Критика батьків та удари ременем — до яких наслідків це може призвести і як їх можна виправити в дорослому віці
Багатьох із нас виховували саме так.
Якщо людину надмірно контролювали чи грубо критикували за помилки, це може вилитися у проблеми у дорослому віці. Втім, жорстке виховання по-різному позначається на психіці. «Дзеркало» розповідає, як це можна змінити, якщо ви вже не дитина.
Ім'я спеціаліста, з яким консультувалося видання, не називається з метою його безпеки. Він є магістром психології з 5 роками досвіду роботи, практикує когнітивно-поведінковий підхід. Переважно працює із запитами, викликаними важким дитинством.
Авторитарний тип виховання підвищує ризик формування тривожних розладів. А якщо таке виховання поєднувалося ще й із жорсткою критикою, то також підвищується ризик розвитку депресії, каже фахівець.
Незважаючи на те, що травми завжди індивідуальні, можна виділити загальні. Психолог називає серед них занижену самооцінку, почуття знедоленості та неприйняття, невміння дисциплінувати та контролювати себе без підказки та настанови з боку, а також ригідність. Це означає невміння пристосовуватися та імпровізувати.
«Крім того, один із найпоширеніших варіантів психологічного захисту — це ігнорувати всі перераховані вище проблеми, тому визнати їх наявність може бути досить складно. Ще складніше буває пов'язати їх із тією чи іншою дитячою травмою. Якщо саме наявність проблем ви вже помітили та визнаєте їх, то надалі можна проаналізувати їхній вплив на вас», — говорить фахівець
За словами психолога, доступний спосіб це зробити — спробувати уявити своє життя через 2-3 роки із збереженням пов'язаної з травмою поведінки і без неї.
«Таким чином, ви чіткіше розумітимете, який вплив на вас має травма. Також часто буває, що схожа травма може бути у ваших братів чи сестер, батьків. Подумайте про те, як вона впливає на їхнє життя. Досить часто виявляється, що саме травма сформувала ті риси, які вам активно не подобаються у ваших близьких, а отже, і в собі», — пояснює психолог.
Якщо фінанси дозволяють, не зайвим буде відвідати психотерапевта. Такі фахівці можуть пом'якшити силу негативних емоцій, пов'язаних із травмою, і звернуть увагу на ваші сильні сторони, які можуть допомогти впоратися з нею.
«Часто достатньо допомогти людині підкоригувати стратегії переживання та боротьби із травмою, які вона використовує. Якщо ж травма ігнорується самою людиною, робота починається з емоцій: їх треба навчитися розпізнавати та не критикувати себе за їхню наявність. У деяких випадках застосовуються методики, націлені на те, щоб допомогти людині заново пережити момент травми, сприймаючи її вже з позиції дорослого, тим самим змінити погляд на ситуацію, знизивши вираженість негативної емоції», — розповідає фахівець.
Аби повноцінно пропрацювати травму самостійно, на думку психолога, потрібно більше сміливості та завзятості, ніж для того, щоб зробити це зі спеціалістом. Але кілька порад для тих, хто готовий спробувати, він все ж таки дає:
- Прочитайте спеціальну літературу. Існує велика кількість хороших книг для самодопомоги: насамперед, акцентує спеціаліст, у рамках когнітивно-поведінкового підходу. Якщо автор має кілька робіт, написаних для фахівців-психологів, то, швидше за все, книга заслуговує на вашу довіру.
- Ведіть щоденник думок і подій, які викликають у вас негативні емоції, пов'язані із травмою. Фахівець каже, що якщо навчитися відстежувати та записувати думки, то простіше дивитися на них критично, шукати логічні помилки, перебільшення та спотворення у сприйнятті реальності.
- Зверніться до власного досвіду та проаналізуйте ті стратегії, які вже допомагали вам упоратися з іншими важкими ситуаціями у житті. Подумайте, як їх можна застосувати, щоб легше переживати наслідки саме дитячої травми.
Також ми розповідали, що психологічні травми міняють будову мозку — нейробіологи.