Лінивство як ключ до виживання

Повільність та млявість лінивців, які проводять більшу частину свого життя у дрімоті на деревах, довгий час вважалися їхньою основною характеристикою. Однак нове дослідження припускає, що саме ця особливість і стала одним із головних секретів їхнього еволюційного успіху, інформує BBC.

Вчені дослідили еволюційну історію цих тварин, включаючи їхні вимерлі форми, відомі лише за викопними рештками. Вони стверджують, що гігантські лінивці, які колись ходили по землі, стали легкою здобиччю для перших мисливців-людей.

На відміну від них, дрібні лінивці, що мешкали на деревах, зуміли зберегти своє існування. Доктор Альберто Боскайні з Університету Буенос-Айреса, який очолював дослідження, зазначає, що це є важливим нагадуванням про необхідність збереження сучасних видів лінивців, які є лише невеликою частиною 30-мільйонної історії еволюції цієї групи тварин.

«Деякі лінивці живуть з нами й сьогодні, деякі з них знаходяться під загрозою вимирання, і головний висновок полягає в тому, що ми повинні діяти зараз, щоб уникнути повного зникнення цієї групи», – підкреслив доктор Боскайні.

Сьогодні лінивці – це невеликі ссавці, що живуть на деревах тропічних лісів Південної та Центральної Америки, відомі своїми миловидними мордочками та неквапливою поведінкою. Однак у давнину на американському континенті існували сотні різних видів лінивців усіх форм і розмірів, пристосованих до життя в різноманітних середовищах. Вони жили на землі, у печерах та підземних тунелях і навіть у воді, а деякі з них виростали до розмірів слона і були вищими за людину.

Близько 15 000 років тому лінивці почали масово вимирати. Серед вчених існували розбіжності щодо причин цього зникнення, серед яких називали полювання людей, зміни клімату або поєднання обох факторів.

У новому дослідженні вчені проаналізували розміри тіла лінивців протягом усього їхнього еволюційного дерева та поєднали ці дані з генетичною інформацією. Вони виявили, що лінивці багато разів змінювали розміри свого тіла, щоб пристосуватися до змін клімату, але це не мало довгострокових наслідків. Їхнє «різке та стрімке скорочення» чисельності співпало з періодом розселення людей по Америці, які полювали на великих ссавців заради їжі.

Великі наземні лінивці були відносно легкою здобиччю, і саме вони почали зникати першими. Навпаки, дрібніші лінивці, що жили на деревах, залишалися переважно непоміченими і дожили до наших днів.

«Сучасні лінивці надзвичайно повільні, і це пов'язано з їхнім дуже низьким рівнем метаболізму. Це їхня стратегія виживання», – пояснив доктор Боскайні.

Його колега, доктор Даніель Казалі з Університету Сан-Паулу в Бразилії, додав: «Ми можемо зберегти тих, хто ще живий, але, на жаль, ми втратили щось, що неможливо відновити».

Більше новин читайте на GreenPost.