Т-лімфоцити: чи варто вживати імуномодулятори?
Про це розкажуть науковці
Ми вже розповідали, що таке Т-лімфоцити і яка важлива їхня роль у людській імунній системі. Однак повернутися до цієї теми нас змусили запитання читачів: раз багато Т-лімфоцитів – це добре, то чи варто ставити собі мету збільшити їхню кількість? І чи правда, що кількість Т-лімфоцитів скінченна, тому, якщо педалювати їхнє вироблення імуномодуляторами, то просто швидше вичерпаєш ліміт?
На запитання GreenPost відповідають імунолог Борис Донськой, старший науковий співробітник Лабораторії імунології з науковою групою вірусології Національної медичної академії наук України, та професор Віктор Досенко, патофізіолог, генетик, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О. Богомольця Національної академії наук України.
Чи може організм не виробити Т-лімфоцитів у потрібній кількості? Від чого це залежить?
Борис Донськой: Так. Є патологічні стани, наприклад, первинні-вроджені імунодефіцити спричинені генетичними порушеннями. Або вторинні – той же СНІД: він не дозволяє накопичуватися Т-хелперам, бо вбиває їх. Або радіаційне опромінення – воно вбиває попередників клітин, тому немає звідки брати нові клітини, це і є променева хвороба.
А у випадку нормальної, здорової імунної системи, звичайно, кількість клітин із часом виснажується, але вона зазвичай розрахована на набагато більше, ніж триває життя людини. По-друге, хоча кількість і можливість продукції нових клітин дійсно знижується, проте ефективність роботи системи покращується, тому що імунна система не напружується на генерації нових відповідей – вона вже дуже багато знає. Так само, як нервова система: кількість нейронів падає з віком, проте ефективність роботи ЦНС поліпшується, бо вони досвідчені. Якщо у вас працюють початківці, вам треба їх дуже-дуже багато, а якщо ваші працівники мають стаж 20 років ефективної роботи, то вам достатньо набагато меншої їхньої кількості. Один фахівець вартий багатьох новачків.
Чи справді не варто зловживати виробленням Т-лімфоцитів, вживаючи імуномодулятори?
Борис Донськой: Імуномодуляторами взагалі не варто зловживати, як і будь-чим іншим. Окрім того, треба розрізняти препарат, який ми використовуємо за необхідністю і доказовою ефективністю, і те, що продають як імуномодулятори. Наприклад, гранулоцитарно-моноцитарний колонієстимулюючий фактор використовують, коли недостатня продукція лейкоцитів й лімфоцитів: при важких лейко- й лімфопеніях, саме при синдромах, при імунопатологіях на кшталт первинних імунодефіцитів, коли щось в імунній системі поламано і ми знаємо, що вона сама не зможе себе відрегулювати. Вводячи імуномодулятор, ми таким чином штучно вимагаємо від імунної системи підвищити якусь функцію, бо вона критична і життєво необхідна. Той самий ВВ Імуноглобулін – це замісний імуномодулятор: людина із синдромом Брутона не може продукувати антитіла (взагалі ніякі), але вони необхідні для життя, тому якщо ми будемо просто додавати ці антитіла внутрішньовенно, то створимо штучно цю функцію. Якщо ж імунна система здорова, але перебуває у напруженому стані – у стані якось важкої імунної відповіді – ніяке використання імуномодуляторів не є виправданим, бо ми лише зіпсуємо її регуляцію, поламаємо її.
Віктор Досенко: Це проблема нашої та багатьох інших країн, у яких ще можлива маніпуляція термінами, де є недоброчесна медицина і недоброчесний маркетинг. У нормально розвинутих країнах є термін «immunomodulation», а у ненормально розвинутих його переклали як «імуностимулятор». Вона поділяється на імуностимуляцію та імуносупресію: у деяких ситуаціях потрібно підстимулювати імунну систему, а у якихось – навпаки, потрібно її придушити. Люди багато дізналися про імунну систему, це стало загальновживаним словом, бо ми ж тепер просто кажемо: «В мене імунітет до такої-то хвороби», «Я сприймаю цю людину, у мене до неї виробився імунітет», «У мене на цю людину алергія». Це загальновживані слова, люди їх знають, і ділки користуються цим, «впарюючи» недоказові препарати, які нібито щось там модулюють. Причому, як правило, ці препарати мають абсолютно незрозумілу властивість: якщо у людини пригнічена імунна система, то вони її підвищують, а якщо, навпаки, підвищена, то вони її пригнічують, така собі нормалізація. Це маячня, не можна собі й уявити, що є такий фактор, хімічний чи природного походження, науці невідомі такі факти. І саме з цим пов’язаний скепсис більшості критично думаючих людей стосовно усіляких там модуляторів, стимуляторів тощо. Інколи вони навіть перегинають палицю, відкидаючи імуномодуляцію загалом, хоча в усьому світі імуномодулятори, звісно, активно вивчаються, і, наприклад, до цих імуномодуляторів належать інтерлейкіни, певні цитокіни, хемокіни – препарати, які впливають на імунні клітини.
Ну і, власне, до імунотерапії належать відкриття американських та японських вчених Елісона і Хоньйо. Вони у 2018 році отримали Нобелівську премію за імунотерапію раку, коли за рахунок антитіл можна значно підвищувати активність нашої імунної системи до пухлинних клітин. Це прорив у онкології. При цьому методи доказової імунотерапії – це, як правило, доволі серйозні препарати з великою кількістю побічних ефектів, які без показань, просто щоб щось там підвищити чи пригнітити, звісно, жоден лікар не призначить. Але якщо щось треба втюхати, то можна, звичайно, на вуха різноманітну локшину навішати.
І люди, на жаль, ведуться, і несуть свої копієчки мільйонерам, які, власне, й організовують продаж подібних недоказових імуномодуляторів. Це зміниться лише тоді, коли у нашій країні запрацюють нормальні закони, як в інших країнах. А поки що закони у нас не працюють, і відповідно недоброчесний маркетинг буде далі процвітати.
А як щодо так званих «природних імуномодуляторів», таких як здоровий сон, помірні фізичні навантаження тощо?
Борис Донськой: Здоровий спосіб життя – це не імуномодулятор, це база для нормального функціонування імунної системи, так само, як і нервової, так само, як і травної. Імунну систему не можна покращити (окрім, скажімо, щеплень чи досвіду), але можна погіршити. Відсутність погіршуючих факторів – це не імуномодуляція, це ви дозволяєте імунній системі виконувати свої функції в комфортних, фізіологічних умовах. Таким чином ви не покращуєте, а просто не псуєте.
Якщо у вас авітаміноз, то вітамін – це не імуномодулятор, а відновлення базової норми: адже коли у вас спрага, то вода не стає ліками, вона просто відновлює необхідний фізіологічний стан. Так само сон і стрес – ви можете погіршити імунну систему, якщо будете в стресі, якщо зловживатимете різними шкідливими речовинами, але якщо ви цього не робите, то це не покращує її, а лише дає їй шанс відновитися.
