Насильство у родині: коли знущання над чоловіком вчиняє жінка

Карантин, спричинений пандемією COVID-19, загострив проблему домашнього насильства, повідомляють у Нацполіції. Хоч у суспільстві жертвою агресії у родинах зазвичай називають жінок, чоловіки також потерпають від наруги вдома, кажуть правоохоронці. Він початку 2020 року вони отримали близько 25 тисяч звернень від чоловіків, які у родинах потерпали від фізичного насильства з боку жінок. Це 12% від усіх заяв від жертв домашньої наруги.

Психологи зазначають, що окрім фізичного, психологічного, сексуального поширене і економічне насильство в родинах. У більшості випадків маніпуляції та тривала агресія партнерок ламають чоловікам долі – бо вони втрачають здоров’я, намагаються втекти з власного дому, впадають у алкогольну та інші залежності, мають суїцидальні настрої.

Психотерапевт та сімейний консультант Олег Следь розповів про найбільш розповсюджені форми насильства над тими, кого звикли називати сильною статтю.

На фото— Олег Следь

«Загалом по людині, яка є жертвою насильства, видно, що вона страждає. Коли ніби руху у житті багато, але задоволення нуль. Бо є різниця, коли чоловік щось робить і захоплений справою, задоволений собою, чи коли є інший чоловік, за яким спостерігаєш, що він стільки всього має, що мав би цвісти, але не сильно цим задоволений, бо жінці мало, і вона увесь час не задоволена», – розповідає психотерапевт.

Як виглядає найбільш розповсюджена картина насильства над чоловіками?

Чоловік роками потерпав від агресивної критики та нападів з боку жінки, а потім вона почала його лупцювати. Але і це зносив – бо жінку бити не можна. На розлучення подав через кілька років та потребував тривалої реабілітації… Таку історію розповіли мені колеги-психологи, які працюють з родинами, де трапляється домашнє насильство.

Найбільш поширеним є психологічне насильство над чоловіком, коли він має приховану форму гніву, агресії, злості до жінки, але має заборону проявляти здорову злість і живе з цим роками. Через це жінка часто може проектувати своєю поведінкою агресію від чоловіка. І виходить, що йому погано, він обурений, але тримає все у собі, а вона атакує, кричить, маніпулює.

Щоб «зламати» цю систему, важливо з’ясувати, де сформувалася заборона прояву здорового гніву і злості. Здорова злість і гнів починає формуватися вже з дитинства. Людина чимось не задоволена – сказала, може навіть крикнула, вирішила ситуацію і заспокоїлася. Однак може не скластися, наприклад, коли мами привласнюють собі синів. І починають входити до їхнього життя з такою установкою, що дівчат ображати не можна, злитися, гніватися не можна. Але ж наша психіка не відрізняє, що таке образити, тобто вдарити, чи образити – це сказати якесь незадоволення. Адже людина має казати: «Я не погоджуюсь», «Не хочу це робити», «Це порушує мої границі» і так далі. З цього починається ще з дитинства така форма насилля над чоловіком, коли він змалку починається від своїх почуттів ховатися. Поширена ситуація, коли жінка, яка народила сина, починає створювати з нього ідеального чоловіка для себе. Але не йому на користь.

Чи можуть чоловіки самотужки вирішити таку ситуацію уже у дорослій родині?

Найчастіше, він сам не усвідомлює, що з ним відбувається, тому страждає. Бо уже у власних сім’ях  такі чоловіки часто за напрацьованою моделлю приховують свої почуття і переживання, а жінки все частіше можуть користуватися своєю владою в родині, користуються емоційними нападами на партнера. А ще згодом ця форма переходить у втікання у щось. Наприклад, він намагається бути весь час у роботі, входить у залежності чи проявляє себе дуже агресивно у соціумі. Відомі випадки, коли такі чоловіки навіть впадають у депресію та починають хворіти. Бо прояви гніву, злості чи здорової агресії відповідають за формування здорових меж, забезпечують самозбереження. А будь-яке порушення меж вдома – це вже певна форма насилля. До домашнього насилля відносять ще окрім фізичного, психічного таку форму, як відсутність піклування про потреби іншого. Якщо чоловік не може сказати «ні» на агресію, він так само не може отримувати опіку та турботу.

Як видно по поведінці чоловіка, що він є жертвою насильства?

На жаль, у суспільстві не звично говорити, що «я зараз відчуваю насилля у свою адресу». Психолог може побачити за поведінковими моментами, коли чоловік починає іти у загул, випивати, боятися жінки. Наприклад, каже: «Маю бути вдома  о такій-то годині, бо жінка приб’є». Над ним вчиняє жінка такий домінантний контроль. Нерідко буває, коли має обов’язково відповідати на всі дзвінки та повідомлення, які присилає жінка. Коли проявляється нездорова ревність, чоловік аж боїться не догодити. Ну і такий фактор – коли часто почуває себе приниженим, знецінює себе. Бо жінці мало, вона не задоволена. Він купив двокімнатну квартиру, а вона каже: «А чого не трикімнатну?..» Якщо сам може говорити, що почуває себе жертвою насильства та знеціненими, слід звертати на це увагу. 

Як побудувати цей місточок між чоловіком і жінкою, суспільством, щоб він почав заявляти про свої потреби та не почував себе пригніченим?

Найперше – проговорювати свої потреби. Вміти говорити, що відчуває та переживає. Не відповідати на всі переживання і очікування партнерки, а, принаймні, послухати та не переймати емоційні напади іншої особи на себе. Я пропоную такий метод, коли чоловіки з жінками мають конфліктні ситуації та не можуть розібратися між собою. Робіть подумки таку вправу: «Я – це я. Я – не реакція мого партнера чи партнерки». Вчитися відділяти чи це реакція іншого, чи це дійсно я своїми вчинками до чогось провокую. У ситуації насильства має бути у кожного межа – що можна, а що не можна робити у відношенні до іншої людини, а також що можуть або ні інші вчиняти щодо мене.

У сексуальний стосунках теж мають бути межі, щоб людина не почувала себе використаною?

Здорові сексуальні стосунки у родині – це запорука фізичного здоров’я цих людей, їхнього самопочуття.  Наприклад, випадок, коли чоловік такий за природою легкозбудний. А жінка така, що колись хоче, а колись не хоче сексу. І відбувалось так, що вона могла його завести, а потім сказати: «Я далі не хочу, я просто хотіла пофліртувати». А для нього це був сигнал вже для сексуальних стосунків. І в цей момент важливо відслідковувати, де ця межа, що якщо ти сьогодні не хочеш, то давай тоді не будемо гратися в це. Тому що це теж насильство.

Є така фраза «Наш девиз непобедим, возбудим и не дадим». Це певна маніпуляція, психологічна. Але вона межує з сексуальною. Коли ти знаєш, що твій партнер любить, як хоче, але не береш до уваги наслідок, який може статися після того, коли ти робиш певну дію. Ти його збудила, знаєш, що він такий, що потребує кожного дня по пару разів на день, але починаєш з ним гратися. Як він має на це відреагувати взагалі?..

Коли здавлений гнів та прояв агресії в один бік може перерости у фізичне насильство?

Дійсно є такі ситуації, коли чоловік роками мовчав-мовчав, а одного дня взяв, і вдарив жінку. Це ні в якому разі жодну сторону не виправдовує, ні її, ні його насильство. Бо і одне і інше є насильством. Але, звичайно, може бути, що жінка в якійсь мірі продовжує вчиняти агресивні дії, бо він не говорить: «Стоп!». Вона не знає, де це має бути «Стоп!» того, що він переживає. Вона звикає, не бачить проблеми, а у нього заборона проявляти почуття. Але наша психіка не безмежна. Кажуть: «Якщо кролика загнати в кут, він може вкусити». Часто, коли жінка намагається повноцінно контролювати та домінувати над чоловіком, він може терпіти, а тоді не витримати, і вдарити.

Не менш прикра ситуація, коли він і далі мовчить, а замість цього піку, де він має сказати «Стоп!», до фізичного насильства починає після років психологічного вдаватися жінка. Я мав розмови з колегами, у їхній практиці зустрічались випадки, коли жінка раз вдарила чоловіка, а потім вона його била. Проявляла до нього таку фізичну агресію, бо він мав заборону на прояв здорової злості. Увесь час терпів, утримував, терпів, утримував злість, а вона не мала межі у його сторону. Почала його бити, бо для неї стало нормальним фізично над ним знущатися.

Тому варто завчасно брати відповідальність за своє життя, просити про допомогу інших, іти на психотерапію. Переважно, щоб не дійти до краю, вчасно можна ситуацію виправити. Хоча, на жаль, трапляються ситуації, коли зустрічають соціопата чи соціопатку, які проявляють злість та починають контролювати свого партнера, або психопати вміють бути милими, приємними і хорошими. Тому коли до одруження люди про це не знали, потім може бути біда.

Чоловік багато часу проводить назовні – в праці, діяльності. Наскільки поширене насильство над чоловіками у суспільстві?

Все, що ми виносимо у суспільство, сформоване під час стосунків у сім’ї. Коли ти не бачиш свої сформовані межі, щоб відслідковувати, коли тобі боляче, коли складно, коли припустимо, суспільство так само не буде шанувати твої межі.  Бо часто ми не можемо без іншої людини про це часом знати. Коли людина страждає але не скаже «ні», можемо певні речі не розуміти. В кожного межі індивідуальні та поріг болю також індивідуальний.

Коли людина сформує самоцінність, вона не буде себе добивати себе на роботі додатковими речами, що її нищать. Самоцінність – це те, як ти до себе ставишся та як до тебе ставились колись у сім’ї. Наприклад, візьмемо чоловіка, який працював так важко, що нашкодив своєму здоров’ю або навіть помер раніше. Хоча були інші рішення. Він не признався до своїх почуттів, не переживав їх. Міг жити, побачити онуків, бути з дорослими дітьми, але втратив життя. Самоцінність відштовхується від того, як я вмію про себе піклуватися, а також як я в цьому себе почуваю.

Також з нами самооцінка, яка стосується того, чого я достойний, чого гідний. Чоловікові перш як робити роботу, варто звертати увагу, як себе почуває – мені боляче, не боляче, я втомлююсь, перевтомлююсь, я відчуваю чи не відчуваю задоволення від інших сферу в житті. Адже задоволень дуже багато, і не тільки від заробляння грошей.

Що може зробити чоловік, щоб йому краще почувати себе і знати свої потреби?

Варто починати задавати собі питання: «Як я себе почуваю?», «Як мені з цим?». Питати себе, коли хочеться піклуватись про іншого, наприклад, задовільняти жінку в сексуальному плані. Чи, може, потім чоловік залишається незадоволеним і від цього страждає, засмучується, що він вклався у неї, а вона ні. Але, водночас, перевіряти свої почуття. Наприклад, задавати собі питання: «А як я буду себе почувати, якщо попіклуюся, вкладуся у щось?» Бо це може приносити також радість.

Важлива підтримка інших чоловіків. Але це не поради збоку, що роби так, чи так, чи що ти підкаблучник. Бо це навпаки більше цькування. Адже в тебе і так з самоцінністю не все добре, а тут ще збоку починають підкидати. Підтримку бажано шукати у тому середовищі, де більш зрілі люди, які отримують приємності в житті, і не лише в сім’ї, але і поза нею, шукати для себе такі стосунки.  Також може бути ділення досвідом, участь у групі підтримки, на груповій психотерапії, де чоловік може почати відчувати у собі ресурс. Шукати, у чому я сильний, де можу набрати для себе сил, де можу відчути притік чоловічої  енергії. Аби відчути, що я мужик, все нормально, справляюся, все виходить. Коли можу сказати: «Я втомлююсь, це нормально, я не перевтомлююсь, все ок, це час мого вибору». Ці моменти допомагають, щоб просвітлити свої почуття і стани, бути повноцінним у відносинах.

У Нацполіції розповіли, що у 2021 році планують розгорнути інформаційну кампанію для запобігання поширення домашнього насильства над чоловіками.

«Ми хочемо зламати стереотипне уявлення у суспільстві, нібито чоловіки не можуть страждати від домашнього насильства. Безперечно, для тих людей (і жінок, і чоловіків), які розуміють, що у них у родинах існує ризик виникнення домашнього насильства, максимально корисним буде наш План безпеки та чат-бот, де акумульована вся мінімально необхідна інформація про домашнє насильство. На жаль, постраждати від домашнього насильства може будь-хто. На це не впливає місце проживання, статус або статок родини, вікова категорія», – зазначили у Нацполіції.

Правоохоронці додали, що планують продовжити заходи, які реалізовували під час пандемії у 2020 році. А це онлайн-кампанія «Річ у тім», яка розповідає про способи подолання домашнього насильства, презентація відео з посадовцями «Для домашнього насильства немає відмовок», проведення форуму «Домашнє насильство 360°», де здійснювали аналіз практик застосування чинного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

«Будь-яка ситуація домашнього насильства відбувається «по колу»: і зараз ми говоримо про закономірність, яка спостерігається у будь-яких відносинах, де відбувається аб’юз. Різниця лише у тому – що іноді між циклами може бути тиждень часу, а іноді – роки. Але, якщо не розірвати коло насильства – то все буде повторюватись саме за таким сценарієм», – зазначають правоохоронці.

Відомо, цькування росте з домашнього насилля.