Догори
Дати відгук

Через осушення торфовищ ґрунти залишаються без води та спалахують пожежі

До такого висновку прийшли українські вчені

5 хв на прочитання18 Червня 2020, 19:45
Фото agro-business.com.ua Фото agro-business.com.ua
Поділитись:

Клімат у світі й в Україні продовжує швидко змінюватися. Стає тепліше, посухи стають частішими, а опади – більш екстремальними. У цих умовах висушені українські торфовища перетворюються на порохові бочки, які щохвилини можуть вибухнути черговою пожежею. А запах гару з торфовищ, що тліють, стає вже звичним кошмаром для мешканців сіл і міст. Та повернути висушене болото у природний стан – надзвичайно складно. До того ж, болота – це “склад” прісної води, якої щороку стає менше.

Одним із потужних та стабільних джерел лісових пожеж були й залишаються торфовища. Вогонь з торфу перекидається на ліс поблизу. Пожежі на торфовищі важко помітити — й ще важче загасити. Повідомляє texty.org.ua.

Кількість боліт і торфовищ в Україні, у порівнянні з загальною площею, невелика – їх досить активно осушували, проводили меліорацію.Загалом в Україні було осушено понад 3 мільйонів гектарів боліт та торфовищ, що складає майже половину від їхньої загальної площі. В Україні сьогодні, з одного боку, площі боліт і торфовищ у природному стані далі скорочуються. Продовжується видобуток торфу, створюються агроугіддя, частина торфовищ взагалі потрапила під забудову.

Осушення боліт сьогодні триває у Волинській, Рівненській, Київській, Сумській та Житомирській областях. Саме Житомирська та Київська області стали епіцентрами осушення боліт в Україні. Основними причинами зменшення торфовищ у Житомирській та Київській областях є видобування торфу, створення агроугідь і загалом трансформація ландшафту. Тут справді багато що осушено. У Київській області одна з найбільших зон залягання торфу знаходиться в межах Чорнобильського заповідника.

Це, до речі, є ще однією проблемою, про яку мало хто говорить. На початку цього року медіа багато писали про пожежу в «рудому лісі», нібито найбільш ураженій ділянці чорнобильських лісів. Проте насправді торф у цьому плані є не менш, а можливо й більш небезпечним для людей. 

«Фактично всі водно-болотні угіддя міжнародного значення в Україні радіаційно забруднені. Торф – він як губка. Він абсорбує і вбирає у себе все. Вода – промиває, а торфовища, навпаки, вбирають у себе. Цезій, стронцій – торфовища увібрали все це після Чорнобильської катастрофи. Коли починається пожежа, ці речовини можуть опинитися в повітрі», - розповідає завідувач відділу Інституту агроекології й природокористування НААН Василь Коніщук.

Болота й торфовища є також одними з найбільших вмістилищ “парникового” газу СО2 у світі. Як зазначає еколог Катерина Борисенко, сьогодні накопичений у торфовищах СО2 внаслідок їхнього осушення та деградації активно повертається в атмосферу, що впливає на кліматичні зміни. За її оцінкою, загальна кількість викидів СО2, спричинених осушенням торфовищ, видобутком торфу та пожежами, в Україні складає понад 5 мільйонів тонн на рік. Наприклад, Вуглегірська ТЕС - робить приблизно стільки ж викидів за рік.

«Торфовища є джерелом постійного вогню в природі, з якого виникають трав’яні пожежі, а потім і лісові, – розповідає директор Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж Сергій Зібцев. – Якщо немає снігу, торфовище може тліти всю зиму, а весною це тління перетвориться на пожежу».

Експерти взяли один із днів у квітні, коли Київ вкотре задихався від пожеж, і зіставили такі різні фактори, як забруднення повітря в Києві, місця пожеж, напрямок вітру з позначеними на карті торфовищами. Вийшло дуже цікаво.

«Зазвичай торфовища горять так, що виявити зону займання важко, оскільки це відносно «холодні» пожежі, – розповідає Сергій Зібцев. – Зрозуміти, що почалася пожежа, можна лише тоді, коли ви безпосередньо відчуваєте сморід, бачите тління торфу. Але загалом виявити їх не так і просто». 

За його словами, ніхто в Україні зараз не знає, скільки насправді стається торф'яних пожеж, яка їхня площа і яка кількість вуглецю викидається в атмосферу внаслідок горіння.

Як стверджує еколог Катерина Борисенко, чим більше була осушена площа – тим більша ймовірність виникнення пожежі. Сухий торф улітку може перегріватись і самозайматися. Торфовища можуть також займатися внаслідок підпалу сухої трави та очерету або внаслідок розповсюдження пожеж з прилеглих територій. За її словами, осушені торфовища можуть горіти в глибину на декілька метрів, при цьому загасити їх надзвичайно важко. Так, наприклад, для гасіння одного квадратного метра пожежі на торфовищі знадобиться близько однієї тонни води.

У самих торфовищах залишається все менше вологи. Як стверджує Борисенко, після осушення торфовища втрачають свою роль накопичувача води. В нормальному стані торфовище накопичує воду як губка, всотуючи її під час злив та повеней, а потім повертає її назад у водойми. Після осушення такий процес уже неможливий. Зміна клімату лише погіршить ситуацію – спека ставатиме все сильнішою, і все сухішими ставатимуть торфовища, а небезпека пожеж на них лише зростатиме. Паралельно, звичайно ж, зменшуватиметься рівень ґрунтових вод та рівень води у річках.

Нагадуємо, скільки згоріло лісу цієї весни і як рятуватися далі.

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Більше з GreenPost