28 червня - день Основного Закону України

28 червня щороку ми відзначаємо День Конституції - єдиний державний святковий день, закріплений у самій Конституції в статті 161. У 2025 році це свято припадає на суботу, і хоча через дію воєнного стану додаткових вихідних не передбачено, цей день зберігає свою виняткову вагу як символ політичної зрілості та державної єдності. Конституція України була прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року після понад 23 годин безперервного пленарного засідання. Для її ухвалення було необхідно щонайменше 300 голосів, і 315 народних депутатів проголосували «за», завершивши тривалий перехідний етап в історії пострадянської держави. З моменту проголошення незалежності у 1991 році країна жила в умовах перехідного законодавства, орієнтованого на радянську Конституцію 1978 року, тому прийняття власного Основного Закону стало актом політичного самоствердження, правового оформлення нової держави та декларацією цивілізаційного вибору.

Конституція закріпила Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, заклала принципи верховенства права, розподілу влади та поваги до прав і свобод людини. У преамбулі Основного Закону задекларовано відповідальність Верховної Ради України перед Богом, власною совістю, минулим, сучасним і прийдешніми поколіннями під час прийняття Конституції. Закріплено державні символи — синьо-жовтий прапор, герб із тризубом та гімн, які стали знаковими маркерами української державності й ідентичності. Важливим досягненням стало визнання української мови державною при одночасному гарантуванні прав національних меншин. Усе це заклало основу для політичної стабільності, розвитку громадянського суспільства та інтеграції до європейського правового простору.

За роки незалежності Конституція зазнала низки суттєвих змін. У 2004 році, під час політичної кризи, що завершилася Помаранчевою революцією, були ухвалені зміни, які суттєво обмежили повноваження президента на користь парламенту й уряду. Закон № 2222‑IV запровадив парламентсько-президентську форму правління, посиливши інституційну роль Верховної Ради та коаліційного уряду. У 2010 році Конституційний Суд визнав ці зміни неконституційними, фактично повернувши стару модель, але в 2014-му, після Революції Гідності, парламент знову поновив реформу 2004 року, закріпивши її в політичній практиці. Ще однією важливою віхою став 2019 рік, коли до Конституції було внесено положення, що зафіксували стратегічний курс України на членство в Європейському Союзі та НАТО. У преамбулі з’явилася згадка про «європейську ідентичність українського народу», а у відповідних статтях визначено, що парламент, президент і уряд мають забезпечити реалізацію цього курсу. Ці зміни стали не лише декларативними — вони набули практичного значення, коли 28 лютого 2022 року Україна подала офіційну заявку на вступ до ЄС, а в грудні 2023 року отримала статус країни-кандидата.

У такий спосіб Конституція перетворилася на орієнтир державної політики та вектор суспільного розвитку. В умовах повномасштабної війни з Росією Основний Закон набуває ще більшого значення — як символ боротьби за демократію, суверенітет і фундаментальні права. У своєму зверненні з нагоди свята Президент Володимир Зеленський підкреслив, що кожен день у війні — це не лише захист території, а й боротьба за конституційні свободи. Це принциповий момент, що визначає характер і сенс спротиву: Україна воює не просто за землю, а за своє право бути вільною демократичною державою.

Конституція України — не лише сучасний правовий акт, а й спадкоємниця глибокої історичної традиції. Одним із символічних попередників стала Конституція Пилипа Орлика, ухвалена ще 1710 року. Хоча вона не мала офіційного юридичного статусу в межах сучасної України, документ Орлика є унікальним прикладом раннього конституціоналізму в Європі: в ньому вперше було задекларовано розподіл влади та створення парламенту у вигляді Генеральної Ради. У такий спосіб спадкоємність української ідеї державності простежується через століття — від гетьманської епохи до незалежної України.

Хоча в минулому не всі громадяни сприймали це свято як важливе, і деякі опитування показували, що лише близько 10% українців вважали його справді урочистим, нині, у роки війни, День Конституції набуває нового змісту. Це вже не просто дата в календарі, а день, коли на перший план виходять цінності, за які бореться вся країна — свобода, рівність, гідність, незалежність, верховенство права та європейський вибір.

Конституція України стала не лише фундаментом держави, а й моральним орієнтиром, символом національного спротиву та дороговказом у майбутнє. У ній зафіксоване все, що об'єднує українців у найтемніші часи: глибока віра у свою державу, прагнення до свободи й справедливості, готовність боротися за свої права та гідність. У 2025 році, як і раніше, День Конституції є нагодою згадати про цю величну місію та укріпити віру в те, що Україна обов’язково переможе — бо її основа міцна, як право, і ясна, як мета.

Більше новин читайте на GreenPost.