Річниця обміну легендарних «азовців»: роспропаганда демонізувала їх, та кумівство Путіна обнулило «боротьбу з неонацизмом»

Рівно рік тому, у ніч на 22 вересня 2022 року, стало відомо про обмін полоненими між Україною та РФ. Таким чином вдалося визволити 215 осіб (108 з яких — воїни полку «Азов») — військовослужбовців і цивільних.

Про це розповідають у Центрі стратегічних комунікацій.

Москва натомість за тодішнім «обмінним курсом» Володимира Путіна повернула собі його кума — держзрадника України Віктора Медведчука. І «в нагрузку» — 55 полонених окупантів, прізвищ яких ніхто не знає.

Ця подія цікава й тим, що викликала другий (на той час) бунт «воєнкорів». (Перший був також пов’язаний обміном – поверненням з полону парамедика Юлії «Тайри» Паєвської.) Отже, у той час, коли вночі 22 вересня  українські та світові ЗМІ ледь не онлайн висвітлювали обмін, офіційні особи РФ мовчали.

Насправді вся «боротьба з українським неонацизмом», якою накачали російське суспільство, була одномоментно обнулена простим фактом: Путін виміняв полонених «азовців-нацистів» на свого кума. Турецька газета Hurriet повідомила, що ініціатива провести такий обмін походила саме від Путіна. Цю інформацію підтвердила і Washington Post.

Серед українських воїнів, яких тоді вдалося повернути: Герої України Денис Прокопенко («Редіс») — командир Окремого загону спецпризначення «Азов», Євгеній Бова — командир Першого окремого батальйону морської піхоти, Лев Пашко — командир роти «Азову».

Також було визволено: Сергія Волинського («Волину»), в. о. командира 36-ї окремої бригади морської піхоти, Святослава Паламара, заступника командира полку «Азов», Дениса Шлегу, командира 12-ї бригади оперативного призначення ім. Дмитра Вишневецького, Олега Хоменка, командира комендантської роти (який безпосередньо здійснював командування обороною «Азовсталі»), Дмитра Козацького (старшого солдата, фото та відео якого з «Азовсталі» облетіли весь світ).

Додому повернулася знаменита «Пташка» Катерина Поліщук — парамедик-доброволиця Нацгвардії України (своїм співом вона підтримувала бойовий дух воїнів у підземеллях «Азовсталі») та багато інших українських героїв.

Голова СБУ Василь Малюк тоді заявив, що така кількість звільнених українських військових завдяки обміну на Медведчука є автоматично ознакою того, що він «був топовим і якісно задокументованим нами держзрадником, його провина повністю зафіксована у відповідних матеріалах, які зібрала СБУ. Крім того, під час роботи по справах Медведчука ми знешкодили не одну агентурну мережу, затримали багатьох держзрадників та отримали велику кількість важливої інформації, яку використовуємо у контррозвідувальних заходах». 

А щодо російської реакції на цей обмін, то, наприклад, «воєнкор» Піддубний підтримав кумівство Путіна зі словами «і начхати на іміджеві втрати». Але інший «воєнкор», Руденко, слів не добирав: «Відчуття, що хер..м по нас поводили».

Що було далі відомо: Медведчук (який за великим рахунком нікому не потрібен в РФ і постійно наражається на критику з боку Z-спільноти), періодично публікує в тамтешніх ЗМІ розлогі нудні роздуми про якусь «другу Україну». П’ятеро героїв-«азовців» (яких інтернували в Туреччині після обміну) повернулися додому. «Редіс», вже як командир бригади «Азов», заявив: «Перебуваючи у полоні, я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України станом 1991 року». 

Україна докладає максимум зусиль, аби повернути з ворожого полону всіх своїх військовослужбовців.

Близько 80 днів бійці тримали оборону Маріуполя, захищали «Азовсталь» і завдавали відчутних втрат окупантам. За наказом верховного командування України воїни «Азова» припинили спротив, але досі залишаються непереможними.

Раніше ми писали, чому обмін частини «азовців» матиме дуже серйозні наслідки для Кремля.