Діти на полюванні: знищення психіки чи виховання характеру?

На сайті Верховної Ради зареєстровано петицію, яка вимагає заборонити проведення полювання в присутності дітей до 18 років.

«Полювання є небезпечним, під час нього трапляються травми та смертельні випадки. Психологи та терапевти підкреслюють згубний вплив полювання на психіку дітей. Однак батьки нерідко тягнуть дітей на полювання. У зв'язку з цим виникає закономірне питання про необхідність захисту дітей, їхньої психіки від розтлінного впливу полювання», - вважає авторка петиції Альона Нижник.

Зараз згідно з чинним законодавством (Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження») заборонена пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.

«При цьому нелогічною залишається відсутність заборони на проведення полювання в присутності дітей. Ми просимо народних депутатів України розробити законопроєкт, яким забороняється проведення полювання в присутності дітей до 18 років», - додає зоозахисниця.

Заклик було почуто. У ВРУ зареєстровано законопроєкт № 3563 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту дітей від спостерігання за полюванням». Законопроєкт розроблений екологічними і зоозахисними організаціями - Київським еколого-культурним центром, Асоціацією зоозахисних організацій України, «Відкриті клітки» .

«Метою цього законопроєкту є захист дітей від моральних страждань. Також він спрямований на узгодження окремих норм чинного законодавства, підвищення відповідальності за порушення правил полювання. Ми хочемо запровадити мінімально – підкреслюю – мінімально (!) необхідне законодавче регулювання захисту дітей від моральних страждань, які виникають від спостерігання ними за вбивством тварин під час полювання, болем тварин, їхніми муками», - сказала GreenPost віце-Президент Асоціації зоозахисних організацій України Марина Суркова.

На думку авторів законодавчої новели, полювання, враховуючи використання вогнепальної та холодної зброї, являє собою діяльність, пов'язану з підвищеним ризиком.

«Необережне поводження зі зброєю призводить до травм і загибелі учасників, а також  випадкових свідків, іноді – відомих осіб. Наприклад, у 2007 році на полюванні загинув відомий український політик Євген Кушнарьов. Письменник Іван Тургенєв на полюванні поранив свою дружину, про що не пишуть ті, хто романтизує письменника як мисливця. Борис  Єльцин, полюючи у Казахстані, мало не вбив єгеря. В Україні щороку під час сезону полювання гине або отримує важкі поранення від 10 до 30 осіб», - говорить директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

«У Польщі, наприклад, з 1995 року закон забороняє полювання у присутності дітей. Нам варто піти цим же шляхом, а також удосконалити ст. 85 КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення – ред.), додавши до неї відповідний підпункт у пункт про відповідальність за порушення правил полювання», - зазначає Володимир Борейко.

На думку зоозахисників під час полювання відбувається моральне розкладання особистості.

«Полювання виховує в людині негативні якості характеру, створює атмосферу узаконеного зла і схвалюваних вад, є базою для браконьєрства і пияцтва. Полювання виховує такі негативні якості, як самовдоволення, марнославство, зловтіха, хвастощі, брехня, заздрість, лицемірство, жорстокість тощо», - вважає зоозахисниця Ольга Огінчук.

Противники залучення дітей до плювання різко критикують цей вид діяльності.

«Під час полювання мисливець користується такими аморальними прийомами, негідними порядної людини, як обман, підступність, переслідування слабкого сильним, добивання лежачого тощо», - додає Володимир Борейко.

Психолог Валентина Парукова відзначає, що для будь-якої нормальної людини вбивство, смерть живої істоти, особливо якщо сталася на її очах, є психотравмуючою подією.

«Перш за все, це пов'язано з переживаннями, викликаними страхом смерті, який присутній у кожної людини. Це може бути страх перед болем (порушення фізичної тілесності, яка загрожує смертю) або перед «просто смертю», як загрозою зникнення своєї індивідуальності, руйнування своєї тілесності. Цей страх може бути прихованим і проявлятися у вигляді неясного занепокоєння, у інших він більш виражений, у третіх переростає в справжній жах», - зазначає Валентина Парукова.

Особливо небезпечно це для дитячої незміцнілої психіки.

«Вплив психотравмуючого фактора може бути настільки сильним, що фізіологічні та психологічні захисні механізми організму не справляються зі стресом, і виникає хворобливий стан. Один тільки вид агонізуючої, вмираючої собаки для слабкої психіки може надати незворотні за силою впливи. Для дитини або літньої людини (особливо вразливої, що має слабку нервову систему або соматичні захворювання, такі як гіпертонія і серцево-судинні хвороби) ця картина може виявитися нестерпною і призвести до важких наслідків, неврозів, психозів, значного погіршення фізичного стану або смерті (у старих людей)», - пише вчена.

За певних обставин травматичний розлад дезорганізує діяльність людини.

«Це призводить до різноманітних психоемоційних порушень: тривожність, депресія, фобії, неврози, емоційна нестійкість, занепад настрою, або, навпаки, перезбудження, гнів, порушення пам'яті, безсоння, підвищена стомлюваність тощо», - конкретизує психологіня.

Любителі стрільби по звірам та птахам відкидають звинувачення і різко критикують як законопроєкт, так і петицію.

«… «природолюбам» варто встати зі своїх диванів та завітати до лісу. Подивитись чим там займаються працівники лісового та мисливського господарства. Нарешті допомогти їм, а не вигадувати надумані проблеми, роздмухувати їх у соцмережах та створювати безглузді петиції. Звичайно, хайпонути на таких петиціях набагато простіше, ніж щось зробити для природи та звірини на практиці», - пише Роман Новіков (схоже, це псевдонім, - ред.) у афілійованій з Державним агентством лісових ресурсів газеті «Природа і суспільство».

А що думаєте Ви?