День пам’яті Героїв Крут: історія, міфи, сенси
29 січня Україна вшановує пам’ять Героїв Крут — юнаків, які свідомо стали на захист свободи й державності. Їхній бій був не про перемогу за будь-яку ціну, а про відповідальність, жертовність і виграний час, що мав вирішальне значення для майбутнього України.
"Бій під Крутами". Леонід Перфецький
29 січня 1918 року — день, коли українська юнь і молодь стала на захист своєї свободи й права на власну державу. Проявивши надзвичайну жертовність і подекуди заплативши найвищу ціну — власне життя, — вони змогли призупинити активний наступ ворога, виграти час і дати можливість побратимам підготуватися до подальшої боротьби.
Ця подія тривалий час не мала належної уваги й гідного осмислення. У радянську добу про неї взагалі не згадували, а з відновленням незалежності України з’явилося кілька версій того, що відбувалося під Крутами. Та й сьогодні далеко не кожен українець може докладно розповісти не лише про сам бій, а й про історичне тло, в якому він стався. Це й не дивно: початок ХХ століття був надзвичайно динамічним, а період становлення української незалежності — складним і насиченим подіями та постатями.
Тож звернімося до історії, аби зрозуміти значення цієї події у ширшому контексті.
Історичний контекст подій
Січень 1918 року — один із найважливіших і переломних періодів Української революції. 22 січня Українська Народна Республіка проголосила незалежність — в умовах збройної агресії та нагальної потреби захисту суверенітету й пошуку міжнародної підтримки.
IV Універсал Української Центральної Ради, головними авторами та ініціаторами якого були Михайло Грушевський і Володимир Винниченко, завершувався промовистим і нині актуальним закликом:
«Всіх громадян самостійної Української Народньої Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки».
За даними Українського інституту національної пам’яті, події розгорталися наступним чином. На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях і розгорнули наступ на Київ. Наступ вівся двома основними напрямками: вздовж залізниці Харків - Полтава - Київ та маршрутом Курськ - Бахмач - Київ.
У підпорядкуванні Центральної Ради УНР перебували окремі українізовані частини колишньої російської армії та добровольчі формування: курінь Січових стрільців під проводом Євгена Коновальця, загони Вільного козацтва, Гайдамацький кіш Слобідської України, сформований Симоном Петлюрою. Саме добровольці стали основною опорою української влади.
24–27 січня 1918 року запеклі бої точилися за станцію Бахмач. Українські війська були змушені відступити до станції Крути. На підкріплення було направлено Першу українську юнацьку школу імені Богдана Хмельницького (близько 400–450 курсантів і 20 старшин), а також першу сотню Помічного студентського куреня Січових стрільців — 116–130 студентів і гімназистів, більшість з яких не мала належної військової підготовки та була слабко озброєна. До них приєдналося ще близько 80 добровольців місцевого Вільного козацтва з Ніжина.
Загалом 29 січня 1918 року під Крутами перебувало до 520 українських захисників, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою на залізничній платформі. Їм протистояло близько 4800 більшовицьких вояків, серед яких — 400 балтійських матросів, добре озброєних і з артилерією.
Після цілоденного бою українські війська організовано відступили. Під час відходу 27 студентів і гімназистів потрапили в полон і наступного дня були розстріляні або закатовані.
Герої Крут: хто вони
Навколо бою під Крутами виникло чимало міфів і спотворень, які протягом десятиліть закріплювалися в суспільній пам’яті. У радянський період про подію офіційно мовчали, а пам’ять про неї зберігалася переважно в українській діаспорі та серед пластунів.
Сьогодні ми переосмислюємо події столітньої давнини, спираючись на перевірені історичні джерела й маючи моральну готовність бачити їх без прикрас. Один із найпоширеніших міфів — про «триста студентів», з'явився як реакція на слова сучасника, що порівняв українців зі спартанцями, які героїчно оборонялися від перського царя Ксеркса.
За сучасними підрахунками, втрати українських сил під Крутами становили 70–100 осіб, з них 37–39 — полеглі в бою та розстріляні студенти й гімназисти. Нині відомі імена щонайменше 20 з них.
Втрати більшовицьких військ, за різними джерелами, сягали близько 300 осіб.
Голова Українського інституту національної пам’яті, історик і майор запасу ЗСУ Олександр Алфьоров наголошує на зміщенні ще одного важливого акценту — закликає сприймати загиблих під Крутами не як жертв, а як героїв, що виявили жертовність. Історик пояснює: "жертва" — це той, хто просто страждає, тоді як "герой" — це той, хто свідомо приносить себе в жертву заради великої мети."
Ціна подвигу і його наслідки
Бій під Крутами зупинив стрімкий наступ ворога на кілька днів. Відступаючи, українські вояки зруйнували залізничні колії та мости, змусивши противника втратити боєздатність і час на перегрупування. Ця затримка дала змогу українській делегації 9 лютого 1918 року укласти Берестейський мир між Українською Народною Республікою з одного боку та Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією і Болгарським царством з іншого, який визнавав існування УНР як незалежної держави та передбачав військову допомогу для УНР у боротьбі з більшовиками.
Паралелі із сучасністю
Сьогодні українці як ніколи глибоко усвідомлюють і подвиг Героїв Крут, і підступність ворога. Алеї Небесної Сотні, меморіали загиблим захисникам у кожному місті й селі роблять для нас зрозумілим те, чим керувалися юнаки під Крутами сто років тому.
Урок Крут для наступних поколінь
У березні 1918 року, після підписання Берестейського миру та повернення уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради полеглих студентів було урочисто перепоховано на Аскольдовій могилі. Цей чин став першим символічним актом державного вшанування подвигу крутян.
Сьогодні Герої Крут — це не лише сторінка з підручника історії. Це частина живої національної пам’яті, моральний орієнтир і важлива складова національно-патріотичного виховання молоді. Вшанування їхнього подвигу в незалежній Україні відновилося напередодні 1991 року й з часом набуло державного значення, а Меморіальний комплекс на станції Крути став місцем сили й пам’яті.
Щороку 29 січня українці згадують тих, хто сто років тому зробив свідомий вибір — захищати свободу, навіть розуміючи нерівність сил. Урок Крут простий і водночас болісний: незалежність не дається раз і назавжди, а відповідальність за державу часто лягає на плечі наймолодших, але найвідважніших.
Більше новин читайте на GreenPost.
