Як відрізнити психічно хвору людину від людини з поганим характером: поради психіатра

Осінь — це сезон перепадів температури та біологічного ритму, які призводять до зниження працездатності кожної людини. Багато хто вважає, що саме ця пора року створює ідеальні передумови для розвитку депресивних станів та проявів роздратованості, аресії та гніву. Чимало людей вважають, що поруч з ними не просто іпохондрики, а психічно хворі люди. 

Як відрізнити справді психічно хвору людину  від людини з поганим характером, а головне – що робити, якщо в оточенні є справді хвора людина? На запитання GreenPost відповів генеральний директор КНР КОР «ОПНМО» (обласного психіатрично-наркологічного медичного об’єднання) Геннадій Зільберблат.

– Як відрізнити осіннє загострення у хворих, котрі потерпають від психічної патології, від звичайного поганого настрою в людини?

– Поняття норми та патології у психіатрії дуже тонке. Коли ми бачимо хронічного психічного хворого, з маячнею, з галюцинаціями, зі змінами особистості, зниженням енергетичного потенціалу тощо – питань нема. А коли людина восени стає сумною, тонкосльозою, менше сміється, слухає мінорну лірику, у неї рідше на обличчі радісна, впевнена усмішка, а більше сумнівів, турбот, тривог, сон якось порушується, сновидіння можуть бути не дуже позитивні – це мікрошматочки панно, з якого ми складаємо анамнез, це треба розглядати в комплексі… Ось приходить пацієнт – дехто заходить бадьоро, з усмішкою, а цей сумний; так, він охайно вдягнений, але одяг неяскравих, приглушених тонів, більше темного, і теми, на які він говорить, більше з мінусом, з ностальгійним може радикалом. Потім клубок розкручується – симптоматика стає тяжчою. Та й звичайні хронічні захворювання загострюються. Ось це осінь у здоров’ї людини.

– У другому випадку варто звертатися по допомогу?

– Так, це вже мій пацієнт. Він має йти не до психолога, терапевта чи невролога, а до психіатра чи психіатра-психотерапевта, який призначить йому медикаментозне лікування і проводитиме реабілітацію. 

А є ще прихована депресія, приховані проблеми особистості. Ось у вашому оточенні ж також є люди з особливостями характеру? Є легкі, незлопам’ятні, відхідливі, усміхнені, веселі завжди, а декому сказати якесь необережне слово не можна – образиться. Ось вам особливості особистості. Тому всі організації охорони здоров’я виділяють норму людського здоров’я як соматичне, психічне та умови життя.

– Як нормальна людина має реагувати на осінь?

– Скорочення світлового дня впливає на людину негативно. Восени у людини настрій має бути не піднесений.

Є люди, яким подобається осінь. Є художники, які дуже люблять писати осінь, для них насолода вимальовувати всі ці золоті листочки… Але в більшості своїй, звичайно, коли природа в’яне, у людей спостерігається зсув – не до депресії, але до депремованості. Перед субдепресією є депремованість, коли радості мало в житті. (Якщо поетапно: депремованість, субдепресія, депресія, суїцид. Узагалі велику увагу слід приділяти тому, що говорить людина. Говорить про сумне, ностальгує, згадує рідних і близьких, нічому не радіє, починає частіше плакати. Все це характеризує ступінь депресії.) Знижується працездатність. Навіть фізіологічні зміни відбуваються – наприклад, починаються закрепи.

– Коли починається осіннє загострення?

– У вересні-жовтні. Тоді зазвичай весела, активна, жвава людина, з високою працездатністю, з активним способом життя стає дещо пасивною, млявою, у неї знижується настрій, працездатність. Усі ці процеси можуть бути виражені меншою чи більшою мірою, аж до важких депресивних епізодів – із думками про до(без)цільність життя – чи варто жити далі, а в деяких випадках навіть зі спробами вкоротити собі віку. Найчастіше це спостерігається у віці після 50-60 років, хоча такі зміни можуть бути і в людей молодих – 20-30-річних. Усе залежить від їхнього психічного стану. Тому восени ми спостерігаємо почастішання надходження до психіатричних стаціонарів хворих зі зниженим настроєм і, як ми називаємо, субдепресивною симптоматикою, депресивною, тяжкою – аж до суїцидальних спроб. Насамперед це пов’язано з загальним станом психічного здоров’я.

Звичайно ж, залежно від ступеня депресивного радикалу такі хворі потребують госпіталізації і щонайменше лікування, амбулаторного чи стаціонарного. Воно може бути таблетованим чи ін’єкційним, паралельно обов’язково психотерапія, реабілітаційні заходи. Медицина йде вперед, з’являються нові лікарські засоби.

Із настанням зими депресивна симптоматика знижується, і медикаментозну терапію можна зменшити. Є люди, які постійно приймають у цей період певні препарати, які поліпшують настрій, мають антидепресивний ефект. Але слід пам’ятати, що частина з них має снодійний ефект, тому вживати їй треба перед сном. Деякі препарати формують звикання, тому їхні групи треба міняти.

– Цього року метеорологічне літо затягнулося – чи побачили психіатри, що «сезон» почався пізніше?

– Субдепресивний чи депресивний стан може настати не лише тоді, коли опале листя вкрило землю, а й тоді, коли просто дні стали коротшими, ночі довшими, і погода похмура. Тоді світ стає для наших пацієнтів сірим, немилим, нерадісним.

Цього року на всі психічні захворювання (та й не лише на психічні) передусім наклав відбиток коронавірус. Практично всі лікарні працюють із неповним навантаженням. У багатьох лікарнях порожні ліжка. Хворі, які раніше надходили в стаціонар, прагнуть проходити лікування в домашніх умовах.

Улітку й на початку осені завжди менше надходжень. Наші пацієнти займаються дачами, садами, городами, сільським господарством. Тому десь із другої половини жовтня ми побачили деяке збільшення надходжень.

Під впливом COVID-19 теж депресивний радикал збільшується. Треба, щоб люди більше спілкувалися, займалися фітнесом, спортом, влаштовували якісь вечори… Зараз це неможливо через коронавірус. Люди сидять самі вдома…

– Що скажете тим, хто підозрює, що у когось із близьких починається осіннє загострення?

– По-перше, не треба використовувати такий потужний харчовий транквілізатор, як алкоголь. Будь-які напої не поліпшать стан, а погіршать.

По-друге, не треба вдаватися до наркотиків зі стимулюючим ефектом, тому що будь-які залежності, зокрема алкогольні та наркотичні, приведуть тільки до нещастя.

По-третє, щоб рідні та близькі були уважнішими, добрішими, відходили від конфліктних ситуацій, бо в такому стані наші пацієнти загостреніше, чутливіше реагують на довколишню дійсність – як оголений нерв, вони реагують на те, що, можливо, влітку й не зреагували би. Тому в спілкуванні треба бути більш щадними, пробачати все, що можна – і варто – пробачати.

Звичайно ж, треба приймати препарати. Сходити до лікаря на консультацію чи порадитися в режимі онлайн, і, якщо є необхідність, не чекати загострення, щоб схопити людину на підвіконні чи зупинити, коли людина вже зашморг накидає, а раніше звернутися до лікарів, госпіталізувати, надати дієву допомогу.

Людина має усвідомлювати, що такі коливання настрою можуть бути. І ми можемо запобігти трагічному кінцеві.

– Є версія, що осіннє загострення саме собою проходить, коли випадає сніг. Щоправда, на сніг при наших змінах клімату можна й не дуже розраховувати…

– Сніг може з’явитися лише у грудні, і перший сніг не зніме цього стану. У декого   це може тривати й далі – мине Новий рік, Різдво, і лише після цього починається поліпшуватися стан.

– Як же пережити цей важкий для людської психіки період?

– Людина – істота розумна. Що робили наші прабатьки восени? Гуляли весілля, влаштовували обжинки, кололи свиней, танцювали, веселилися – іноді до Різдва. І багато дітей було зачато саме восени. Адже в тому, що ніч довшає, теж є свої плюси, треба лише ними скористатися.