Між традиціями та майбутнім: як малим господарствам вижити й процвітати

Чи задумувалися ви коли-небудь, де проходить тонка межа між збереженням традицій, які формують нас як особистостей, громаду й націю, та впровадженням нових глобальних технологій? Зміни в сучасному стрімкому житті неминучі. Але вони мають не стирати нашу ідентичність, а доповнювати її, робити нас сильнішими.

Особливо швидко ці зміни відбуваються тоді, коли суспільство переживає серйозні виклики. Сьогодні, коли Україна живе в умовах війни, екологія потерпає не лише від глобальних кліматичних процесів, а й від щоденних обстрілів, демографічний стан змінюється, люди виїжджають не лише з сіл, а і країни,  - різко змінюються економічні пріоритети, трансформуються бізнес, культура та спосіб життя.

У цих умовах ми маємо навчитися переорієнтовуватися швидко, знаходити та впроваджувати нові рішення, і головне -  максимально ефективно використовувати кожен наш ресурс. Землю і її пиродні багатства, людей, життєві сили, інтелект, здоров’я, професіоналізм, витривалість, віру в себе і свої сили. 

Особливо складно сьогодні доводиться агробізнесу, зокрема малим фермерським господарствам, на яких позначилися всі вище перелічені проблеми. Адже сьогодні багато українських сіл потерпають від бідності. Людям, які продають молоко по 10-20 гривень за літр, дедалі складніше утримувати господарство. Часто вони обирають найпростіший шлях — відмовитися від нього. Водночас існують успішні моделі розвитку, які дозволяють не лише зберегти ферму, а й зробити її прибутковою. Розглянемо кілька успішних моделей.

FarmForce: у пошуках сталих рішень

Пошуку рішень, які поєднують продовольчу безпеку, економічну стійкість та екологічну відповідальність, присвячений проєкт FarmForce, що реалізується за фінансування Шведського інституту. Ми вже розповідали про українсько-шведський обмін досвідом тут.

Цього разу учасники проєкту мали можливість побачити на власні очі, як природо орієнтовані підходи працюють у реальних господарствах. Відвідавши  низку шведських господарств та локальні виробництва різних напрямів -  Storа Juleboda, Kivik Musteri, Hakan Rasmusson, Soldattorpets Mejeri, Lundens Gard, Skeby Gardar - попри численні відмінності, можна було зробити чіткий висновок: природні процеси та біорізноманіття тут розглядають не як перешкоду, а як головний ресурс розвитку. Саме біорізноманіття є основою довгострокової стійкості господарств.

Ще один важливий акцент проєкту — розвиток локальної переробки. Фермер перестає бути лише виробником сировини, натомість створює продукт із високою доданою вартістю — часто нішевий або навіть національний. Саме так більша частина прибутку залишається всередині громади, а рентабельність малого господарства суттєво зростає.

Біорізноманіття — не безлад, а ресурс

Багато хто з нас пам'ятає українські городи чи дачі, де кожна грядка -  ідеально прополена, а будь-яка стороння рослина вважається бур'яном. Хоча сучасні агрономічні дослідження доводять, що певні культури чудово співіснують із дикорослими рослинами, українській ментальності досить непросто прийняти таку «неідеальну» картину.

На шведських фермах дикорослі рослини часто стають частиною виробничої системи. Вони сприяють запиленню, утримують вологу, підвищують стійкість агроекосистем і навіть можуть приносити додатковий прибуток. Так, кропива або хміль, які природно ростуть поруч із полями, стали окремою продукцією, яку фермери постачають ресторанам.

Дослідження також підтверджують, що вирощування лише однієї культури нерідко дає нижчі результати, ніж більш різноманітні агросистеми.

Як зазначає фермер, доктор сільськогосподарських наук Михайло Войтовик: «Природа вже все продумала — нам потрібно лише навчитися її розуміти. Я переконаний, що саме за такими підходами — майбутнє фермерства. Людина думає, що вона гегемон і управляє природними законами. Насправді наша місія — зрозуміти, що ми є частиною природи».

Агролісівництво як відповідь на кліматичні виклики

Одним із перспективних напрямів є агролісівництво — система, коли дерева й кущі інтегруються в рослинництво та тваринництво, формуючи більш стійкі й продуктивні ландшафти. У Шведському університеті сільськогосподарських наук досліджують різні поєднання дерев із сільськогосподарськими культурами. Вивчають, як дерева впливають на мікроклімат, зменшують ерозію ґрунтів та допомагають утримувати вологу. Для України це особливо актуально через посухи, деградацію ґрунтів і втрату полезахисних лісосмуг. Більше про проблеми опустелювання ми писали раніше.  

Доцент кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій НУБіП України Олександр Соваков пояснює, що іноді спроби вирощувати лише одну культуру не дають результату, а натомість поєднання саду, дерев та інших рослин створює більш живу й стійку систему. Україна має свої кліматичні особливості та виклики, але сама ідея працювати разом із природою, а не намагатися повністю її контролювати, дуже цінна:  «Людина завжди прагне до впорядкованості — щоб усе було чітко, рядочками. У природі порядок інший. Коли потрапляєш на органічну ферму, може здатися, що тут певний безлад. Але саме це різноманіття створює життя, формує біорізноманіття й робить господарство стійкішим».

Поєднанння саду та городу створює більш стійку систему

Для Маріне Елбакідзе, доцентки кафедри геоекології та фізичної географії Львівського національного університету імені Івана Франка, найбільшим відкриттям стала екологічність: «Для мене абсолютно унікально бачити фермерів, які настільки глибоко розуміють цінність природи й самі переконують інших у її важливості».

Продавати не лише продукт, а й історію

Ще одна риса успішних господарств — вони продають не лише продукцію. Навколо ферми формується спільнота: дегустації, локальна гастрономія, туризм, освітні заходи — усе це створює додану цінність.

Серед українських фермерських виробників бездоганною репутацією щодо свого сервісу та смакових якостей продукту є компанія Катран. Її засновник Віктор Стинич, розповідає, що ідея щомісячної розсилки пакунків-сюрпризів з продукцією від локальних закарпатських виробників ковбас, сирів, вина, пива, та іншої продукції, народилася хоч і з необхідності, але з великою любов'ю до того, чим займаєшся.

Склад пакунку-сюрпризу від Катран. Фото з офіційної сторінки

"Катран підтримував малих виробників, яким було дуже важко в коронавірус, і водночас просував Закарпаття, яке я завжди любив і люблю. Ніби проєкт і комерційний, і захоплення співпадають, і ще й добра справа для малих виробників та для Закарпаття. Ми визначилися, що це будуть тільки закарпатські виробники, і  нам фактично пощастило, що в Закарпатті досить багато різних малих виробників,"- розповідає пан Віктор.

Виробників шукали через магазини, де торгували м'ясом, сиром, запитуючи, від кого продукція та де знайти виробника. Перша відправка пакетів-сюрпризів налічувала 17 пакунків, а на сьогодні їх  близько 300. "Ми не робимо з цього проєкту якусь дуже комерційну ставку велику, ми не займаємося рекламою, активним просуванням. Це все звичайна зелена органіка, люди просто читають про закарпатські продукти і приєднуються чи роблять комусь подарунок. Оскільки це переважна підписка, то ми завжди плюс-мінус знаємо, скільки продукції нам потрібно на наступний місяць. На свята Різдво та до Великодня маємо окремі пікові навантаження", - говорить організатор.

"Я хотів займатися продуктами, але шукав правильну відповідь, чому хтось має замовляти продукти кожен місяць і в чому для отримувача буде сенс отримувати цей пакунок.

Майбутнє — у поєднанні знань і досвіду

Навчальний візит до Швеції показав: і шведські, і українські фермери сьогодні шукають відповіді на однакові виклики — зміну клімату, економічну нестабільність, а для України ще й наслідки війни.

Спиратися лише на досвід попередніх поколінь уже недостатньо. Не менш важливо співпрацювати з науковцями, вивчати сучасні технології, аналізувати нові практики й поєднувати знання з власним досвідом.

Наука як партнер фермера

Якщо господарству бракує певної експертизи, її можна отримати завдяки співпраці з науковцями, університетами та освітніми програмами.

Саме взаємодія бізнесу, науки й освіти дозволяє швидше впроваджувати сучасні рішення та адаптуватися до нових викликів. Саме така співпраця між бізнесом, освітою, наукою практикується за кордоном, і впроваджується в Україні. Більш детально про це можна прочитати Тут.

Професор кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій НУБіП України Василь Юхновський переконаний, що "фермерство неможливе без освіти і науки. Наукові знання допомагають зрозуміти, що працює найкраще, які підходи є ефективними та як будувати більш стійкі системи виробництва. Освіта, практика й наука мають працювати разом — лише така взаємодія забезпечить справді сталий розвиток фермерства".

Мабуть, саме це і є головним висновком побаченого.

Майбутнє малого фермерства — не у виборі між традиціями та інноваціями, а в їхньому поєднанні. У повазі до природи, відкритості до нових знань і бажанні співпрацювати.

Працювати з душею, любов'ю та відповідальністю перед землею. Керуватися здоровим глуздом, дослухатися до науки, не втрачати совісті й пам'ятати, що людина — не володар природи, а її невід'ємна частина. Повага до природи, відкритість до нових знань, співпраця науки й бізнесу та готовність постійно навчатися роблять малі господарства більш стійкими й конкурентоспроможними.

Більше новин читайте на GreenPost