- Головна
- Новини
- Еко
- Тварини & рослини
- Соми-мутанти зі ставка-охолоджувача вимирають, зате з'явилися шакали й дикі корови: як змінюється фауна Чорнобильської зони
Соми-мутанти зі ставка-охолоджувача вимирають, зате з'явилися шакали й дикі корови: як змінюється фауна Чорнобильської зони
Ось уже четвертий десяток років ця територія живе без значного втручання з боку людини.
Лосиха у Чорнобильській зоні на тлі відселеного хутора, січень 2019 року. Фото: Станіслав Гуменюк, CC BY-SA 4.0, commons.wikimedia.org
Природа Чорнобильської зони відчуження, яка включає території з обох боків від білорусько-українського кордону, ось уже четвертий десяток років живе без значного втручання з боку людини. За цей час тваринний світ цього регіону помітно змінився і продовжує змінюватися просто в нас на очах. Як узагалі зараз виглядає тваринний світ Чорнобильської зони? Розповідає «Дзеркало».
(Не)домашні тварини
Територія, на якій зараз розташований Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, до аварії на ЧАЕС була звичайною, не заповідною ділянкою Полісся. Крім міста атомників Прип'яті, населення якого наближалося на момент аварії до 50 тисяч осіб, тут не було великих міст — але вистачало маленьких, середніх і великих сіл. Загальна кількість населення майбутньої Чорнобильської зони площею приблизно 4200 км2 становила близько 116 тис. осіб.
У цих людей, які після катастрофи були змушені залишити свої будинки, зрозуміло, було багато домашніх тварин. Через це нинішній тваринний світ Чорнобильської зони має низку особливостей, що відрізняють його від природної дикої фауни. Незважаючи на свій одомашнений статус, деякі види домашніх вихованців змогли адаптуватися до життя в дикій природі. І, мабуть, найпомітніші з них — це собаки.
Коли після аварії людей почали вивозити з 30-кілометрової зони відчуження навколо АЕС, влада дозволила брати їм із собою лише найнеобхідніше. Вивозити тварин не можна було. Один із героїв книги Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва» так описував ці страшні події: «Скажу я вам, військова обстановка. Кішки заглядали у вічі, собаки вили, проривалися до автобусів. Дворняги, вівчарки… Солдати їх виштовхували. Піналі. Вони довго бігли за машинами... Евакуація... Не дай Боже!»
А потім солдати відстрілювали кинутих тварин, аби не допустити їхнього поширення за межі зараженої радіацією зони. Та дехто з них сховався, вижив — і став давати потомство.
Наразі загальна чисельність собак у зоні відчуження оцінюється у 700 особин. Територією вони розподілені нерівномірно. З віддалених районів зони собак витіснили зграї сильніших вовків, і більшість тварин, як і раніше, тягнуться до людей. Понад 250 бездомних собак мешкають просто біля Чорнобильської АЕС, ще близько 225 — у частково відселеному містечку Чорнобилі, де розташована адміністрація зони відчуження. Частину «екс-вихованців» узяли під опіку охоронці, які несуть службу на оточуючих зону КПП. Люди підгодовують їх, будують їм будки.
Життя чорнобильських собак складне і сповнене небезпек. Окрім нападу вовків, їм загрожує вплив радіації, лісові пожежі, голод, можливість зараження на сказ. У середньому пси живуть тут трохи більше п'яти років. Незважаючи на те, що в зоні відчуження змінилося вже кілька поколінь диких тварин, більшість із них зберігають звички домашніх вихованців: гавкають на незнайомих людей, а зі знайомими заспокоюються та виляють хвостами.
Окрім собак, у Чорнобильській зоні мешкає ще близько 100 диких кішок. Хоча вони мають репутацію більш волелюбних тварин, ніж собаки, навіть безпритульні вихованці прагнуть триматися ближче до людей.
Стадо здичавілих корів з'явилося в Чорнобильській зоні відносно нещодавно — 2016 року. Тоді померли їхні господарі, які самовільно оселилися в зоні відчуження. Перед початком російського вторгнення головне стадо цих тварин налічувало до 20 голів.
Корови належать до широко поширеної в Україні чорно-рябої молочної породи, та за вісім років вони вже помітно адаптувалися до дикого життя. З появою людини чи автомобілів тварини намагаються втекти у чагарники. Вони навчилися виживати без людей, у зимовий час викопують траву з-під снігу. Корови дикого стада більше не потребують щоденного доїння — їхній цикл лактації «прив'язався» до народження телят. Як справжні дикі тварини, вони навчилися захищати своїх телят від хижаків, поміщаючи їх у разі загрози в глибині стада.
Наприкінці 2021 року у череди диких чорнобильських корів змінився ватажок — ним став молодий чорний бик, який переміг постарілого і підсліпуваного колишнього лідера. Той змирився з поразкою і залишився у стаді як рядовий член.
Частина домашніх коней, які пережили чорнобильську катастрофу та переселення своїх господарів, теж утворила в Чорнобильській зоні кілька диких табунів. Але їх уже повністю винищили браконьєри.
Розквіт місцевої дикої фауни
Сильне радіоактивне зараження зони відчуження після аварії на ЧАЕС спочатку мало негативний вплив на тваринний світ цього регіону. У дослідженні 2007 року (тобто через 20 років після катастрофи) науковці відзначали зниження видового багатства, чисельності та щільності популяції птахів, що гніздилися навколо епіцентру аварії. А дослідження 2009 року показало, що в районах Чорнобильської зони з вищим рівнем радіації зустрічається менше таких комах, як джмелі, метелики, коники, бабки.
Та з часом ситуація стала виправлятися — принаймні щодо великих тварин. У 2006 році автори доповіді Комітету з проблем наслідків катастрофи на ЧАЕС при Раді міністрів Білорусі нарахували в Поліському радіаційно-екологічному заповіднику 40 видів ссавців, 70 видів птахів і 25 видів риб — причому понад 40 видів тваринного світу належало до рідкісних і зниклих. У доповіді писали, що спостерігається збільшення чисельності таких тварин. І вказували, що після відходу з цієї території людей тут утворилися «по суті ідеальні умови для відновлення тваринного світу».
У 2015 році команда науковців із Білорусі, США, Франції та Великої Британії опублікувала результати багаторічного дослідження щодо стійкості дикої природи до найбільшої ядерної катастрофи в історії.
Загальний висновок дослідників був таким: незважаючи на те, що дуже високі дози радіації у перші шість місяців після аварії помітно вплинули на здоров'я та відтворення тварин у Чорнобильській зоні, якоїсь довгострокової радіаційної шкоди для популяцій різних видів ссавців виявити не вдалося. Популяції лосів та кабанів у Чорнобильській зоні зростали навіть на початку 1990-х, коли ці види переживали помітне скорочення на решті країн колишнього СРСР. Користь для екосистеми від «видалення» з неї людей виявилася більшою, ніж шкода, завдана хронічним радіаційним впливом.
До схожих висновків дійшла ще одна міжнародна група дослідників, яка восени 2014 року спостерігала за тваринним світом Поліського заповідника за допомогою 94 фотопасток. За їх даними, тяжкість радіаційного забруднення не надає помітного впливу поширення кабанів, вовків, єнотовидних собак і лисиць.
На українській стороні зони відчуження вчені фіксують те саме. Відсутність людей дозволила дикій природі відновитися. Тут зростає кількість лосів, оленів, вовків, рисів, з'явилися ведмеді, що зайшли з території Білорусі. В об'єктиви фотопасток часто потрапляють рідкісні та потайливі чорні лелеки.
Водяться в зоні відчуження і такі рідкісні види тварин, як рись, кажан гігантська вечорниця, глухар, пугач, бородатий неяс, велика біла чапля, золотиста щурка, болотяна черепаха. Цілком звичайними тваринами у Чорнобильській зоні стали благородні олені. Червонокнижний орлан-білохвіст з розмахом крил до 2,5 м теж чудово почувається в зоні відчуження.
На думку науковців, є дві основні причини, через які Чорнобильська зона така приваблива для рідкісних видів тварин: це дієвий охоронний режим (суворіший, ніж у багатьох інших заповідниках) і зняття практично всіх видів антропогенного (тобто пов'язаного з діяльністю людини) навантаження на природу.
За відсутності людини процвітають і риби, що населяють водоймища Чорнобильської зони. Через те, що ці тварини є досить чутливими до радіоактивного зараження, у перші роки після аварії науковці відзначали проблеми з репродуктивною системою коропів, плотви, окуня. Це могло би впливати на здатність популяцій риб до відтворення. Але дослідження 2018 року показали, що до цього часу такі зміни стали вже незначними, а вплив радіації тут загалом практично не позначається ні на здоров'ї риб, ні на їхній видовій різноманітності.
Зараз у водоймах Чорнобильської зони водиться близько 20 видів риб, зокрема плітка, краснопірка, лин, густера, лящ, синець, карасі звичайний і срібний, сазан, білий товстолобик, голавль, чехонь, язь. Мабуть, найвідоміші представники чорнобильської іхтіофауни — це величезні соми зі штучного ставка-охолоджувача ЧАЕС, яких часто підгодовували хлібом любителі екстремального туризму.
Втім, схоже, що саме з цією визначною пам'яткою Чорнобильська зона незабаром розпрощається. З 2016 року величезний став-охолоджувач перестали підживлювати водою, і він перетворився на каскад озер, що поступово міліли.
У листопаді 2023 року адміністрація Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника через свою сторінку в Facebook повідомила, що гігантські соми ставка-охолоджувача зникають разом із самою водоймою й іншими рибами, котрі його населяли. До речі, ніякими мутантами ці соми не є. «Рецепт» їхніх великих розмірів був простий: достатня кількість їжі (у тому числі підживлення туристами), а також відсутність конкуренції з боку інших хижих риб.
Більше новин читайте на GreenPost.
