Самиці часто помиляються: науковці пояснили одну з головних прогалин у теорії статевого добору

Дані з нового дослідження, опублікованого в науковому журналі PLOS Biology, дозволили науковцям припустити, що самиці тварин вчаться одна в одної вибирати як партнерів «незвичайних» самців помилково. Якщо це підтвердиться й у польових умовах, можливо, це пояснить, чому всім нам подобаються зовсім різні люди.

Про це розповідає «Дзеркало».

Досі вважається, що статевий відбір, тобто конкуренція за партнера між особинами однієї статі, є причиною появи особливих рис у тварин під час еволюції. Наприклад, довгого та кольорового хвоста у павича. Гарне і велике пір'я ніяк не допомагає тварині вижити, зате з його допомогою вона приваблює самицю.

Як правило, у природі саме чоловічі особини конкурують за своїх партнерок. Для них виробити і «доставити» сперму — значить зробити куди менше зусилля, ніж для самиці, якій потрібно не лише пожертвувати яйцеклітину, а й виносити вагітність, а також, швидше за все, виховати потомство. Таким чином, невірний вибір партнера набагато «дорожче» обходиться жіночим особинам.

Знаючи це, історично дослідники фокусувалися на вивченні взаємодії та конкуренції між самцями. Але вийшло так, що науковці постійно ігнорували те, як впливають на еволюцію самиці. Нещодавно дослідники з університету Флориди в США вирішили це виправити.

Науковці поставили собі завдання пояснити деякі прогалини теоретично статевого відбору, які існують зараз. Наприклад, поки що не вдалося переконливо пояснити, чому риси самців одного й того ж виду можуть сильно відрізнятися чи переваги самиць усередині виду з часом змінюватися.

Те, як самиці обирають свого партнера, відомо: це ґрунтується на запозиченні досвіду в інших жіночих особин. Наприклад, якщо молода самиця тварини побачить, що доросліша особина формує пару з самцем, у якого довгі роги, вона теж шукатиме собі такого. Ось тут і стає незрозуміло, чому між самцями так багато відмінностей, якщо жіночі особини мали б переймати одна в одної той самий досвід.

Тоді науковці США припустили, що самиці тварин можуть помилятися при спробах скопіювати поведінку досвідченіших особин. Ось як це працює: якщо якась пташка утворює пару з найяскравішим за оперенням самцем, її «подруга» може подумати, що той зробив вибір не через забарвлення, а через довгий хвіст.

Усе це, як показала математична модель, і призводить до зміни загальних переваг самиць із часом. Однак говорити про те, що це працює в реальному житті чи щодо людей, поки що рано: дослідження ще не проводилося в польових умовах.

Проте це перша теорія, яка переконливо пояснює, як підтримується мінливість у популяціях, а щодо швидкі еволюційні зміни стають можливими.

Тимчасом науковці з’ясували, в якому віці людина найщасливіша.