В даний час велика увага приділяється небезпекам, пов'язаним із забрудненням навколишнього середовища, особливо в країнах, що розвиваються. Показники якості повітря залишають бажати кращого і продовжують погіршуватися в багатьох країнах. Але якою б серйозною ні була проблема забруднення навколишнього середовища, не можна допустити, щоб вона затьмарила собою ще одну потенційну екологічну катастрофу і можливе джерело майбутніх конфліктів – відсутність доступу до чистої води, пише Project Syndicate.
Запаси прісної води на планеті Земля складають менше 3%, більша частина якої залишається недоступною (наприклад, тому що значні запаси прісної води приховані в льодовиках). З 1960 року обсяг доступної прісної води на душу населення скоротився більш ніж удвічі, в результаті чого понад 40% населення світу зіткнулося з дефіцитом води. До 2030 року попит на прісну воду перевищить пропозицію приблизно на 40%.
Оскільки майже дві третини прісної води надходить з річок та озер, які перетинають національні кордони держав, загострення дефіциту води призведе до виникнення порочного кола, в рамках якого країни почнуть конкурувати за поставки прісної води, що призведе до зростання напруженості.
Китай, Індія і Бангладеш почали суперечку через Брахмапутру – одну з найбільших річок Азії. Китай і Індія активно будують греблі, які викликають побоювання з приводу можливого обмеження припливу води. Уряд Індії використовував водовідведення для того, щоб покарати Пакистан за терористичні акти. Рішення Ефіопії побудувати греблю на Нілу викликало гнів у Єгипті, розташованому вниз за течією.
І транскордонні конфлікти – це тільки початок. Напруженість, викликана нестачею води, росте і всередині країн, між сільськими і міськими громадами, а також серед сільськогосподарських, промислових і побутових споживачів. У 2018 році через брак води виникли конфлікти в деяких частинах Східної Африки, наприклад, в Кенії, де в минулому мали місце зіткнення між різними племенами через доступ до джерел води.
Історія налічує чимало прикладів конфліктів, коли протиборчі сторони боролися за доступ до води таких великих річок, як Ніл, Амазонка, Меконг і Дунай. Однак серйозність і частота таких конфліктів в майбутньому будуть тільки зростати, оскільки зміна клімату змінює характер опадів, в результаті чого частіше виникають тривалі посухи і великі повені.
Запаси води все більше забруднюються промисловими відходами, пластмасами, а також відходами життєдіяльності людини. У країнах із середнім рівнем доходу очищають менше третини стічних вод, а в країнах з низьким рівнем доходу ця частка набагато менше. Приблизно 1,8 млрд людей отримують питну воду з джерел, забруднених фекаліями. Виснаження водоносних горизонтів і неадекватні інвестиції у водну інфраструктуру додатково погіршують існуючі проблеми.
Брак води зачіпає всіх, але сільськогосподарський сектор, на який припадає 70% всього споживання води у світі та до 90% в найменш розвинених країнах, особливо вразливий перед дефіцитом води. Міські райони також рухаються до катастрофи. У 2018 році Кейптаун (ПАР) зіткнувся з настільки гострим дефіцитом води, що почав підготовку до «нульового дня», коли муніципальне водопостачання повністю перестане функціонувати (завдяки діям уряду цей день так і не настав). Точно так же Мехіко протягом багатьох років бореться з нестачею води.
Індійські мегаполіси також можуть зіткнутися з величезною катастрофою. Згідно з урядовим звітом за 2018 рік, 21 місто, включаючи Нью-Делі – столицю країни і Бангалор – центр інформаційних технологій, досягне нульового рівня підземних вод вже в 2020 році, що торкнеться щонайменше 100 млн чоловік. З іншого боку, складна ситуація з водою склалася і в сільських районах. Наприклад, в одному з районів сільської місцевості Махараштри (Індія) жінкам і дівчинка щодня доводиться проходити до 25 км, щоб набрати питної води.
У 2015 році держави – члени ООН поставили перед собою цілі в галузі сталого розвитку, які включають зобов'язання «забезпечити доступність і збалансоване управління водопостачанням і санітарією для всіх». Однак за останні чотири роки становище значно погіршилося. Міжнародне співтовариство, можливо, зможе на деякий час обдурити себе, так само, як і в випадку з руйнуванням навколишнього середовища, але загроза виникнення водних воєн стає все більш реальною. Для багатьох жителів країн Африки, Азії ці війни вже почалися.
