День безпритульних тварин: біль і наша відповідальність

Безпритульні тварини в Україні були завжди. Ще до війни ми бачили переповнені притулки, собак на околицях міст, котів у підвалах. Але з початком бойових дій ця проблема перетворилася на справжню катастрофу: кількість покинутих і загублених тварин зросла в рази, і щодня вона лише збільшується.

Кожна безпритульна тварина — це трагедія. Одних кинули напризволяще, інших відірвала від дому війна — вибухи, руйнування, загибель господарів. Тварини тікають у паніці під час обстрілів, губляться й не знаходять дороги назад. Хтось сидить на згарищах будинків, чекаючи на своїх людей до останнього. Інших залишили в квартирах із надією на швидке повернення або випустили на вулицю під час евакуації. А в тилу навпаки – є такі, кого вивезли далеко від людських осель і кинули в полі чи лісі, аби лише не піклуватись про тварину. Це найбільша жорстокість — позбавити істоту навіть крихти шансу на життя.

У притулках сьогодні майже немає місць. Волонтери працюють на межі сил, рятуючи тварин з-під обстрілів, вивозячи їх із прифронтових територій, лікуючи та годувавши сотні нових підопічних, а на додачу ще треба піклуватись про численних покинутих тварин там, де немає бойових дій. Кожен день вони борються за виживання тих, хто не може попросити про допомогу словами, але волає очима. Попри всі труднощі, кожна врятована тварина — це маленька перемога над смертю і недолею.

І все ж є світлі історії. У бліндажах та окопах поруч із військовими живуть собаки й коти. Вони гріють солдатів у холодні ночі, відчувають небезпеку раніше за людину, стають талісманами й друзями. Їхня відданість — така сама, як у людей, які стоять поруч. І так само, як військові, вони часом гинуть від обстрілів, розділяючи долю своїх побратимів до кінця.

Сьогодні, у День безпритульних тварин, ми маємо пам’ятати: саме від нас залежить, чи кожна тварина матиме шанс на турботу і дім. Притулки потребують допомоги, кожна знайдена на вулиці тварина потребує тепла. У темні часи саме доброта й відповідальність визначають, ким ми є. Якщо ми здатні захистити тих, хто цілком залежить від нас, значить — ми залишаємося людьми. І в країні, яку ми відбудовуємо, буде місце для всіх, хто вміє любити й бути відданим.

Більше новин читлайте на GreenPost.