Що по воді?

Вода до кранів киян потрапляє з 3-х джерел – річкова з Дніпра (30%) та Десни (60%) й артезіанська - з свердловин (10%) – піднімається на Дніпровську та Деснянську водопровідні станції, де відбуваються складні технологічні процеси її обробки. Київський водопровід складається з близько 4 200 км мереж. Саме таку відстань щодня долає 700 млн літрів чистої води.

Що по очистці?

Воду з річок очищують реагентним методом. Вода обробляється коагулянтами — сульфатом алюмінію, гідроксихлоридом алюмінію. А на Дніпровській водопровідній станції вода додатково ще й флокулянтом. Це хімічні сполуки, які полегшують та прискорюють процеси випадіння в осад мікрочастинок, якими забруднена вода. «Після обробки коагулянтами вода надходить у відстійники, де відбувається осадження забруднень. Після освітлення вода подається на доочистку на швидкі фільтри. Для знезараження питної води на Дніпровській станції використовують діоксид хлору. На Деснянській - досі використовують хлор з попередньою обробкою води аміаком. Очищена вода після двох етапів очищення надходить у резервуари чистої води, звідки помпами другого підйому подається у водопровідну мережу”,- зазначають у Київводоканалі.

Що по контролю за якістю?

У «Київводоканалі» запевняють, що очищують воду так само якісно, як в багатьох містах західної Європи та деяких містах Північної Америки, Канади і Японії. Контролюють якість води в Києві лабораторії підприємства та Держпродспоживслужби. Фахівці контролюють якість цілодобово без вихідних:

- на виході з очисних споруд контроль - щоденно за 22-ма, щомісячно за 48-ми та щорічно за 76 показниками,

- у розподільчих водопровідних мережах міста - щоденно без вихідних у 35 контрольних точках на різних вулицях по всіх районах Києва.

Проте, більшість проб беруть до проходу води водопроводом. Тому, коли вже очищена вода проходить міськими трубами, вона зазнає вторинного забруднення.

А що по трубам?

«Київводоканал» наполягає - щоб з крану текла ідеальна кришталево чиста вода потрібно замінити старі міські та внутрішньобудинкові мережі.

Водопровідні труби й обладнання вкрай застаріло. У водопровідній системі Києва досі використовують насоси 40-70-х років. А це - високе споживання електроенергії та часті виходи з ладу.

Що по водовідведенню?

Система водовідведення має ті самі проблеми - застарілі мережі й обладнання. Більша частина колекторів у Києві мають термін експлуатації понад 50 років - через це велика кількість аварій.

Але більша проблема - це Бортницька станція аерації. Будівництво та введення в експлуатацію станції проводилося поетапно по мірі росту та будівництва міста Києва. Перший блок споруд – у 1965 році, другий – у 1976 році, третій – у 1987 році.

Станція складається з 3-х блоків очистки стічних вод, 3-х цехів обробки осадів та допоміжних цехів. Термін роботи основних споруд та обладнання сягає 30-40 років. Відбувається постійне руйнування залізобетонних та металевих конструкцій технологічних споруд, через великий знос виходить з ладу основне насосне та повітродувне обладнання, від корозійних процесів руйнуються технологічні трубопроводи.

Недосконалою є й схема очищення стоків. Її розробили ще в 50-60-х роках і суттєвих змін із того часу не вносили. А от склад стічних вод за цей час дуже змінився.

Мулові поля несуть небезпеку.

Вони займають площу 272 гектарів і переповнені втричі. У разі прориву дамби ці нагромадження напіврідкої маси нечистот можуть потрапити в Дніпро, що стане екологічною катастрофою.