Жахіття близько: восени важкохворі почнуть помирати через дефіцит ліків

Ось і збігли два тижні, які давали активісти міністру охорони здоров’я Максиму Степанову на те, щоб вирішити проблему з закупівлями ліків для важкохворих пацієнтів – або піти геть. Що ж ми маємо наразі?

Звичайно, у МОЗ майже відразу запевнили, що ситуація вирішилася. Однак досвід із іншими закупівлями показав: треба дивитися не на заяви МОЗ, а на результат. І його поки що нема.

Як це питання вирішувалося в попередні роки?

Держава закуповує, ліки, реагенти, витратні матеріали за 38 напрямками державної програми. Звичайно, це величезний простір для корупції. Тому, щоб забрати у МОЗ функцію закупівель, після приходу команди Уляни Супрун у 2015 р. було прийнято рішення здійснювати закупівлю через спеціалізовані міжнародні організації – ПРООН, ЮНІСЕФ, Crown Agents Ltd.

«Але це був тимчасовий захід, впроваджений для того, щоб держава мала час побудувати власну незалежну закупівельну систему, яка би не була корумпованою тощо, – говорить Юлія Ноговіцина, директор по роботі з сім’ями та підопічними БФ "Таблеточки". – Між ними проводився тендер, різні організації отримували різні напрямки для закупівлі, їх контрактував МОЗ, вони отримували винагороду за свої послуги і здійснювали закупівлю та постачання ліків в Україну».

У цей час створювалося відокремлене від МОЗ українське підприємство – закупівельна агенція ДП «Медичні закупівлі України», яке мало перебрати закупівельні функції від міжнародних організацій.

Вітчизняне ДП – це добре чи погано?

Торік «Медичні закупівлі України» потренувалися на закупівлях за рахунок глобального фонду, і цього року було прийнято рішення про закупівлі вже за рахунок держбюджету по 14 напрямках. Серед них дуже важливі – дитяча та доросла онкологія тощо.

«Наш фонд протестував проти цього, бо це дуже складний напрямок, – говорить Юлія Ноговіцина. – У ньому дуже велика номенклатура, тобто список ліків та витратних матеріалів – понад 100 позицій. А обсяги якраз не дуже великі, бо у нас дитяча онкологія – це орфанне захворювання, і тому не всі виробники охоче контрактуються на ці поставки, бо для них такі обсяги не завжди є цікавими. Ми знаємо, що міжнародні організації мають напрацьовані зв’язки, контакти з виробниками, у них є доступ до міжнародних тендерних процедур, вони можуть шукати постачальників на міжнародних ринках. На нашу думку, це ширші можливості».

Є й інші складнощі з закупівлями. Багато потрібних ліків не зареєстровані в Україні, тому їх важко закупити і завезти. Чимало фондів та пацієнтських організацій висловило сумнів у спроможності ДП «Медзакупівлі» у перший рік все закупити вчасно і вдало відразу за 14 програмами – а це половина бюджету на закупівлі.

Проте 28 лютого, щойно закупівлі по 14 напрямках було передано на «Медказупівлі», у зазначеному ДП пообіцяли негайно розпочати процедуру закупівель і 15 травня відзвітуватися.

Але щось пішло не так.

МОЗ: «І сам не гам, і вам не дам»?

А далі, як ми пам’ятаємо, почалася низка дивних подій, і чи то через корупцію, чи через постійну зміну керівництва МОЗ документи, необхідні для початку закупівель не було підписано.

«Насправді я завжди схиляюся до бритви Хенлона: якщо можна списати якесь лихо на людську помилку або дурість, не варто шукати злий умисел, – вважає Юлія Ноговіцина. – Тому я схильна думати, що це дурість або помилка, а не запланована акція геноциду проти українського народу. Хоча якщо зараз відтермінувати закупівлі, то потім треба буде в останню хвилину щось десь закупити за будь-яку ціну, щоб не сталася гуманітарна катастрофа і пацієнти в Україні не залишилися без ліків. Можливо, хтось справді хоче на цьому заробити потім, коли почнеться повний ажіотаж».

Щоправда, під тиском громадськості процес таки пішов.

У прес-службі ДП «Медичні закупівлі України» GreenPost пояснили: частина документів, необхідних для початку закупівель, затверджується лише в МОЗ, та є й такі, що потребують затвердження Урядом, а також погодження Мінфіном, Мінекономіки та Мін’юстом. Низка потрібних рішень уже готова й перебуває на стадії фінального затвердження документів – тобто чекає лише на відповідні підписи.

Крига-то скресла, але коли будуть результати?

Навіть розпочавши закупівлі просто зараз, до осені не вдасться отримати необхідну кількість ліків. Адже цей процес мав стартувати ще 15 березня. «За 1,5-2 місяці ми мали б провести закупівельні процедури (оголошення на ProZorro, збір заявок, проведення тендерів, можливі оскарження, укладання договорів), – сказали нам у прес-службі ДП "Медичні закупівлі України". – У нас 490 товарних позицій, кожна з яких має бути закуплена в межах прозорих тендерних процедур у системі ProZorro».

На тендери піде 2-3 місяці (залежить від того, чи будуть заперечення/оскарження з боку учасників). Далі виробник або постачальник за 3-6 місяців здійснює поставку – бо зазвичай цих ліків у нього нема, їх ще треба виготовити.

Після цього ліки потрібно привезти в Україну і розмитнити. А вже потім – передати у лікарні. Тепер, у найкращому випадку, ліки надійдуть в Україну або в грудні цього року, або у І-ІІ кварталах наступного року.

Чому закупівлі – це складно

МОЗ не може погуглити і дізнатися, скільки чого потрібно закупити за цими 38 напрямками.

У вільному доступі є лише номенклатура (вона щороку оновлюється) за кожною з цих програм – тобто перелік того, що закуповується. А от кількості затверджуються після збирання заявок з усіх областей. Адже до кожного найменування можуть бути свої вимоги: наприклад, комусь потрібен препарат лише у скляній чи лише у пластиковій тарі. Усі ці моменти прописує у технічному завданні МОЗ.

Окрім того, якщо потрібні ліки не зареєстровані в Україні, то їх не можна ввозити через централізовані закупівлі. «Іноді реєстрація може за два тижні відбутися, якщо там документи в ідеальному стані і зірки склалися, – розповідає Юлія Ноговіцина. – А може бути класна ціна і так далі, але… У нас по одній позиції – "Космоген" – реєстрація тривала три роки. Він доволі старий, його оригінальне досьє датувалося 60-ми роками і не оновлювалося. За кордоном це не було проблемою, а в Україну принесли це досьє – а воно не відповідає сучасним вимогам: таких клінічних випробувань бракує, таких…»

Наскільки все погано?

Невідомо, чи зможуть пацієнти протриматися до наступних поставок.

«Досі є така невирішена зона, про яку міністр відмовчується, – це ситуація із залишками препаратів, – говорить  Інна Іваненко, виконавчий директор БФ "Пацієнти України". – Ми розуміємо, що вона критична, бо за деякими заявленими напрямками (дитяча онкологія, дихальні розлади у новонароджених, антиретровірусна терапія) дуже малі залишки, і буквально у вересні деякі препарати закінчиться. Міністра неодноразово про це питали, та він ухиляється від відповіді. Гадаю, він і сам не знає, яка реальна картина із забезпеченістю ліками, на скільки часу їх вистачить. Але від цього залежить, буде чи не буде перервано лікування».

Тому активісти б’ють на сполох, бо восени за деякими програмами наявні ліки, поставлені ще за бюджет 2018-19 років (вони йдуть із великою затримкою), закінчаться, а нові не надійдуть. Цілком імовірно, що затягування закупівель МОЗ коштуватиме життя не одному важкохворому пацієнту.

«Така ситуація уже була в 2014 році, коли міністром охорони здоров'я був Олег Мусій, – нагадує  Інна Іваненко. – Він затягнув тендери десь на півроку чи навіть більше, і до нас почали надходити повідомлення, що помирають пацієнти, особливо від гемофілії, бо якщо кровотеча почнеться раптово і не буде ліків, то людина просто спливе кров'ю. Тому треба шукати рішення, як запобігти перериванню лікування, а не ховати голову в пісок».

Незрозуміло, чи готує держава якийсь план Б – звернутися по гуманітарну допомогу до міжнародних організацій, таких як Червоний хрест тощо. Можливо, за звичкою покладається на те, що легендарні українські волонтери щось придумають…

Замість оптимістичного фіналу

Тепер, коли досягнуто певного прогресу, головне – щоб знову все не перегралося.

"Коли ти прийшов на нову позицію і тобі наклали купу паперів на стіл, як зрозуміти, що ти підписуєш, і не наразитися на ризик, що підпишеш якийсь непотріб? – говорить Юлія Ноговіцина. – Я можу зрозуміти по-людськи, що вони захотіли переперевірити, провести аудит, із радниками порадитися, але треба розуміти, що це дуже затягує процес. Тому часта зміна влади – це жах для будь-яких системних процесів. Бо немає жодної спадковості: передача справ не відбувається нормально. Добре, що на рівні виконавців команда зберігається більш-менш стало, й інституціональна пам’ять є бодай на рівні спеціалістів. Бо міністр і замміністра приходять і йдуть, не розібравшись, як це працює. Деякі речі робляться дуже по-дилетантськи".

За її словами, негативну роль у цьому процесі відіграли коронавірус і карантин: "Усі сили кинуто на боротьбу з коронавірусом, а все решта відбувається за залишковим принципом. Ми звітуємо, скільки нових випадків і скільки засобів індивідуального захисту завезено, але всі забули про основні програми – а в нас набагато більше людей помирає від серцево-судинних захворювань, ніж від коронавірусу. Треба співвідносити ці ризики. І це може бути гірша ситуація, ніж якщо зараз не завезти якісь костюми".

Ми хотіли навести версію подій іншої сторони – МОЗ, але там наш запит проігнорували. Що ж, виритимемо в краще – що це, як зазвичай, прояв не злого наміру, а некомпетентності та поганої координації.

Хоча результат той самий…