ЗСУ створюють плацдарм на лівому березі Дніпра біля Херсона: ось що там відбувається
Антонівський міст знов у центрі уваги.
Антонівський міст до руйнування. На фотографії видно низинні річкові острови, що зараз у сірій зоні. Фото: Wikimedia Commons / Uaquantum
У неділю, 25 червня, у російських Телеграм-каналах, які висвітлюють хід російського вторгнення в Україну, з'явилися повідомлення про те, що ЗСУ зайняли плацдарм на східному березі Дніпра в районі Антонівського мосту. «Дзеркало» розповідає, що про це відомо і яке значення український плацдарм, якщо він справді з'явиться, може вплинути на подальший перебіг бойових дій.
Що це за місце і що відбувалося там раніше
Перші повідомлення про український плацдарм у районі зруйнованого росіянами під час відступу з Херсона Антонівського мосту з'явилися понад два місяці тому. Ще 22 квітня американський Інститут з вивчення війни проаналізував повідомлення проросійських «воєнкорів» і дійшов висновку, що ЗСУ вже кілька тижнів утримує позиції на лівому (східному) березі Дніпра. Якщо точніше, йшлося про великий річковий острів, з північного заходу відокремлений від суші широким (до кілометра) основним руслом Дніпра з зруйнованим Антонівським мостом, а з південного сходу — вужчим (близько 80 м) рукавом Дніпра Конка.
За твердженнями російських «воєнкорів», на дані яких Інститут посилався 22 квітня, російська армія взагалі не контролювала деякі острови у дельті Дніпра. Росіяни зосередилися на обороні щодо великих населених пунктів, таких як Олешки та Нова Каховка. А контроль над річковими островами, зарослими очеретом і чагарником, вони втратили вже тоді.
Стверджувалося також, що ЗСУ до 20 квітня зуміли налагодити стійке постачання своїх підрозділів, що закріпилися на ділянці на південь від Антонівського мосту.
Потім ця ділянка фронту зникла з інформаційних зведень. Не повідомлялося ні про просування ЗСУ на південь від плацдарму, до міста Олешки, ні про те, що росіяни вибили ЗСУ з плацдарму на північний берег Дніпра. Невідомо, чи українські військові залишалися в районі дач на південь від Антонівського мосту весь цей час. Цілком можливо, що якісь невеликі передові групи були там до початку літа.
Але після руйнування 6 червня греблі Каховської гідроелектростанції рівень Дніпра в районі Херсона піднімався до рівня майже на 6 м вище за норму, і низинні дніпровські острови в дельті пішли під воду практично повністю. Навряд чи в таких умовах там міг бути якийсь більш-менш значущий підрозділ.
На середину червня вода помітно спала і зараз перевищує нормальний рівень приблизно на 30 см.
Що зараз відбувається біля Антонівського мосту
Якщо судити за повідомленнями в російських Телеграм-каналах, перші бойові зіткнення в районі Антонівського мосту почалися не пізніше 22 червня, коли українські спецпідрозділи ледь не оточили російські дозори, що чергували на південній стороні, — але тим з боями вдалося відійти.
До 18-ї години 25 червня на лівому березі Дніпра зосередилося вже до 50 українських військовослужбовців. За оцінкою російських «воєнкорів», українці зуміли перекинути на плацдарм навіть мобільні установки радіоелектронної боротьби, які виводять з ладу російські дрони. При цьому ЗСУ ночами за допомогою швидкісних човнів продовжують перекидати на лівий берег підкріплення, боєприпаси та зброю й намагаються розширити плацдарм.
Ближче до півночі російські «воєнкори» оцінювали чисельність ЗСУ на плацдармі вже у 100 осіб. За їхніми твердженнями, активність українців у його районі значно збільшилася, вони закріпилися на лівому березі та намагаються розширювати плацдарм.
Вказується, що українські військові використовують уцілілі прольоти Антонівського мосту як притулок від вогню російської артилерії та мінометів. Остаточно їх зруйнувати могли б удари з повітря потужними фугасними авіабомбами. Але, як пише проросійський телеграм-канал «Два майори», запити російських сухопутних військ на авіаудари залишаються без відповіді. На думку авторів каналу, це пов'язано із проблемами у взаємодії між видами російських збройних сил («через складність проходження інформації»). Втім, причини можуть бути й іншими, наприклад, побоювання підставити літаки, які будуть спрямовані на це завдання, під українські системи ППО на правій стороні Дніпра.
Ще в одному російському телеграм-каналі, автор якого стверджує, що безпосередньо бере участь у війні, повідомляється, що російське командування з незрозумілої причини не діє на ділянці фронту в районі Антонівського мосту.
Також у Телеграм-каналах поширяться відео епізоду бою на лівому (зайнятому росіянами) березі. На ньому видно, як із півдня (з району Олешок) до дорожньої розв'язки біля мосту на великій швидкості наближається російський бронетранспортер (швидше за все, БТР-82А). Видно, як він стріляє трасувальними снарядами з 30-мм автоматичної гармати — правда, незрозуміло, куди. Через рух на великій швидкості цей вогонь важко назвати прицільним: деякі снаряди влучають у руїни будівель на лівому березі, деякі перелітають через Дніпро.
Не доїхавши приблизно 400 м до берега, БТР розвертається та забирає групу з восьми солдатів з того, що залишилося від придорожнього кафе «Наїрі». Ще одного — імовірно, пораненого двоє військовослужбовців несуть на ношах. Чисельність цього загону приблизно відповідає стрілецькому відділенню за умови, що ще один його боєць, десятий, загинув.
Можна припустити, що ця група росіян несла службу біля мосту як дозорне відділення із завданням виявити початок переправи з боку ЗСУ. Можливо, саме про цю групу бійців повідомлялося як про «успішно евакуйовану» 25 червня (ще одна група росіян, якщо судити з цього повідомлення, залишалася заблокованою в районі мосту). Стверджується, що росіян із району колишньої переправи евакуювали для того, щоб вони не потрапили в оточення.
Вранці 26 червня проросійські Телеграм-канали повідомили про те, що в районі Антонівського мосту продовжуються бої, причому російські мотострілецькі підрозділи втрачають техніку. Критикуючи бездіяльність російської авіації, «воєнкори» в цей час питали, чому вона зуміла відбомбитися по Воронезькій області на шляху руху колони вагнерівців у бік Москви, але не може вдарити по Антонівському мосту. Близько 11 години 26 червня з'явилося повідомлення про те, що російська авіація таки завдала удару по мосту — але не влучила.
Водночас голова російської окупаційної адміністрації Херсонської області Володимир Сальдо повідомив про те, що інформація про закріплення ЗСУ на лівому березі Дніпра є брехнею та «вкидом» «київського режиму». За словами колабораціоніста, українських військових, яким вдалося переправитися, було знищено росіянами «як щурів у мишоловці». Якщо зважити на те, що новини про український плацдарм з'явилися і поширювалися насамперед проросійськими Телеграм-каналами, можна пояснити роздратування, з яким «воєнкори» відреагували на цю новину («гарні доповіді вже призвели до того, до чого привели»).
Згідно з останніми повідомленнями проросійських Телеграм-каналів, до середини дня 26 червня ЗСУ повністю контролювали район мосту і дачі, що прилягають до нього із заходу та сходу.
З'явилися підтвердження інформації й з українського боку. Телеграм-канал 46-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ опублікував анонімну розповідь військовослужбовця іншого підрозділу, як стверджується, учасника десанту на лівий берег Дніпра під Херсоном, біля Антонівського мосту. З розповіді випливає, що українці перекидають туди живу силу вже кілька днів.
За словами бійця, на лівому березі сили ЗСУ буваю вже давно, але потрапляли під обстріл. Під час попередніх спроб прорватися ближче до російських позицій біля мосту вони помітили байдужість військових РФ. Після десантування ті не встигли організувати контратаку; українці втратили кількох бійців, а зараз «все добре». На інший берег ЗСУ, за його словами, спочатку переміщалися лише ночами, а зараз процес відбувається вже й удень. Як стверджує боєць, перекинути вдалося значні сили, а артилерія ЗСУ знищує техніку РФ з іншого берега Дніпра. Також плацдармом нібито працювала російська авіація, проте неточно. В останню ніч, за словами автора, ЗСУ зазнали втрат від роботи російських танків.
Навіщо ЗСУ потрібен плацдарм у пониззі Дніпра
Плацдарм на лівому березі Дніпра необхідний для ЗСУ, якщо вони планують звільняти південну частину Херсонської області ударом із району самого Херсона.
Це не найочевидніша дія для української армії. Одна справа постачати необхідними припасами невеликий підрозділ із 50-100 осіб на іншому березі майже кілометрової за шириною річки — для цього може вистачити і швидкісних моторних човнів. І зовсім інше — доставляти все необхідне цілим бригадам. Під час активних бойових дій вони можуть споживати паливо, боєприпаси, продовольство сотнями, а то й тисячами тонн на добу — отже, для їхнього постачання потрібна надійна переправа з великою пропускною спроможністю.
Саме ракетні удари по Антонівському мосту з боку ЗСУ стали однією з причин, через яку наприкінці минулого року росіяни відмовилися від утримання захопленого ними Херсона та відійшли на лівий берег Дніпра. Адже при руйнуванні мосту війська на західному березі не отримували б у достатній кількості запаси — і з великою ймовірністю були б повністю знищені чи взяті в полон.
Зрозуміло, що українці можуть вирішити цю проблему — наприклад, за допомогою будівництва понтонних мостів або поромних переправ (досить вразливих для ударів з повітря). Але в будь-якому випадку необхідність постачання сильно ускладнить це завдання.
Ще одне питання пов'язане з місцем, де з'явився український плацдарм. Дніпровський острів, на який веде Антонівський міст, з півдня з'єднується з «великою землею» в районі Олешок також лише одним мостом, який можна легко зруйнувати. Тут дуже небезпечно зосереджувати великі сили — адже війська, що переправилися на нього, можуть легко опинитися в пастці. Ще у квітні, коли з'явилися перші повідомлення про український плацдарм біля Антонівського мосту, західні військові експерти скептично оцінювали цю заболочену місцевість із погляду її придатності для створення життєздатного плацдарму. Можливо, саме тому на острові не закріплюються великими силами і росіяни, які обмежуються виставлянням дозорів на його північному березі.
Якщо скласти докупи всі ці факти, можна припустити, що українська військова активність у пониззі Дніпра в першу чергу покликана відвернути на себе частину російських резервів, які могли б бути використані на інших напрямках. Поки що ніщо не вказує на те, що ЗСУ збираються завдавати серйозного удару з району Антонівського мосту кудись на південь: у бік Чорного моря чи на схід до Нової Каховки. Швидше за все, подібним чином міркує й російське командування, яке не поспішає реагувати на панічні публікації «воєнкорів» і не відправляє на бомбардування залишків мосту всю наявну авіацію.
Щоправда, є одне «але». Чинник раптовості — один із найважливіших принципів військового мистецтва. І одним зі способів її досягнення є завдання сильного удару на напрямку, на якому противник його взагалі не чекає. Зробивши це в той час і в тому місці, де ворог найменше чекає, можна приголомшити його, посіяти серед солдатів паніку і завдяки цьому отримати відчутну перевагу.
Про те, яку роль відіграє раптовість у веденні бойових дій, чудово знають і українські, і російські командири. У певному сенсі це схоже на гру в покер, в якій той бік, який обороняється, повинен вгадати, на якій ділянці фронту атакуючі блефують, а на якому збираються наступати всерйоз.
Хоча великий наступ у пониззі Дніпра виглядає малоймовірним, українці продовжують тримати російські війська, що розташовані тут, у тонусі, потроху витісняючи їх із захоплених раніше районів — і активність ця не обмежується околицями Антонівського мосту. Наприклад, 26 червня один із російських «воєнкорів» повідомив про повну втрату росіянами контролю над островами на південний захід від Антонівського мосту та Херсона — в районі Голої Пристані.
Зрозуміло, у ЗС РФ не може бути жодної впевненості в тому, що, намацавши слабке місце тут — або біля Антонівського мосту, — ЗСУ не вдарять у цьому місці на повну силу.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Z-канали повідомили про захоплення ЗСУ плацдарму з лівого боку Антонівського мосту в Херсонській області.
