Українські землі: природне багатство чи предмет наживи?

У сучасному світі, де зростає увага до екологічних проблем та природних ресурсів, земельні питання стають особливо актуальними. Один із таких важливих аспектів стосується прибережних зон та водних об'єктів, які відіграють важливу роль у збереженні природного середовища.

Земельні конфлікти, особливо ті, що мають екологічний вимір, підривають довіру до влади та загрожують природним ресурсам. Підозри щодо можливих схем перекручення фактів та неправомірного відібрання земельних ділянок поблизу річки Стугна у (не)законних власників стають проблемою, яку треба ретельно розслідувати. Однак варто розібратись у ситуації, зберігаючи при цьому екологічний баланс та забезпечуючи дотримання законів, які стосуються земельних відносин та охорони природи.

Як наголошує стаття 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Велика цінність землі як одного з основних ресурсів для людини породжує багато зловживань у процесі розподілу цього ресурсу.

Так, до цього часу зберігається суспільний резонанс навколо земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, та які були відведені у власність громадянам, площею по 0,12 га, на підставі  розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07.04.2008 року № 506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області».

Після спливу понад 10 років після відведення ділянок згідно з розпорядженням № 506, наприкінці 2018 року органи прокуратури почали подавати позовні заяви до поточних власників ділянок з вимогою витребувати ці ділянки у державну власність - у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні численні судові справи за такими позовами. З аналізу рішень судів удалося встановити, що витребовувані земельні ділянки знаходяться в Обухівському районі Київської області у кадастровому масиві з кадастровими номерами від 3223151000:06:014:0001 до 3223151000:06:014:0056. Серед інших, наявні судові рішення про витребування з приватної власності земельних ділянок з кадастровими номерами, зокрема, 3223151000:06:014:0064, 3223151000:06:014:0008, 3223151000:06:014:0007, 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029.

Звертаючись до суду із однотипними позовами, працівники прокуратури зазначали, що відповідні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, посилаючись на інформацію, надану у листі Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 07.11.2018 за N 17-08/2223, згідно з якою встановлено, що водний об'єкт, що розташований поряд із витребовуваними земельними ділянками - це природний водний об'єкт-затока річки Дніпро, яка утворилась після заповнення Канівського водосховища, як затоплення низинних ділянок заплави Дніпра і гирлової частини річки Стугна.

При постановленні судових рішень за вказаними позовами, суди в більшості погоджувалися із аргументами органів прокуратури та задовольняли вимогу про витребування земельних ділянок із приватної власності, прийшовши до висновку про допущені порушення при прийнятті  розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07.04.2008 року № 506 вимог ст. ст. 20, 59, 60, 84, 118, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України.

В одному із судових рішень зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:06:014:0008 накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу затоки Канівського водосховища на річці Дніпро.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Попри постановлення вказаних вище судових рішень, окремі із витребуваних земельних ділянок, які були вилучені у власників-фізичних осіб, оскільки не можуть перебувати у приватній власності, бо є землями водного фонду, станом на даний час вільно продаються у мережі інтернет, із присвоєними новими кадастровими номерами, із зазначенням цільового призначення «для житлової забудови» та із зазначенням великої переваги таких ділянок – що вони «з виходом на воду р. Стугна».

У зв’язку з цим постало закономірне питання про те, чи дійсно земельні ділянки, що були виділені у приватну власність відповідно до розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 506, накладаються на землі водного фонду, та чи відповідає дійсності інформація, що була надана Центральною геофізичною обсерваторією імені Бориса Срезневського.

Тому Редакція звернулася до Інституту водних проблемі і меліорації Національної академії аграрних наук України як спеціалізованої установи та отримала науково-експертний висновок з питань  розташування земельних ділянок у кадастровому масиві з кадастровими номерами від 3223151000:06:014:0001 до 3223151000:06:014:0056 по відношенню до затоки Канівського водосховища на річці Дніпро станом на дату їх відведення у 2008 році та станом на вересень 2023 року, а також про те, чи перебували вказані земельні ділянки станом на дату їх відведення у 2008 році та станом на вересень 2023 року у межах визначеної положеннями Водного кодексу України 100-метрової прибережної захисної смуги затоки Канівського водосховища на річці Дніпро.

У вказаному висновку Інститут за результатами проведених досліджень встановив, що земельні ділянки в кадастровому масиві з кадастровими номерами від  3223151000:06:013:0001 до 3223151000:06:013:0056 (частина зазначених земельних ділянок змінили кадастрові номери за період досліджень 2005-2019 роки) станом на дату формування цих ділянок (передачі їх у приватну власність 2008 рік) та станом на вересень 2023 року, знаходяться поза межами Канівського водосховища чи його затоки на відстані понад 4,7 км до межі Канівського водосховища. Експертно доведена відсутність впливу Канівського водосховища на ділянку малої річки Стугна в районі розташування вказаних земельних ділянок. Відповідно при виділенні цих земельних ділянок має враховуватися прибережно-захисна смуга р.Стугна шириною у 25 м, а не Канівського водосховища.

Окрім того, у висновку Інституту згадується про лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 09.01.2020 р. № 02-08/54, наданий адвокату Савельєвій Олені Володимирівні, наступного змісту: «Наявні у ЦГО топографічні карти не відображають сучасної гідрографічної ситуації, тому надати більш точні дані про довжину р. Стугна, площу водозбору та точні координати розташування її гирла ЦГО не має можливості.  За уточненими даними про гідрографічні характеристики, координати розташування гирла р. Стугна, які змінились після заповнення Канівського водосховища та перепланування русла, вам варто звернутись до фахівців Інституту водних проблем і меліорації НААН України».

Враховуючи наведений висновок Інституту водних проблем і меліорації, до спеціалістів якого відсилає сама ж Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського, виникають обгрунтовані сумніви у тому, чи дійсно вказані земельні ділянки належать до земель водного фонду, а саме 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища на річці Дніпро, як це стверджують представники прокуратури, чи мало місце застосування певної схеми задля перекручення фактів та відібрання правомірно отриманих земельних ділянок у законних власників задля подальшого перепродажу та отримання «наживи», що вже свідчить про ознаки корупції.

 Збереження природи та екологічна стабільність – це завдання, що лежить на плечах всього суспільства У ситуації, коли існують сумніви щодо статусу земельних ділянок прибережної зони Канівського водосховища, важливо встановити правду та діяти на користь природи та справедливості. Це потребує спільних зусиль, об'єктивного обговорення і ретельного дослідження. Ми сподіваємося, що ця ситуація розкриється і призведе до вирішення, яке б сприяло збереженню навколишнього середовища та підвищенню довіри до влади. Екологія повинна залишатися нашим пріоритетом, і лише разом ми зможемо забезпечити її майбутнє.