Які шанси «підчепити» хворобу Лайма та як захиститися від неї

На весняно-літній період традиційно припадає пік захворювань на хворобу Лайма (бореліоз), і щоразу, гуляючи лісом чи лукою, ми потенційно можемо потрапити до статистики цих захворювань. Хоча це залежить від різних чинників.

Ми вже писали й про те, яким підступним та небезпечним може бути це захворювання, і про те, як уберегтись від кліщів і що робити, якщо вберегтись не вдалося. Однак досі є люди, які взагалі не вірять в існування хвороби Лайма, вважаючи, що її придумали останнім часом. Ця хвороба для широкого загалу залишається чимось невідомим і незрозумілим, тому лякає, як і належить невідомому й незрозумілому.

На запитання GreenPost про цю, як виявилося, не таку вже й екзотичну хворобу погодився відповісти відомий інфекціоніст Юрій Жигарєв.

– Як давно хвороба Лайма з людством?

– Важко сказати. Є декілька гіпотез.

Перша гіпотеза полягає в тому, що змінився видовий склад кліщів. Не всі кліщі можуть переносити ці борелії, а лише певні види, і, звичайно, якщо вони на якусь територію приходять, то там з'являється хвороба. Таких явищ багато в природі. Наприклад, чому колорадський жук так називається? Бо він з Колорадо. Кожна українська бабця знає, що колорадських жуків на картоплі треба труїти або збирати, але ще сто років тому ніхто в наших широтах навіть не знав, що ці колорадські жуки існують. А тепер вони тут чудово почуваються.

Друга гіпотеза полягає в тому, що збудники (ми кажемо «борелії», хоча насправді там є декілька різновидів) адаптувалися до людей. Раніше це були паразити якихось тварин, людину вони практично не чіпали, а тепер вони більше адаптувалися до організму людини. Такі процеси теж у природі постійно відбуваються, теж далеко не треба ходити за прикладами – той же коронавірус, який за деякими теоріями походить від панголінів або кажанів. Тобто подолав міжвидовий бар'єр.

Третя гіпотеза полягає в тому, що просто хворобу Лайма почали діагностувати. Тому що раніше був такий діагноз – «мігруюча еритема». Ніхто не розумів, що це таке, просто були поодинокі пацієнти з такими симптомами. Ніхто не думав, що це може бути якась інфекція, – гадали, що це щось ревматичне або якесь аутоімунне захворювання. Лікували, як ми кажемо, патогенетично.

Багато може бути теорій про те, як з'явилась і поширилися хвороба Лайма, але я думаю, що це комплекс: усі вони можуть бути в якомусь сенсі вірними, бо і діагностувати зараз ми можемо краще, і кліщі змінюються.

– Є думка, що кліщів побільшало, відколи люди винищили лісових хижаків.

– Це можна пояснити тим, що у кліщів є прокормителі… Наприклад, усі знають, що якщо собаку кудись на дачу вивіз чи на природу, то практично 100%, що прибіжить цей песик уже з кліщем. Звичайно, коли прокормителів стає менше чи вони зникають, то кліщі починають активно шукати собі їжу деінде.

Деякі види кліщів можуть обходитися без їжі кілька місяців – тобто він насмоктався, відпав і може лише через кілька місяців починати когось шукати. Тоді вони починають активно нападати на людей, якщо немає більше на кого.

– Наскільки складно діагностувати хворобу Лайма і куди звертатися, якщо маєш підозру?

– Будь-яке захворювання не всі лікарі діагностують. Не завжди ця кільцеподібна еритема виглядає саме так, як на красивих картинках в Інтернеті. У мене таких пацієнтів було багато: «Я подивився, сфотографував, зробив пошук у Гуглі, він мені видав таке саме практично, і я зрозумів, що у мене Лайма». А якщо нетипова форма, безеритемна, тоді справді складніше поставити діагноз.

– Коли варто йти до інфекціоніста? Адже людина може взагалі не знати, що її вкусив кліщ, і тільки коли симптоми довго накопичуються і їй пощастить потрапити до гарного фахівця, який скаже: вас ще можна врятувати… А може й не пощастити.

– Насамперед коли був кліщ. Тоді бажано звернутися до лікаря, щоб він оцінив ситуацію і сказав, чи потрібна якась профілактика – який курс антибіотиків, які аналізи здавати і через який час. Тобто є багато нюансів, які навіть не всі лікарі знають. Але щоб потім не думати, чи все зробили правильно, краще відразу прийти на консультацію й отримати конкретні поради.

Другий момент – еритема. До лікаря варто звернутися, якщо з'являється якась незрозуміла пляма неясно від чого і ви можете припустити, що вас таки вкусив кліщ (тобто це сезон і ви були десь на природі – на пікніку, на дачі тощо). Бо якщо людина взимку вдома на самоізоляції, то який кліщ? Хоча у мене була ситуація, коли бабуся сиділа вдома, нікуди взагалі не виходила, а її діточки, які дуже її любили та хотіли зробити щось приємне, принесли їй букетик польових квітів – як потім виявилося, із кліщем. А бабуся уже в такому віці й такому стані, що нічого не помітила і не відчула. Це була типова хвороба Лайма, але важко було поставити діагноз – якраз через відсутність епіданалізу: ніхто не міг навіть уявити, звідки, сидячи у квартирі, нікуди не виходячи, можна взяти цього кліща.

Ну і третій момент – це коли вже вторинна чи третинна стадія: коли якісь незрозумілі артрити, ураження суглобів, міокардити тощо. Тоді якщо в якогось лікаря промайнула думка, що це може бути хвороба Лайма, то не треба навіть чекати, доки вас відправлять до фахівця, – відразу треба піти й проконсультуватися.

– Чи є якісь генетично стійкі до хвороби Лайма люди, чи ймовірність захворіти в усіх однакова?

– Генетичні особливості, безсумнівно, є. Двох однакових людей узагалі нема. Рідні сестри і брати, у яких ті ж батьки, ба навіть однояйцеві близнюки все одно мають певні відмінності. Звичайно, це формує певні особливості імунітету, тому одні люди можуть бути більш схильні до якихось інфекцій, а інший більш стійкими. Але сказати вам конкретно, які групи крові чи колір очей свідчать про це, я не можу, тому що немає поки що в нас таких глобальних досліджень.

– Якщо ми не можемо сказати, хто більш стійкий, то принаймні можемо сказати, хто більше ризикує?

– Є доказова медицина, а є припущення. Тому поки що можна лише теоретизувати, припускати, але це більше спекуляція. Група ризику для цієї хвороби – це просто поведінкові моменти, особливості життя. Якщо лісник знімає з себе тих кліщів по 10 щомісяця, то, звичайно, у нього ризик захворіти набагато вищий.

– Чим можна пояснити те, що за перші 5 місяців цього року кількість зареєстрованих випадків хвороби Лайма знизилася на 21,75% – із 570 випадків за аналогічний період 2019 р. до 446?

– Знов-таки, я гадаю, що це комплекс. Перший чинник – це коронавірус. Це зараз основна причина практично всього, що відбувається. Я серйозно кажу. Скажімо, йде вулицею людина в масці. Чому вона одягнула маску? Тому що коронавірус. Це єдина причина, чому вона в 30-градусну спеку буде ходити в масці. Або, наприклад, приходиш до лікарні, а всі п'ять її дверей зачинені – «А у нас коронавірус». Тому якщо раніше людина брала кліща і бігла, до швидкої допомоги чи до лікарні – «ось, мене вкусив, допоможіть» – то зараз... Є наукові дослідження, які свідчать, що змінилася сама структура захворювань  та їхня тяжкість, тому що люди тягнуть до останнього, перш ніж їхати до лікарні або йти до лікаря, а лікарі теж або не приймають, або взагалі пішли на самоізоляцію.

Другий чинник – те, що літо таке дивне. На Західній Україні повені, два місяці – червень-липень – лило просто без перерви. А кліщі такого не люблять. Їм потрібно, щоб було тепленько, але не дуже спекотно, і не багато вологи – у дощ вони ховаються, у таку погоду вони неактивні й відповідно менше нападають.

Третій чинник – постійно йдуть заклики «не треба пікніків», «не треба шашликів». Раніше 1 Травня йдеш – і ці компанії скрізь, цей димок і цей запах шашлику кругом. Зараз це відбувається не в такому обсязі.

– Що ви порадите людям, які, дізнавшись про існування хвороби Лайма, почали боятися ходити в ліс, хоча до того робили це все життя?

– Перше: користуйтеся репелентами. Якщо ви знаєте, що місце кліщове, беріть із собою репелент, який захистить і від комарів, і від кліщів. Тільки при виборі зверніть увагу, чи захищає він кліщів, тому що репеленти різні бувають.

По-друге, оглядайте себе, оглядайте один одного, коли побували в лісі, на пікніку тощо. Прийдіть, роздягніться, сходіть у душ і роздивіться, щоб нічого такого не було. Тому що людина в більшості випадків не відчуває цього укусу (хоча насправді це не укус, а присмоктування – кліщ це робить своїм ротовим апаратом дуже красиво, тихесенько, практично не відчутно – якщо щось навіть трішки кольнуло, то не звертаєш уваги).

Одяг бажано світлих тонів. Є фейки, що кліщі начебто люблять певні кольори – насправді кліщі їх не розрізняють. Просто якщо кліщ учепився на одяг, а потім уже на шкіру переповз, то на світлому одязі ви його легше побачите.

Якщо місця славляться кліщами, то, може, не варто туди ходити зайвий раз.

Та якщо кліщ уже присмоктався, то бажано піти до лікаря. Будь-який травматолог витягне кліща набагато краще, професійніше, ніж ви. Єдиний момент, коли я раджу видаляти самостійно, – якщо ви протягом 2-3 годин не зможете дістатися до травмпункту. Вважається, що довше кліщ перебуває на тілі, то вища ймовірність того, що він передасть цю інфекцію. Але якщо ви за годину-півтори можете приїхати до якогось, то краще нехай він усе це зробить.

І наостанок: не треба нічого мастити. Це дуже велика проблема: люди починають мастити цього кліща (чи після кліща) чим завгодно, починаючи від спиртових розчинів невідомо чого – зеленка тощо  – і закінчуючи гормональними мазями. І потім, коли на прийом приходить зелена людина, нічого не можна зрозуміти. Тому якщо кліща видалили, обробіть точково це місце максимум йодом чи якимось іншим антисептиком, і все. І нічого не треба приймати без поради лікаря. Антибіотики профілактично пити не треба. Антибіотики для профілактики хвороби Лайма можуть призначатися через 48- 72 години – гадаю, за цей час до лікаря можна дістатися навіть з Антарктиди, якщо мати таку мету. Буває, що люди починають щось приймати, бо сусіди сказали, дали дві таблетки Левоміцетину… Це, як кажуть, ні вашим, ні нашим, і ти потім думаєш, що далі з ним робити – начебто якийсь антибіотик був, але це не повноцінна профілактика. Тому вона просто ні до чого.