«Хвороба Майкла Джексона»: як можна запобігти та вилікувати вітиліго

Від вітиліго — порушення шкірної пігментації — потерпають 0,5–1 % населення Землі. 25 червня помер чи не найвідоміший хворий на вітиліго — легендарний співак Майкл Джексон, тому ця дата стала днем привернення уваги до проблеми з боку медичної та наукової спільноти.

Вітиліго є патологічним станом, за якого людська шкіра втрачає пігмент меланін. Звісно, більш помітне воно в темношкірих — як відомо, Майкл Джексон вирішив повністю освітлити шкіру, щоб досягнути однотонного забарвлення.

При вітиліго зменшується кількість меланіну у шкірі та кількість клітин-меланоцитів, які продукують пігмент, тому шкіра втрачає природне забарвлення. На ній з’являються молочно-білі вогнища — поодинокі чи множинні, але завжди з чіткими кордонами. Всередині цих незабарвлених ділянок шкіри можуть з’являтися ділянки з гіперпігментацією.

Вітиліго не заразне, воно не передається через предмети спільного користування тощо.

Зазвичай вітиліго проявляється не з народження, а в пубертатний чи навіть постпубертатний вік — до 30 років. Ці плями мають тенденцію до поширення та зливання. Особливого фізичного дискомфорту це не викликає — це суто косметологічний дефект. Але ділянки, позбавлені пігменту, більш вразливі до ультрафіолетового впливу.

Лікар-генетик Дмитро Микитенко, доктор медичних наук, керівник відділу молекулярної діагностики у клініці репродуктивної медицини, пояснив GreenPost, що говорити про підвищений ризик вітиліго можна лише в разі наявності в сімейному анамнезі або у випадку наявності аутоімунної патології. В інших випадках прогнозувати вітиліго неможливо.

«З погляду генетики успадковується не сама вітиліго, а схильність до нього.

Метаболічні ланцюги, які відповідають за вироблення меланіну, містять певні ферментативні процеси із граничним напруженням активності певних ланок, пов’язаних із тим, що нема ресурсу в якихось білків і ферментів на підвищення навантаження, якщо це необхідно.

Є більш рідкісні стани, для яких вітиліго може бути одним із проявів генетичного захворювання. Тоді це комплексна патологія. Це може бути пов’язано з певними видами генетичної глухоти й асоціюватися з деякими видами аутоімунних станів або спастичної параплегії», — пояснює генетик.

Лікар-дерматолог Олена Кравчук говорить, що при вітиліго є сенс звернутися до дерматолога й обстежитися, щоб виключити інші аутоімунні процеси. Вітиліго може свідчити про збої в роботі щитоподібної залози, захворювання ШКТ, нестачу мікроелементів.

Дуже часто для розвитку вітиліго мають значення стресові чинники, інтоксикація, отруєння важкими металами, іноді травми, хронічні захворювання. Однак це захворювання з не вивченими до кінця причинами, тому гарантій успіху в лікуванні нема.

Дерматолог розповідає, що при вітиліго не конче висвітлювати всю шкіру, намагатися приховати вітиліго татуюваннями чи просто змиритись і обвести маркером світліші плями. Якщо ураження невелике, для лікування можуть використовуватися місцеві препарати — кортикостероїди, інгібітори кальциневрину. Але якщо ураження поширене — понад 20 % поверхні тіла — то використовуються різні види вузько- та широкосмугового ультрафіолетового опромінення, ексімерний лазер і ПУВА-терапію. Проте це лікування зазвичай тривале та не завжди гарантує помітний косметичний ефект.

Раніше ми розповідали, що спільного в альбіносів із рудими.