Чому ми співаємо? Ось що вдалося з’ясувати науковцям

Люди співають. І не лише тоді, коли сидять навколо ялинки: вони наспівують в машині й у душі, вони ревуть на футбольному матчі так само, як і на концерті Тейлор Свіфт. Вони співають біля колисок своїх дітей і на похоронах батьків. Питання, чому вони це роблять, давно цікавить науковців. Що їм вдалося з’ясувати — розповідає Die Zeit.

«Існує дійсно дивовижний діапазон функцій і контекстів, у яких спостерігається спів», — каже музикознавець Себастьян Клотц з Університету Гумбольдта в Берліні. Однак цей діапазон не полегшує розуміння походження співу. 

Спів як засіб статевого добору?

Теоретик еволюції Чарльз Дарвін, наприклад, припускав, що спів слугує статевому добору в людей так само, як і у птахів. Музикальність приваблива тим, що вона є засобом прояву життєвої сили та когнітивних здібностей.

Однак, якщо вірити психологу і когнітивісту Стівену Пінкеру, спів і музика є лише побічним продуктом еволюції. Приємний збіг обставин, який робить наше життя красивішим, як шматок чизкейка, але не виконує функції, необхідної для виживання.

Клотц бачить речі інакше.

«Музика відіграє надто важливу роль у нашому житті, щоб бути просто побічним продуктом еволюції», — каже він. Рухові та когнітивні вимоги до співу та створення музики настільки складні, що вони, мабуть, виконували важливі еволюційні функції.

Але які саме?

Колискові співають по всьому світу

Один із дослідницьких підходів — це слуховий зв'язок між батьками та їхніми дітьми. «Немовлята сприймають сигнали і звуки матері ще в утробі, швидше за все, навіть голосовий профіль», — каже Клотц. Коли мама співає, звук доходить до дитини в утробі матері.

Після народження зв'язок між дітьми та батьками ще більше зміцнюється завдяки колисковим пісням. Навіть якщо те, що співають в інших культурах, може звучати незвично, феномен колискових задокументований у всьому світі. І не дарма: колискові заспокоюють немовлят. Вони також допомагають дітям навчитися говорити і розвивають музичні навички.

«Діти виробляють первісний бульйон зі звуків»

Багато дослідників також припускають, що спів і мова мають спільне походження.

«Це схоже на маленьку дитину, яка белькоче сама до себе й видає цей специфічний співучий звук. Діти видають первісний бульйон зі звуків, де ще не зрозуміло, чи це мова, чи спів», — каже музикознавець Гюнтер Кройц з Ольденбурзького університету.

І не тільки в лепеті маленької дитини ми можемо шукати підказки про близькість мови та пісні — ще Жан-Жак Руссо підозрював, що мелодійні зітхання є пережитком доцивілізаційної епохи людства.

«Він бачив у цьому неприховану, пряму форму спілкування», — каже музикознавець Клотц. Навіть у сучасних дослідженнях пісня і мова розглядаються не як протилежності, а як дві точки на одній шкалі.

Понад 60 дослідників нещодавно вивчали подібності та відмінності між співом і мовою у масштабному емпіричному дослідженні (Science Advances: Ozaki et.al, 2024). Вони проаналізували сотні аудіозаписів більш ніж 50 мовами — від тайської, ірландської та японської до маорі. Результат: спів і мова містять однаково великі стрибки тону та схожий тембр. Однак спів повільніший за мовлення, відбувається на вищих тонах і залишається стабільнішим на певних висотах, ніж мовлення. Дослідження це доводить: існують крос-культурні закономірності у співі та мовленні.

Є дуже базові параметри, пояснює Клотц, які відіграють роль як у співі, так і в мовленні — ще до того, як справа доходить до розпізнавання сенсу сказаного чи проспіваного.

«Гучність, тембр, акустичний профіль — усе це може бути привабливим або відштовхуючим», — говорить науковець. Навіть пронизливі, різкі звуки тривоги, такі як дитячий плач, можна віднести до цієї категорії найпримітивніших звукових параметрів (Current Biology: Arnal et.al, 2015).

Мільйон років музики

Цілком можливо, що ці початкові параметри еволюціонували з часом. Згідно з гіпотезою, що складнішим ставав світ людини, то складнішою мала ставати система комунікації, щоб орієнтуватися в цьому світі.

«У певний момент ці базові сигнали стали відокремленими від реального приводу і могли використовуватися символічно. Наприклад, коли вигук використовувався для попередження про небезпеку в шаманському контексті — і люди розуміли, що реальної небезпеки не було, але цей вигук був частиною заклинання», — розповідає Клотц.

Важко сказати, коли саме в історії людства відбулися ці зміни. Кілька років тому дослідницька група спробувала реконструювати голос 3000-річної мумії Несіамун за допомогою комп'ютерної томографії та 3D-принтерів (Scientific Reports: Howard et al., 2020). На думку дослідників, спів був одним із центральних завдань єгипетського жерця. Одним із найдавніших музичних інструментів, знайдених на сьогодні, є сопілка, якій близько 30 000 років (Nature: Conard et.al., 2009).

Але, звісно, це лише невеликі фрагменти з великої історії людської музики. Люди, швидше за все, співали, грали на барабанах і створювали музику задовго до цього, каже Клотц. Американський музикознавець Гері Томлінсон навіть припускає, що історія музики налічує мільйон років — до попередників людини.

Спів як соціальний процес

Дослідження все ще далекі від остаточної відповіді на питання, чому люди співають — попри деякі багатообіцяючі теорії.

«Я думаю, що найбільш перспективним підходом є розуміння співу як соціального процесу, вбудованого в культурний контекст», — каже Клотц.

Навіть у сучасному світі спів залишається чимось особливим для людей. Про це свідчать хоча б хіт-паради: вкрай рідко інструментальна композиція потрапляє на вершину. У людському мозку є нейрони, які реагують лише на спів, але не на інші види музики (Current Biology: Sam V. Norman-Haignere et al., 2022).

Більше новин читайте на GreenPost.