«Пас на ногу противнику»: чому обмін частини «азовців» матиме дуже серйозні наслідки для Кремля
Із цього моменту правоохоронними органами РФ апріорі визнано, що «Азов» перебуває поза юрисдикцією РФ.
Не встигло російське суспільство оговтатися від новини про обмін Тайри (Юлії Паєвської), як стало відомо про те, що під час чергового обміну військовополоненими було звільнено 95 захисників «Азовсталі», серед яких 43 військовослужбовці полку «Азов».
При цьому спікер Держдуми В’ячеслав Володін категорично заявляв про те, що «нацистські злочинці» не підлягатимуть обміну.
«Сьогодні комітетам Державної Думи на пленарному засіданні доручили опрацювати питання щодо заборони обміну нацистських злочинців. Наша країна гуманно поводиться з тими, хто здався чи потрапив у полон. Але щодо нацистів, наша позиція тут має бути незмінною: це військові злочинці, і ми повинні зробити все, щоб вони постали перед судом», — говорив він.
Тому звільнення «азовців» стало несподіванкою для росіян. Російські організатори обміну знову промовчали. Як і у випадку з Тайрою, про те, що додому повернулися десятки бійців нацполку «Азов», «патріотична громадськість» дізналася з українських каналів та ЗМІ з посиланням на ГУР.
«Здавалося б, чого при мільярдних вкладеннях в інфовійну варто заздалегідь пояснити аудиторії, що обмін потрібен?» — дивувалися в рашистських пабліках.
Звісно, на тлі постійних обстрілів Донецька, «бавовни» у Брянській та Курській областях, а також з урахуванням славетної епопеї зі штурмом «Азовсталі» видача «нацистів» загрожує великим невдоволенням і в армії, і загалом у російському суспільстві. Цілі «спецоперації» стають іще більш незрозумілими.
«Якщо це називається «денацифікація України», то, може, її не варто було й починати?» — почали ставити питання в російському інфопросторі.
Заява російської влади про те, що було обміняно тільки тих «азовців», котрі доведено не скоїли ніяких злочинів, з’явилась із великим запізненням і не справила належного враження. Радше навпаки: росіяни отримали підтвердження, що обмін «нацистів» — не фейк.
Ба більше, цей прецедент може мати набагато серйозніші наслідки для Кремля, ніж просто зростання невдоволення суспільства на соціально значущий градус.
Сам факт обміну полонених російських військовослужбовців на «азовців» до завершення бойових дій означає, що в Москві не вважають «спецоперацію» війною. Про це заявляє колишній ватажок бойовиків «ДНР», полковник запасу ФСБ, міжнародний терорист Ігор Гіркін (Стрєлков)
У своєму детальному розборі він пояснює, що з цього моменту правоохоронними органами РФ апріорі визнано, що «Азов» «і взагалі укро-нацисти» перебувають поза юрисдикцією РФ. Тобто тепер вони розглядаються як звичайні військовополонені.
«З погляду «англо-саксонського» права — це основний «прецедент». Тепер якщо десь хтось засудить і піддасть заслуженій страті нациста з відповідної організації – «колективний Захід» оцінить це як «військовий злочин, який порушує військові закони навіть тієї країни, до якої належить злочинець». І — за фактом — російський солдат, що стратив будь-якого мародера і карателя, буде (юридично, в їхній правозастосовній системі) прирівняний до людожера... найм’якше. Наявний «пас на ногу противнику», — говорить Гіркін.
Терорист вважає, що російська влада цим жестом також продемонструвала те, що не сподівається на повну перемогу — інакше такі обміни були б узагалі безглузді.
Гіркін визнає, що більшість солдатів ЗС РФ та «Л/ДНР» потрапили в полон через власну малодушність. На думку терориста, російських полонених деморалізує й наражає на небезпеку те, що російська влада ставиться до українських полонених
не «по-справжньому жорстко»
«Полон (для наших воїнів) — це випробування, яке дуже жорстко поділяє людей на боягузів і покидьків та людей честі. Причому обставини здачі в полон не є визначальними критеріями «розподілу» за зазначеними категоріями. Головний критерій — поведінка в полоні. Полон — це Хрест. Якого легко можна уникнути шляхом явної чи таємної зради. Уникати його шляхом обміну на нерозкаяного ворога — схоже на зраду. Але головна відповідальність усе одно лежить на тих, хто цей обмін задумав, санкціонував та зробив», — нарікає Гіркін.
Також ми розповідали, що в Росії глибока криза після звільнення Юлії Паєвської: «Сьогодні Тайра, а завтра хто — Волина?»
