«Молодість була гіршою»: Неочікувана правда про старість від 82-річної письменниці

У суспільстві, де панує культ молодості, страх старіння є поширеним явищем. Ми боїмося втрати сил, погіршення пам'яті та зовнішніх змін. Проте відома німецька літературна критикиня та авторка Ельке Гайденрайх, якій 82 роки, у своїй колонці для Zeit рішуче спростовує ці побоювання. Вона стверджує: багато аспектів життя з віком лише покращуються, і бути молодим насправді було гірше.

Її книга «Старіння», що несподівано здобула величезний успіх, зачіпає глибинні струни душі багатьох людей. «Важливо не те, скільки тобі років, а як ти старієш!» — наголошує Гайденрайх. Вона закликає не сидіти вдома, не мовчати і не ставати непомітними, а бути вдячними за довге життя.

Старість — це виклик, але й нагорода

За словами Ельке, смерть знайде кожного, тому немає сенсу її чекати. Натомість, варто наповнювати життя сенсом, навіть у похилому віці. Хоча бідність, хвороби та самотність можуть бути важчими в старості, ніж у будь-який інший період, людина все ще може розвивати стосунки та планувати зміни.

«Старіння — це аж ніяк не суцільні недоліки, ви багато чого отримуєте. Вам більше не потрібно нічого доводити; ви пройшли довге, вимогливе життя», — пише авторка. Це не дорівнює застою, а навпаки — можливості наповнити кожен день радістю.

Щастя — не вічне

Гайденрайх зізнається, що й у молодості її спіткали труднощі та розчарування. «Ями, в які я іноді падаю, падіння, які мене тягнуть — вони були в мене і в сімнадцять, і в тридцять, і в п'ятдесят з гаком років. Це не питання віку, це питання життя». Вона навчилася розпізнавати моменти щастя і насолоджуватися ними, адже щастя — це не вічний стан, а сума щасливих миттєвостей.

Ельке переконана, що сьогодні вона набагато ближча до щастя, ніж була у двадцять років. Вона «стала молодою випадково, не маючи жодного уявлення, що це і що із цим робити», тоді як старість прийшла поступово, даючи змогу уявити, що чекає попереду.

Прийняття змін та новий світогляд

Звісно, старість приносить свої фізичні виклики: «Коліна підкошуються. Серце калатає, легені болять, якщо я надто напружуюся. Мені доводиться частіше сідати. Ну то й що? Я сідаю». Пані вже не в змозі бігати за автобусом, а високі підбори більше не є варіантом. Частіше губляться речі, забуваються імена. Але Ельке Гайденрайх не вважає це недоліком.

«У сімнадцять років я була набагато дурнішою та злішою. Сьогодні я сміюся набагато більше і дивлюся на гарних юнаків, які зараз для мене недосяжні. Але був час, коли це було не так, і я його використала. Він закінчився — без жодних жалів», — зазначає вона. Вона з гумором приймає реальність: «І я вдягла окуляри та читаю історії кохання замість того, щоб переживати їх».

Незважаючи на те, що літні люди часто погано сплять, борючись з безсонням у нічні години, Гайденрайх намагається використати цей час для роздумів, перелічуючи важливі моменти свого життя. Вона визнає, що саме в ці години страхи та турботи, а також біль, відчуваються сильніше. Це підкреслює, що старість — це ментальне випробування, що вимагає сили, аби кинути виклик труднощам і мислити позитивно.

Ельке Гайденрайх старіє «від цікавості», нагадуючи світу, що життя — це не репетиція, а унікальний досвід, котрий варто проживати з вдячністю та відкритістю до нового незалежно від віку.

Більше новин читайте на GreenPost.