Християни західного обряду завтра святкуватимуть Великдень: ось що слід знати про це свято і його традиції

Великдень (інша назва — ПасХа) — найголовніше свято в християн як східного, так і західного обрядів, а також у протестантів. У православних східного обряду цьогоріч Великдень припадає на 5 травня нового стилю, у християн західного обряду — 31 березня. Що це за свято, звідки воно походить і чому існують відмінності святкування у християн різних обрядів?

Один відомий український філолог в одному зі своїх уроків заявив, що Пасха і Великдень — це різні свята. Мовляв, Пасха — це назва юдейського свята, а Великдень — християнського. Але це не так. Є різноманітні назви цього свята, але їхня суть одна — Воскресіння з мертвих Господа Ісуса Христа та перемога добра над злом, світла над темрявою, примирення людини з Богом, Який, заради людей, добровільно втілився в людську плоть, добровільно віддав Себе на жорстокі тортури та ганебну смерть на хресті, але воскрес, переміг смерть, примирив людей із Богом, землю з Небом і подарував людям світло, надію та любов.

В юдеїв дійсно є свято, чия назва схожа на слово «Пасха». Але, незважаючи на схожу назву, це геть різні свята.

Юдейське свято «Песах» (інші назви «Пейсах», «Пасах» — це слово перекладається як «обхід», «порятунок») присвячене визволенню єврейського народу з єгипетського рабства. Згідно Старого Завіту, а саме книги «Вихід», після 400 років єгипетського полону Бог через пророка Мойсея та його брата Аарона вивів богообраний народ із рабства, і цей народ, за його наказом,  почав щороку відзначати це свято як згадку про вихід з неволі та надію дістатися обіцяної землі.

В чому ж полягає різниця між «східним» та «західним Великоднем, та чому щороку його дата змінюється?

Зазирнімо в історію.

В 325 році візантійський імператор Костянтин І Великий скликає Перший Вселенський Собор у місті Нікея (нині Ізнік, Туреччина). Тоді був встановлений порядок обрахування дати святкування Великодня. За основу було взято юліанський календар, запроваджений у 45 р. до н. е. імператором Західної Римської імперії Гаєм Юлієм Цезарем. Цей календар був розроблений єгипетським астрономом Созігеном з урахуванням сонячного циклу. Згідно розробленої пасхалії (правила обрахунку дати Великодня), Великдень мав припадати обов'язково на неділю — оскільки Христос воскрес саме в неділю — після повного місяця, після дня весняного рівнодення. І, що важливо, Великдень не повинен наставати раніше чи в один час із юдейським Песахом.

Однак юліанський календар мав певні недоліки, оскільки не враховувалися додаткові 6 годин, за які Земля робить повний оберт навколо своєї осі. І до 1582 року різниця між сонячним і юліанським календарем становила 10 днів.

Тодішній папа римський Григорій 13 реформував календар, зсунувши відлік днів на 10 днів уперед і таким чином виправивши розбіжність між юліанським та астрономічним календарями.

Однак, таку календарну реформу сприйняли не всі. Ба більше, в 1583 році патріарх Константинопольський Ієремія (Транос) (до слова кажучи, саме він у 1589 році дав згоду на утворення Московського патріархату) скликав помісний Собор і, з участю православних східних патріархів наклав анафему на новий календар і на тих, хто його приймає.

Річ у тім, що за новим григоріанським календарем (названим так на честь папи римського Григорія 13) через зсув на 10 днів Великдень став припадати в один час із юдейським Песахом (що категорично було заборонено згідно постанов Першого Вселенського собору). Власне кажучи, календарне питання ще більше посилило розкол між християнами східного та західного обряду.

І так тривало до початку ХХ століття, коли сербським астрономом Милутином Міланковичем був розроблений так званий новоюліанський календар, ідентичний григоріанському, згідно якого нерухомі свята відзначаються в сталі дати за григоріанським календарем, а Пасха та залежні від неї перехідні свята розраховуються за старим юліанським стилем.

Наразі юліанська пасхалія використовується в усіх помісних православних церквах та в Українській греко-католицькій церкві.

Увечері, напередодні свята, в храмах запалюють благодатний вогонь. Він символізує світло, що Божий син подарував людству. Під час вечірнього великоднього богослужіння в костьолах запалюють пасхал — річну свічку храму. Вогонь від нього вірники розносять по домівках.

Традиції святкування Великодня у католиків і православних багато в чому схожі. Наприклад, дотримання Великого посту та Страсного тижня. Вшановуючи жертви Христа заради спасіння людства, вірники обмежують харчування та розваги та приділяють більше часу молитвам. Однак піст у католиків коротший, і більшу частину часу дозволяється вживати молочні продукти.

Ще одна спільна традиція християн і східного, і західного обрядів — те, що Великдень вважається сімейним святом. Родина збирається разом, відвідує месу в церкві та продовжує святкування вдома за великоднім застіллям. Із цього дня піст офіційно завершується, тому дозволені скоромні страви. Основні атрибути святкового католицького столу — індичка, фарбовані яйця та здобний хліб. Із часом традиційні для православної гілки варені яйця у католицькій традиції замінили шоколадними у яскравих обгортках. Причому традиції святкування Великодня у католиків мають ще одну особливість: у них є Великодній Кролик, який приносить до кожного дому кошик із шоколадними яйцями й ховає їх удома чи на подвір’ї. Діти мають познаходити всі смаколики, отримавши насолоду і від пошуків, і від знахідок.

Більше новин читайте на GreenPost.