«Молодість була гіршою»: неочікувана правда про старість від 82-річної письменниці

У суспільстві, де панує культ молодості, страх старіння є поширеним явищем. Ми боїмося втрати сил, погіршення пам'яті та зовнішніх змін. Проте відома німецька літературна критикиня та авторка Ельке Гайденрайх, якій 82 роки, у своїй колонці для Zeit рішуче спростовує ці побоювання. Вона стверджує: багато аспектів життя з віком лише покращуються, і бути молодим насправді було гірше.

Її книга «Старіння», що несподівано здобула величезний успіх, зачіпає глибинні струни душі багатьох людей.

«Важливо не те, скільки тобі років, а як ти старієш!» — наголошує Гайденрайх. Вона закликає не сидіти вдома, не мовчати і не ставати непомітними, а бути вдячними за довге життя.

Старість — це виклик, але й нагорода

За словами Ельке, смерть знайде кожного, тому немає сенсу її чекати. Натомість варто наповнювати життя сенсом, навіть у похилому віці. Хоча бідність, хвороби та самотність можуть бути важчими в старості, ніж у будь-який інший період, людина все ще може розвивати стосунки та планувати зміни.

«Старіння — це аж ніяк не суцільні недоліки, ви багато чого отримуєте. Вам більше не потрібно нічого доводити; ви пройшли довге, вимогливе життя», — пише авторка. Це не дорівнює застою, а навпаки — можливості наповнити кожен день радістю.

Щастя — не вічне

Гайденрайх зізнається, що й у молодості її спіткали труднощі та розчарування.

«Ями, в які я іноді падаю, падіння, які мене тягнуть — вони були в мене і в сімнадцять, і в тридцять, і в п'ятдесят із гаком років. Це не питання віку, це питання життя», — зізнається жінка. Вона навчилася розпізнавати моменти щастя і насолоджуватися ними, адже щастя — це не вічний стан, а сума щасливих миттєвостей.

Ельке переконана, що сьогодні вона набагато ближча до щастя, ніж була у двадцять років. Вона «стала молодою випадково, не маючи жодного уявлення, що це і що із цим робити», тоді як старість прийшла поступово, даючи змогу уявити, що чекає попереду.

Прийняття змін та новий світогляд

Звісно, старість приносить свої фізичні виклики.

«Коліна підкошуються. Серце калатає, легені болять, якщо я надто напружуюся. Мені доводиться частіше сідати. Ну то й що? Я сідаю», — говорить вона. Пані вже не в змозі бігати за автобусом, а високі підбори більше не є варіантом. Частіше губляться речі, забуваються імена. Але Ельке Гайденрайх не вважає це недоліком.

«У сімнадцять років я була набагато дурнішою та злішою. Сьогодні я сміюся набагато більше і дивлюся на гарних юнаків, які зараз для мене недосяжні. Але був час, коли це було не так, і я його використала. Він закінчився — без жодних жалів», — зазначає вона.

Попри те, що літні люди часто погано сплять, борючись із безсонням у нічні години, Гайденрайх намагається використати цей час для роздумів, перелічуючи важливі моменти свого життя. Вона визнає, що саме в ці години страхи та турботи, а також біль, відчуваються сильніше. Це підкреслює, що старість — це ментальне випробування, що вимагає сили, аби кинути виклик труднощам і мислити позитивно.

Ельке Гайденрайх старіє «від цікавості», нагадуючи світу, що життя — це не репетиція, а унікальний досвід, котрий варто проживати з вдячністю та відкритістю до нового незалежно від віку.

Більше новин читайте на GreenPost.