Стала залежною від кисневого концентратора - після лікування пацієнтка отримала психологічну травму

У Чернівцях 66-річна жінка після двох місяців важкого перебігу коронавірусу стала психологічно залежною від кисневого концентратора. Жінка боялася задихнутися уві сні, а тому не знімала його навіть, коли дихала вже самостійно. Понад місяць з нею працювали психотерапевт, сімейний лікар та пульмонолог. Про психологічну залежність чернівчанки в четвер, 3 лютого, повідомила прес-служба Чернівецької міської поліклініки №1.

«Одна із пацієнток поліклініки, подолавши важку форму Covid-19, набула психологічну залежність від кисневого концентратора. Страх задихнутися уві сні змушував її використовувати апарат знову і знову, хоча легені вже могли цілком забезпечити потребу організму в кисні. Коли доводилось відлучатися з дому, наприклад, на огляд в поліклініку – пацієнтка брала з собою кисневу подушку. Сімейному лікарю, пульмонологу та психотерапевту довелося докласти чимало зусиль, щоб повернути пацієнтку до норми», – йдеться в повідомленні прес-служби медзакладу.

Як розповіла ZAXID.NET завідувачка загальнопрофільного консультативно-діагностичного відділу поліклініки Тетяна Проценко, 66-річна пацієнтка потрапила до лікарні в травні минулого року. Через сильне ураження легень упродовж двох місяців жінка була під'єднана до кисневого концентратора в реанімації. Після того, як її перевели на домашнє лікування і її легені могли самостійно проводити кисень, вона продовжувала перебувати під кисневим концентратором.

За словами лікарки, через постійний страх за своє життя пацієнтка отримала велику психологічну травму. Реабілітуватись їй допомагали психотерапевт, лікар-пульмонолог та медсестри поліклініки. Вони щодня на деякий час відмикали жінку від концентратора, щоб вона звикала дихати самостійно. Крім того, пацієнтка після реанімації не могла самостійно ходити, а тому вона щодня робила нескладні фізичні вправи. Загалом реабілітація 66-річної чернівчанки тривала понад місяць.

Як відомо, Рада виділила гроші на кисневі станції: краще пізно, ніж ніколи