Що не так із кашлюком: діагноз, за який доведеться поборотися

Здавалось би, кашлюк (коклюш) не з тих хвороб, про які соромно зізнатися. А проте буває досить складно добитися, аби в картку дитини записали саме цей діагноз. З яких причин медики вдають, що кашлюк – це не кашлюк?

За даними Центру громадського здоров’я, за 11 місяців 2019 року в Україні зареєстровано 2 063 випадки захворювань на кашлюк. Якщо поділити на кількість населення, цифра досить невелика. але наскільки вона відповідає дійсності – питання відкрите. На відстані шести потисків рук можна знайти обурену матір, чиїй дитині лікарі місяць уперто ставили ГРВІ, «бо раз дитина щеплена від кашлюка, це не може бути кашлюк», або матір, із якою трапилась історія «ось вам схема лікування кашлюка, але в картку я запишу бронхіт, інакше мене з роботи звільнять». Майже детективні історії якісь.

Що ж таке кашлюк?

Він належить до найпоширеніших дитячих інфекцій, які передаються повітряно-крапельним шляхом. Головний симптом – нападоподібний кашель, який погано піддається лікуванню. Педіатри впізнають його також за положенням голови (вперед), почервонінням горла, сльозами, язиком зовні, блювотою при кашлі, а ще так званим півнячим виттям (звуки, які видає дитина, намагаючись вдихнути).

Кашлюк викликає кашлюкова паличка Bordetella pertussis (вона ж паличка Борде-Жанґу). Паличка поширюється переважно при кашлі та чханні інфікованого. Контагіозність кашлюка дуже висока – до 90 %. Зате заразитися можна лише при тісному спілкуванні з хворим – паличка розсіюється при кашлі лише на 2-3 метри.

Інкубаційний період становить у середньому 5-9 днів, але може коливатися від 3 до 20.

Клінічних форм перебігу кашлюка є три: легка, середньої важкості та важка.

Чим небезпечний кашлюк?

За  XX століття смертність від кашлюка впала майже до нуля, він перетворився на нестрашну дитячу хворобу. Утім, для немовлят вона таки може виявитися смертельною, бо напади кашлю можуть перебігати з зупинками дихання.

Чи можна запобігти захворюванню на кашлюк?

Оскільки кашлюк найнебезпечніший для маленьких дітей, за чинним календарем вакцинації передбачено три дози щеплення від кашлюка у перший рік життя дитини (у 2, 4 і 6 місяців) та четверту, «контрольну», у 18 місяців. Зараз з’явився тренд щеплювати від кашлюка вагітних у третьому триместрі вакциною АКДП, щоб захистити дитину від кашлюка до першого щеплення. Однак слід враховувати, що гарантій не захворіти на кашлюк це не дає.

Наскільки небезпечно не діагностувати кашлюк?

Схема лікування для іншої хвороби – ГРВІ або бронхіту – просто не працюватиме належним чином для кашлюка. Проте якщо йдеться про дитину старшого віку, ймовірність летального кінця практично нульова. А от ускладнення кашлюка – запалення легень – справді становить небезпеку. Втім, як і будь-яке ускладнення.

«При виявленні хворого на кашлюк потрібно приймати антибіотик і хворому, й усім, хто з ним близько контактував. При цьому треба розуміти, що прийом антибіотика не припиняє прояви хвороби, не зменшує напади кашлю. Антибіотик зменшує виділення збудника від хворої людини і здійснює профілактику зараження у контактних осіб», – говорить Лідія Бабич.

А що таке паракашлюк?

Існує навіть думка, що його вигадали медики, щоб не діагностувати кашлюк щепленим дітям. Однак насправді це не так.

Попри всю схожість, паракашлюк – це не просто «кашлюк у лайт-версії». Збудник паракашлюка – Bordetella parapertussis, «родичка» кашлюкової палички. Кашлюк і паракашлюк не дають перехресного імунітету: перехворілі на кашлюк можуть захворіти на паракашлюк, і навпаки. Крім того, паракашлюк узагалі не попереджається вакцинацією.

Чому ж лікарі не діагностують кашлюк?

Цьому є кілька пояснень.

«Ситуація з діагностикою кашлюка досить складна. Дуже часто аналізи, які мають його підтверджувати, дають хибно негативний результат. Тому діагноз зазвичай ставиться клінічно – за симптомами хвороби, без лабораторного підтвердження. Фактично за відсутності верифікаційних тестів це справді питання того, як лікар оцінює клінічну ситуацію.

Свідома ж "боротьба зі статистикою" кашлюка буває, коли, скажімо, не хочуть запроваджувати карантинні заходи в дитячому садку. Інколи керівники дитячих установ були проти – мовляв, випадок же не є достеменно підтвердженим, то навіщо ставити такий діагноз, після якого будуть проводитись якісь обмежувальні заходи? І коли лікар не має впевненості, то про всяк випадок ставить бронхіт абощо», – пояснює Віталій Євтушенко.

Окрім того, хоча лікарів ніхто за діагноз «кашлюк» не лає, треба враховувати, що його встановлення вимагає залучення епіднагляду тощо. Тому для лікарів це означає купу додаткових паперів та маніпуляцій, яких легко уникнути, записавши у картку «ГРЗ», «ГРВІ» «бронхіт» чи «запалення легень».

Ось і весь детектив…