5 «не можна», правило 6П та інші поради: як підтримувати колег і підлеглих, які безпосередньо зіткнулися з війною

Травми, отримані нашими близькими з початку війни та під час повномасштабного вторгнення, — це дуже чутлива та обʼємна тема, яку годі охопити, проте просто необхідно обговорювати. У Work.ua вирішили висвітлити її через призму взаємодопомоги на роботі і звернувся до фахівців за порадою — як підтримувати колег і підлеглих, які перебували в окупації, воювали з росіянами чи були безпосередніми свідками бойових дій.

Аліна Бунас, психолог, психотерапевт із Платформи «РОЗУМІЮ»

Є загальні поради щодо взаємодії з людьми, які отримали психологічну травму:

✔ Спочатку рекомендується задовольнити базові фізичні потреби. Будь-які пропозиції допомоги мають бути конкретними та реалістичними.

✔ Мають місце, особливо в перший період, який може тривати від двох тижнів до місяця, нестандартні реакції.

✔ Розмовляючи з людьми не називайте їхніх переживань — дозвольте їм самим визначити їх і назвати. Утримайтеся від порад типу «не плач», «виплачся», «приготуйся до…».

✔ Спілкуючись, пристосовуйтеся до їхньої потреби розповідати чи не розповідати про пережитий травматичний досвід. Краще розмовляти про минуле, про час до травматичних подій.

✔ Дайте людям можливість долучитися до різного роду діяльності.

✔ Мʼяко підштовхніть звернутися по допомогу до спеціаліста-психолога чи психотерапевта.

Щоби психологічні травми не залишилися з нами на все життя, з ними потрібно працювати. Тому важливо, щоб пережитий стрес і напруга, що триває, не були проігноровані.

Керівництву та HR варто звернути увагу на травмованих співробітників і допомогти їм прожити й адаптуватися до умов, в яких вони є зараз. Як це зробити?

По-перше, добре працює «правило 6П» — «Прийміть», «Піклуйтеся», «Підтримуйте», «Продовжуйте», «Працюйте», «Погляньте в майбутнє».

По-друге, проявляти більше участі й емпатії до колег, бо людяність надважлива. Іноді, просто вислухавши людину, ви можете допомогти в десятки разів краще, ніж випробовувати будь-які інші методи взаємодії.

По-третє, створення інструктажів щодо дій при настанні будь-яких критичних ситуацій і повітряних тривогах. Люди повинні мати чіткий алгоритм, що їм робити. Це збільшує відчуття захищеності та зменшує стрес.

Принципово новими мають стати погляди на безпечний робочий простір, увага до психологічного стану працівників та постійна комунікація.

Запитання «Як у тебе справи?» є не лише проявом турботи. Так ви допомагаєте людині проживати реальність «тут і зараз», а саме цього багатьом бракує в умовах війни. Робота і команда стають тим фундаментом, який дає нам змогу триматись і не падати духом.

Напруження й дезорганізація — основні стани під час війни, саме тому раджу довіряти винятково перевіреним джерелам інформації, зберігати спокій всередині команди та не поширювати фейки, а з ними й нереалістичні очікування.

Найголовніше — набратися терпіння, будувати здійсненні плани та максимально звернути увагу на психологічну підтримку всіх співробітників.

Анна Протасова, психотерапевт платформи психотерапії Meclee

Як людині взаємодіяти з тим, у кого є травма, якщо у неї самої травма? Як не мірятися болем, а підтримати одне одного? Наявність спільної травми часто спрацьовує як фактор об’єднання, полегшуючи співпереживання. Ми краще розуміємо той досвід, який проживаємо особисто. Можна спиратися на це, коли ви спілкуєтесь із близькими чи колегами.

Краще уникати оцінок і порівнянь, коли хтось ділиться своїми переживаннями. Пам’ятайте, що навіть однакові ситуації ми проходимо по-різному. Висловлюйте співчуття та діліться досвідом того, що допомагає справлятися вам.

Ви також можете запитати людину, як вона справляється, та вчитись у неї новим способам адаптації, якщо вона готова ділитися.

Основним підходом до підтримки та взаємодії має бути дбайливість — до себе й іншої людини.

Після травматичної події кожен може бути, як оголений нерв, тож небажано робити різкі рухи чи видавати голосні звуки (про таке краще попереджати й просити інших попереджати вас). Не варто у спілкуванні торкатися тем, які можуть бути потенційно тригерними для вас чи інших людей.

У вас не завжди може бути ресурс підтримувати інших, коли ви самі проживаєте свою травму. Слова інших можуть підіймати у вас сильні емоції чи викликати бажання ізолюватися. При цьому тригерним для вас може стати будь-що. Це нормально і не свідчить про слабкість чи нездатність пристосуватися.

Чесно зізнавайтеся собі та іншим, коли сил на співчуття не вистачає. Ви можете звернутися по допомогу самі, а також перенаправляти інших людей туди, де вони зможуть отримати підтримку.

Також ми наводили поради ізраїльських психологів, як припинити стресувати.