16 листопада - Міжнародний день толерантності. Як пояснити дитині, що це таке

Міжнародний день толерантності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етносу або кольору шкіри.

Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

• бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;
• навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;
• цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;
• зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

Толерантність і діти

Може бути й таке, що дитина не запитує про інші культури — це нормально.

«Якщо ми зненацька візьмемо дитину, посадимо, скажемо: “Зараз ми з тобою говоритимемо про культурне розмаїття”, — це буде не дуже правильно. Якщо ми будемо просто намагатися поговорити серйозно в будь-який час, коли нам заманеться, дитина може злякатися й навіть стигматизуватися. Дитина буде думати, що якщо ми так серйозно з нею говоримо, то вона щось накоїла», — каже психолог  центру освіти «Оптима» Катерина Гольцберг.

До того ж, дитина може не усвідомлювати, що стикається з дискримінацією чи цькуванням інших дітей, тому що просто не знає, що це таке. Тож можна почати розмову самому, на простих прикладах.

«Ми можемо розповісти якусь історію, де є дві героїні, а потім, наприклад, запропонувати уявити, що одна з них була темношкірою, і запитати, чи щось змінилося для дитини в цій історії. Нічого. Тобто дитина може і сама робити висновки», — вважає Катерина.

У 8—12 років дитина вже тісно спілкується з однолітками та може бачити приклади дискримінації на власні очі, до того ж вона вже чітко розуміє, що люди зовні можуть відрізнятися. Тут важливо підкреслювати схожість. Наприклад, сказати: «У твоєї однокласниці руде волосся, але ви обоє однаково захоплюєтесь спортом».

Можна допомогти своїй дитині осмислити думки і почуття на прикладі фільмів, запитавши, що вона думає про те, що побачила в кіно, або про що говорять її друзі. Це допоможе вам зʼясувати, що ваша дитина розуміє в питанні толерантності, щоб ви могли заповнити прогалини фактами або підкреслити цінності, яких ви дотримуєтеся у своїй родині.

Визнавайте та зазначайте відмінності — якщо дитина запитує про чийсь колір шкіри, ви маєте визнати, що люди справді виглядають інакше, але вказати на риси, які у нас є спільними.

Будьте відкритими — дитина має розуміти, що ви завжди відповісте на її запитання, заохочуйте дітей приходити до вас із ними. Якщо ваші діти вказують на людей, які виглядають по-іншому, не виказуйте невдоволення, інакше вони подумають, що ця тема — табу.