Гнійники та нариви: інфекціоніст розповідає, що робити

Відомий лікар-інфекціоніст Олексій Галімський застерігає, що з будь-яким гнійником (особливо в районі обличчя, голови та пальців) краще відразу звертатися до хірурга — по можливості розкривати гнійник, давати відтік гною, а вже потім мастити тим, що призначив лікар-хірург. А ось «маззю Вишневського» користуватися не варто.

Інфекціоніст нагадує, що «лінімент бальзамічний за Вишневським» успішно застосовувався в умовах Другої світової війни радянськими лікарями для профілактики гнійних ускладнень ран. Препарат накладався «на м’ясце» — на відкриту чисту гранулюючу (яка загоюється) рану.

«І це єдиний варіант його застосування! Жодних гнійників у показаннях немає і ніколи не було — вони прямо перераховані в розділі інструкції «побічна дія», — підкреслює лікар.

Інфекціоніст наголошує, що з часів Другої світової війни з’явилося безліч препаратів з антибактеріальним, протизапальним і знеболюваним ефектом, найвідомішим з яких є левоміколь. Якщо ж мастити «маззю Вишневського» нарив (закритий гнійник під шкірою) — ефект буде прямо протилежний бажаному: як і будь-яка жирна мазь, він перекриє доступ кисню під шкіру.

«Наступним етапом різко посилиться гноєтворення: лейкоцити не люблять середовище без кисню і масово гинуть, а ось гноєтворні мікроорганізми його обожнюють. Гній шукатиме слабке місце, куди прорватися, тиснутиме навсібіч — якщо пощастить, натягнеться і від ішемії відімре шкіра над гнійником — «витягне», «з'явиться гнійний стрижень» — змертвіла шкіра стоншиться і стане прозорою, під нею буде видно жовтий гній, а потім вона лусне («прорве»), і гній вийде назовні, після чого, можливо, настане полегшення. Часто везе — але зовсім не завжди.

Якщо не пощастить — гній прорве всередину у підшкірну клітковину — буде флегмона (велике гнійне ураження підшкірної клітковини) — просто море невдячної та брудної роботи хірурга, тривале лікування антибіотиками, шрами...» — окреслює перспективи лікар.

Інфекціоніст розповідає, що спроба таким же чином лікувати нарив на пальці (панарицій) може закінчитися тим, що пальця може не залишитися, а гній по міжм'язовіих просторах може дістатися в грудну порожнину. Аналогічні маніпуляції в районі обличчя можуть привести до занесення гною по венах в порожнину черепа («де, як відомо, розташований головний мозок») з іще важчими наслідками різного ступеня болісності.

«Якщо ви сидите в тайзі і до будь-якої медичної допомоги вам 50 км вертольотом, то будь-який гнійник можна мастити йодом і в жодному разі не зеленкою, ака «діамантовий зелений». Якщо ви, перемазаний зеленкою, все ж доберетеся на прийом до лікаря, вас потім і хірург, і дерматолог будуть хотіти вбити в особливо збоченій формі: «зеленка» погано і довго відмивається, змінює колір ураженої шкіри до невпізнання», — застерігає Олексій Галімський.

Інфекціоніст наголошує, що після намазування йодом можна постійно прикладати 50 % спиртовий компрес, уникаючи прогрівання, оскільки гнійник гріти не можна. Потрібна чиста ганчірочка або бинт у декілька шарів, щоб вийшла «дихаюча» пов’язка. Її слід постійно змочувати 50 % спиртом.

Також ми розповідали, звідки береться метеозалежність і як із нею жити: радить кардіолог.