Чому діабет може призвести до ампутації ніг і як цьому запобігти
Торік кожні 30 секунд у світі проводилась одна ампутація нижньої кінцівки
pixabay
За статистикою, кожна десята людина на планеті хворіє на цукровий діабет. Не всім хворим загрожує втрата нижніх кінцівок через хворобу, але все ж таки цей ризик є суттєвим. Який же зв’язок між ампутацією пальця чи ноги і тим, що підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін? І головне – як запобігти цій ампутації?
Про це у переддень Всесвітнього дня цукрового діабету (14 листопада) розповів у бліц-інтерв'ю Максим Приступюк – кандидат медичних наук, асистент кафедри хірургії НМУ ім. О. О. Богомольця, експерт робочої групи IDF та WHF з профілактики серцево-судинних захворювань серед людей, хворих на цукровий діабет.
Що таке синдром діабетичної стопи?
Це ускладнення цукрового діабету – інфекція, виразка та/або деструкція глибоких тканин.
Наскільки синдром діабетичної стопи є поширеним ускладненням?
Торік кожні 30 секунд у світі проводилась одна ампутація нижньої кінцівки, нині – вже кожні 20 секунд. Це означає, що погіршилася ситуація з профілактикою ускладнень цукрового діабету.
85% усіх ампутацій нижніх кінцівок починалися з виразки. Виразка ж починається з незначної сухості шкіри.
Чому ампутація при діабеті небезпечна?
Ідеться не лише про косметичний дефект чи фізичний дискомфорт: у пацієнтів, яким ампутували ноги, 5-річна виживаність становить приблизно 50%. Тобто при цукровому діабеті через п’ять років після ампутації нижньої кінцівки виживає лише кожна друга людина.
Як розпізнати синдром діабетичної стопи?
Перші симптоми, які можуть свідчити про синдром діабетичної стопи:
- Відчуття затерпання в стопах.
- Біль у ногах, не пов’язаний із фізичною активністю (або пов’язаний із незначною активністю).
- Судоми в ногах.
- Печіння або, навпаки, холод у ногах.
- Поколювання у стопах.
- Втрата чутливості (наприклад, приймаючи або вже прийнявши душ, пацієнт помітив, що не зняв шкарпеток).
Як часто пацієнт має звертатися до лікаря з проблемами, пов’язаними з синдромом діабетичної стопи
Усі пацієнти, які мають цукровий діабет і не мають ураження системи магістрального кровообігу, обов’язково мають проходити профогляди раз на рік, показувати свої ноги лікареві, щоб той сказав: «У вас усе добре, побачимося через рік».
Якщо ж є порушення чутливості або магістрального кровообігу, то пацієнт має відвідувати лікаря раз на півроку.
Якщо в пацієнта погіршення чутливості, магістрального кровообігу і деформація стопи, бажано звертатися до лікаря кожні три місяці.
Якщо ж, не дай Боже, є і невропатичні ураження, і враження магістрального кровообігу, і деформація стопи, а також ампутовано нижню кінцівку, трофічна виразка, термінальна стадія захворювань нирок – відвідувати лікаря треба раз на місяць-два на профогляд.
При активній виразці тощо хворий має або щодня приходити по допомогу амбулаторно (як лікар розписав), або лікуватись у стаціонарі, де йому надають кваліфіковану медичну допомогу.
Чи є якась класифікація?
Найбільш поширені – невропатичні виразки. Вони безболісні, пацієнт може ходити роками з цією виразкою й не відчувати її. Але біль – це захисний механізм. А тут рана не болить, тому пацієнт не звертає уваги на свої ноги.
При невроішемічних виразках є ураження і магістрального кровообігу, і нервів.
При чисто ішемічній виразці відбувається ураження нервів.
Чому й коли вдаються до ампутації?
І невропатія, і травма, і проблеми з судинами можуть призвести до ампутації нижньої кінцівки. Але, звісно, не відразу.
При початкових проявах та поверхневій виразці людину можна вилікувати.
Навіть якщо уражені всі шари шкіри, це важче, але можливо. Та якщо почалось ураження кісток, ампутація практично неминуча – або пальців, або всієї кінцівки.
Чорні кульки на рентгенівському знімку – це пухирці повітря. В нормі їх не повинно бути. Вони є ознакою газоутворюючої інфекції, яку раніше називали газовою гангреною. Це знімок ноги пацієнта, який прийшов на прийом своїми ногами – єдиною його скаргою було те, що виразка на нозі погано пахне.
Як формується трофічна виразка на стопі?
Спочатку це просто суха шкіра, на якій утворюється мозоль. Із часом він перетворюється на невеличку виразку, а далі вона поступово доходить до кісток, що може призвести до ампутації нижньої кінцівки.
Зазвичай стопа у людини, хворої на діабет, деформована. За рахунок нейропатії погіршується потовиділення зі стоп, і шкіра стає сухішою. Пацієнти – здебільшого чоловіки – радіють: раніше ноги смерділи так, що шкарпетки треба було двічі на день міняти, а тепер усе нормально – проходив цілий день у шкарпетках, а ноги сухі і чисті…
Чи є профілактика синдрому діабетичної стопи і яка вона має бути?
Пацієнт має:
- Дивитися на свої ноги щодня, оглядаючи також шкіру між пальцями.
- Мити ноги щоденно, причому теплою водою – менше 37 °С. Краще придбати термометр для води – адже можливі порушення чутливості шкіри.
- Не можна ходити босоніж. Це підвищує ризик травм, неспівставний із насолодою від відчуття трави під ногами.
- Не носити взуття на босу ногу. Це ризик натерти ногу.
- Не вдаватися до «хірургії ванної кімнати». Можна багато разів успішно впоратися з обрізуванням нігтів, розпарених у ванні, але достатньо лише раз травмуватися, щоб отримати проблему.
- Носити спеціальне взуття.
- Зволожувати шкіру на ногах за допомогою спеціальних кремів, які пом’якшують шкіру. Звичайний дитячий крем чи крем для рук не підійдуть, потрібен саме крем для догляду за стопами людей, хворих на цукровий діабет.
До слова, людський організм став вразливим перед діабетом через збої в роботі одного гормона.
