«Пральні» російської нафти: Economist розповідає, як азійські країни допомагають Росії обходити стелю цін

Нафта залишається одним із найважливіших джерел фінансування російського вторгнення в Україну. Запровадження Заходом «цінової стелі» для закупівель нафти і нафтопродуктів із Росії не мало очікуваного ефекту. Про причини розповідає Economist.

Західні країни, які ввели санкції проти російської нафтової галузі, опинилися на шпагаті. Кожен проданий барель допомагає Росії фінансувати війну в Україні. Але якщо відмовитися від російського експорту зовсім, ціни на нафту злетять — і разом із ними підвищиться вартість російських запасів.

Намагаючись уникнути такого розвитку подій, країни «Сімки» у вересні оголосили про введення стелі цін на нафту з Росії. Страховики і постачальники можуть мати справи з Росією, якщо закупівельні ціни нижчі за певний рівень. Фірми з країн «стельової коаліції», куди також входять Євросоюз і Австралія, забезпечують більшу частину морської нафтоторгівлі. Стеля почала діяти в грудні і склала $ 60 за барель сирої нафти — на 30 % нижче за ринкову.

5 лютого було також встановлено обмеження для цін на продукти нафтопереробки: $ 100 — для тих, які коштують більше за сиру нафту (на кшталт дизеля), і $ 45 — для тих, які коштують менше (на кшталт мазуту). Євросоюз при цьому слідом за іншими країнами Заходу ввів заборону на імпорт нафтопродуктів з Росії.

На перший погляд усі ці заходи призвели до повної перебудови довоєнних торговельних шляхів: на місце Євросоюзу і країн «Сімки» в морській нафтовій торгівлі з Росією прийшли Китай та Індія. Але, згідно з нещодавньою доповіддю Центру з вивчення енергетики та чистого повітря, зміни виявилися не такими вже й істотними, оскільки багато нових покупців російської нафти переробляють її, а потім продають на той самий Захід.

Доповідь називає Китай, Індію, Сінгапур, Туреччину й ОАЕ «пральнями» російської нафти. За перший рік війни їхній сукупний імпорт сирцю з Росії зріс на 140% (77,3 млн тонн, загальною вартістю $50 млрд) порівняно з попереднім роком. А експорт нафтопродуктів до країн, які ввели стелю цін, зріс на 26 % (10,3 млн тонн, вартістю $ 19,5 млрд). В інші країни вони стали експортувати лише на 2 % більше.

«Пральні» далеко не завжди продають на Захід нафтопродукти, вироблені саме з російської сировини. Вони цілком можуть використовувати для цього нафту з інших джерел, а дірки, що утворилися в галузі, закривати саме нафтою з Росії. Але за великим рахунком введення цінової стелі не призвело до того, що західні економіки позбулися російської нафти. Воно просто створило більше можливостей для посередників.

Це, звісно, не означає, що сама ідея стелі цін неспроможна. Якщо вона дозволяє скорочувати російські нафтові доходи, значить, вона працює. Через нові правила витрати Росії зростають. Якщо відправляти нафту спочатку до Китаю і тільки потім до Європи, дорогою доведеться витратити істотну її частину. Нафтопереробні заводи повинні переорієнтуватися на нові сорти сирцю. А для обходу стелі цін доводиться домовлятися на не найвигідніших умовах з новими страховиками і транспортними компаніями.

Однак виміряти всі ці витрати дуже непросто. За підрахунками моніторингових компаній, російський сорт Urals продається дешевше на $ 25-35 за барель, ніж Brent. Однак дані з країн на кшталт Індії свідчать, що ціна на російську нафту може бути істотно вищою. При цьому Росія також постачає сирець до Китаю через нафтопровід, і це дозволяє в принципі уникати стелі цін.

За офіційними російськими даними, виробництво нафти зараз нижче від довоєнних прогнозів на 8 %, а доходи в першому кварталі 2023 року впали на 40 % порівняно з минулим роком. Але деякі компанії, які торгують російською нафтою, можуть бути досить тісно пов'язані з Кремлем і, по суті, працювати на Володимира Путіна. Якщо світові ціни знову підуть вгору, зберегти стелю в $ 60 буде вкрай важко.

Раніше ми писали про те, що Японія погодила зі США можливість купувати російську нафту за ціну вище встановленої раніше стелі — The Wall Street Journal.