«Навчитись у дельфінів людяності»: чому не можна просто випустити дельфінів із дельфінаріїв (ВІДЕО)

Дельфіни дуже популярні серед людей, і не дивно: адже попри зовнішню розбіжність у нас із ними багато спільного.

Мозок дельфіна за розмірами майже не поступається людському — щоправда, користується ним дельфін не так, як людина: замість того, аби оперувати складними абстракціями, дельфін просто 24/7 аналізує все, що відбувається в радіусі кількох кілометрів навколо. У дельфінів гарно розвинені аналізатори: гострий зір (як у воді, так і поза нею), слух, який дає їм змогу чути частоти, що в 10 разів перевищують слух дорослої людини, та дотик. Нюх же дельфіни в процесі еволюції майже втратили, натомість розвинулися смакові рецептори — завдяки ним дельфіни отримують інформацію про наявність у воді певних речовин, які можуть свідчити про близькість їжі, небезпеки або родичів. Науковці переконані, що дельфіни можуть визначити навіть дуже невелику різницю в солоності води. Спілкуються між собою дельфіни за допомогою специфічних звуків. Цікаво, що кожен із них має індивідуальне ім’я, яке сам повідомляє решті дельфінів.

Через особливості будови щелепи дельфіни видаються завжди усміхненими. Вони і справді дуже товариські, живуть у зграях, які можуть налічувати понад 1000 членів.

Звісно, весь їхній спосіб життя аж ніяк не розрахований на життя в тісному акваріумі.

«Дельфіни — це розумні істоти, які живуть сім'ями, яким потрібне спілкування та простір. За день вони можуть пропливати до 160 км. Після потрапляння в неволю у них виникає депресія — відомі випадки, коли дельфіни вчиняли самогубство, розбивши голову об стінки басейну», — розповідає GreenPost віце-президент Асоціації зоозахисних організацій України Марина Суркова.

У ГО UAnimals також розповідають про випадки самогубств дельфінів.

«У 2005 р. дельфін Говард помер від крововиливу в мозок у «Театрі моря» у Флориді, США. У Базі даних інвентаризації морських ссавців США зафіксовані смерті дельфінів у «Sea World Australia» від переломів хребта, кровотеч та інших травм. В Україні таких баз немає, смерті дельфінів не фіксуються, а в законі вказано тільки, що після смерті дельфіна проводиться патолого-анатомічне обстеження, результати якого зберігаються адміністрацією дельфінарію (океанаріуму) протягом трьох років. Тобто відповідальність за розголошення або не розголошення покладається виключно на того, кому таке розголошення не вигідне», — розповідають активісти.

Однак просто випустити дельфінів із дельфінаріїв не можна, говорить Марина Суркова. Спочатку потрібно провести їх реадаптацію до дикої природи, бо якщо, наприклад, дельфін потрапив у неволю ще маленьким, то в нього немає навичок самостійного виживання. Зоозахисниця пояснює, що для дельфінів необхідно створити реабілітаційні центри — в акваторії Чорного моря для тих дельфінів, які «мешкають» в Україні, а дельфінів видів, неспецифічних для нас, слід реабілітувати в акваторії тих морів, де їх було виловлено. І лише коли фахівець визначить, що дельфін завершив курс реабілітації і готовий до самостійного життя, дельфіна можна випускати, а інакше довічно утримувати в акваторіях морів, де у них буде достатній простір для життя і з них ніхто не знущатиметься.

Як би в ідеалі мала виглядати взаємодія людей і дельфінів? Найкраще їх не чіпати, переконана Марина Суркова.

«Спостерігати за дельфінами можна здалеку. Катери зазвичай супроводжують зграї дельфінів, тому під час прогулянок морем люди можуть дивитися на гру дельфінів у природних умовах», — говорить Марина Суркова.

Що ж стосується дельфінотерапії, яка користується великим попитом у дельфінаріях, ГО UAnimals пропонує вихід.

«Дослідження й експерименти підтверджують, що ультразвук дельфінів не досягає мінімального порогу прийнятих для ультразвукової терапії медичних норм. Окрім того, вода у дельфінаріях може завдавати шкоди здоров’ю та викликати небезпечні захворювання у дітей і дорослих. Але плавання з дельфінами все ж має певний позитивний ефект — усе через викид адреналіну, спричинений новим досвідом. Саме тому враження людей після купання з роботом-дельфіном ідентичні тим, що виникають після купання зі справжнім дельфіном. От тільки робот-дельфін не страждає через те, що його поневолили. А ще він абсолютно безпечний для людини», — розповідають активісти.

Марина Суркова переконана, що з дельфінами необхідно будувати такі стосунки, як і взагалі з природою.

«Дику природу необхідно поважати. Квіти красиві на грядці чи клумбі, а не тоді, коли їх зриваєш і ставиш у вазу — вони все одно зав'януть. Точно так і дельфіни. У дикій природі вони живуть 50–60 років, а коли їх переміщають у басейни, то якщо тварина не загине у найближчі 2–3 роки від депресії чи хлорованої води, її життя буде утричі коротшим», — говорить зоозахисниця.

На запитання, чого би ми могли навчитись у дельфінів, Марина Суркова відповіла, що лише люди беруть полонених із дикої природи — дельфіни не беруть нас у полон, тому, мабуть, варто навчитись у них людяності.

До слова, названо вісім позитивних ефектів для здоров’я від щоденної  прогулянки.