгендеризму тягне за собою накладення штрафу у розмірі 17 тис. грн на громадян (фізичних осіб), 51 тис. грн на юридичних осіб та на 85 тис. грн на посадовців. За вчинення таких дій повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення передбачається накладення штрафу у розмірі 51 тис. грн для фізичних осіб та 85 тис. грн для юридичних осіб.

Під визначення «пропаганда педофілії» потрапляють публічне визнання одним із варіантів норми стосунки сексуального характеру між повнолітньою особою та особою, що не досягла шістнадцятирічного віку, а також будь-яка реклама педофілії — матеріали у ЗМІ, промови, вигукування гасел, виготовлення, розповсюдження, демонстрація будь-яких матеріалів на цю тему. Вважатиметься пропагандою педофілії будь-яке публічне заперечення наявності негативних наслідків для потерпілих дітей або визнання, що за наявності добровільної згоди дитини педофілія не є шкідливою. Каратиметься виготовлення, розповсюдження, демонстрація відеоматеріалів, що містять стосунки сексуального характеру між повнолітньою особою та особою, що не досягла шістнадцятирічного віку.

Пропагандою гомосексуалізму автори законопроекту вважають виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить ЛГБТ-символіку, публічне визнання стосунків (або заклик вступити в них) між представниками однієї статі одним із варіантів норми, рекламу або заклик до укладання будь-яких видів шлюбів, не передбачених Конституцією України, заперечення підвищеного ризику гомосексуалістів заразитися ВІЛ, а також публічна демонстрація стосунків сексуального характеру між особами однієї статі або виготовлення, розповсюдження чи демонстрація відеоматеріалів, що містять такі стосунки.

Що ж стосується пропаганди трансгендеризму (самоідентифікації особи не відповідно до її біологічної статі), то під нею автори розуміють будь-яку рекламу трансгендеризму, гормональної терапії чи хірургічної операції зі зміни статі, а також публічне визнання трансгендеризму одним із варіантів норми.

Також ми розповідали про український вимір Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства над жінками: «небита жінка — що коса неклепана».