Догори
Дати відгук

Україна втрачає свої легендарні чорноземи

2 хв на прочитання10 Вересня 2022, 14:43 889
Поділитись:

Це верхні шари грунту, які є найбільш родючими, і зараз щоденно руйнуються через мінування та обстріли. Фактично, через війну пошкоджено вже третину всіх сільськогосподарських земель!

За даними Української природоохоронної групи, на деяких полях кількість воронок від снарядів сягає 2052 на квадратний кілометр. Це близько 50 тонн заліза, тонна сполук сірки та майже 2,5 тонни міді в еквіваленті забруднення. До цього додаються й наслідки вибухів та горіння нафтопродуктів.

Лише у Донецькій області цього літа пожежі, які охопили поля через ворожі обстріли, пошкодили близько 305,6 га земель. Шкода природному навколишньому середовищу складає близько 655 млн гривень. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, за півроку війни оцінка шкоди, завдана землям, перевищує 138 млрд. гривень.

Для того, щоб якнайшвидше розпочати відновлення грунтів, ми маємо вже планувати заходи їх порятунку. І враховувати, що війна – не єдиний виклик для наших земель.

Після перемоги Україна має надавати увагу не лише розмінуванню та рекультивації, але й впровадженню раціональних методів ведення господарства, не виснажуючи землі до стану напівпустель. До війни показник розораності сільськогосподарських угідь складав 78,2%. Це забагато навіть для аграрної держави.

У регіонах, де ґрунти найбільше схильні до ерозії та деградації, екологи пропонують запровадити консервацію земель. Тобто, їх виведення з господарств та поступове повернення до природного стану. Інші методи передбачають нейтралізацію руйнівних ефектів та їх наслідків. Зокрема – збагачення грунтів корисними мінералами для поліпшення їх продуктивних якостей.

Однак, такі заходи мають не зашкодити екосистемі загалом. Наприклад, добрива мають бути нейтральними для мешканців дикої природи та не забруднювати воду. Тому важливо залучати максимальну кількість фахівців, які зможуть розробити “курс лікування” для кожного окремого випадку пошкодження.

Попереду у науковців, екологів та аграріїв – роки наполегливої роботи. Лише спільні та злагоджені дії матимуть успіх, як у господарській, так і в екологічній сферах. Україна має шанс відбудуватись у сучасну державу, де вирощування зернових не шкодить природі. Сподіваюсь, ми не прогавимо його.