Хронічний дефіцит рідини: від чого застерігають лікарі та науковці

Давно відомо, що нестача води призводить до адаптивних змін у всьому організмі. Втрати води (дихання, сечовипускання, піт, травлення) повинні супроводжуватися надходженням води в організм із їжі чи рідини. Організму необхідно підтримувати стабільний склад і обсяг внутрішньоклітинної, і позаклітинної рідин. Зміни вмісту води в організмі через надлишок або дефіцит зачіпають усі органи, тканини та клітини. Про це розповідає лікар Олександра Литкіна.

Однією з відповідей на дефіцит водного балансу є вивільнення антидіуретичного гормону аргінін-вазопресину, який зменшує втрату води. Відбуваються звуження судин, стабілізація артеріального тиску та збільшення частоти серцевих скорочень. Згодом хронічна недостатність води може призвести до нового сталого стану водного балансу, який зіставляє втрати води зі споживанням води. Ця реакція може спрацювати в умовах обмеженого доступу до води. Згодом це може призвести до погіршення стану фізіологічних систем, але ці механізми погано вивчені.

Вважається, що деякі захворювання та стани привертають людей до дефіциту рідини. Наприклад, неконтрольований цукровий діабет може призвести до втрати води, оскільки знижує реабсорбцію води нирками. Збільшення діурезу може бути наслідком нефрогенного нецукрового діабету та деяких форм полікістозної хвороби нирок. І навпаки, деякі види раку та ліки можуть також стимулювати секрецію AVP без низького споживання води, що призводить до гіпонатріємії.

Епідеміологічні дослідження показують, що навіть легка, але хронічна недостатність гідратації може призвести до розвитку ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності, діабету, ожиріння, погіршення функції нирок, передчасної смертності та швидшого старіння. Ці результати були підтверджені спостереженням за мишами, які зазнавали хронічного обмеження води.

Більше новин читайте на GreenPost.