Зброя, яка може вирішити одну з головних проблем ЗСУ під час контрнаступу — ЗРК, про який раніше ніхто не чув
ЗСУ отримали з Британії «протиотруту» проти бойових гелікоптерів РФ.
Російський вертоліт Ка-52
Британські зброярі створили для України імпровізований зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) середньої дальності, про який раніше ніхто нічого не чув. Зброя вже використовується і може стати дуже важливою для України — серед іншого вирішивши одну з головних проблем, з якими ЗСУ стикаються під час контрнаступу. «Дзеркало» розповідає подробиці.
Що сталося?
4 серпня 2023 року британське видання The Times опублікувало матеріал про протиповітряну оборону Києва. У статті, окрім інших цікавих відомостей, містився коментар підполковника ЗСУ, який служить у системі ППО української столиці і побажав залишитися анонімним, — він стосувався нових зенітних комплексів, поставлених Великою Британією.
За словами офіцера ЗСУ, Лондон нещодавно зробив свій внесок у захист українського неба, поставивши Києву кілька імпровізованих (тобто не серійних заводських, а зібраних на основі вже виробленої зброї) ЗРК на базі відомої європейської зенітної ракети «повітря-повітря» AIM-132 ASRAAM. Дві такі ракети встановлюються на шасі відомої військової вантажівки Supacat НМТ з колісною формулою 6×6.
Український військовий додав, що насамперед такі зенітно-ракетні комплекси використовуються для збиття іранських дронів «Шахед», проте застосовуються і для того, щоб прикривати контрнаступ із повітря.
Що за незвичайний комплекс вигадали британці?
Основою зенітно-ракетного комплексу є, як говорилося вище, ракета AIM-132 ASRAAM (Advanced Short Range Air to Air Missile — «просунута ракета «повітря-повітря» малої дальності»). Хоча це суто британська технологія, замислювався боєприпас як єдиний для Великої Британії, Німеччини, Норвегії, Канади та США.
З 60-х років XX століття і Сполучені Штати, і Велика Британія, і ФРН, і інші західні країни використовували як ракету «повітря-повітря» малої дальності знамениту американську AIM-9 Sidewinder. Цей боєприпас став буквально еталонним у своєму класі в усьому світі та за всіх часів — випущено було майже 200 тисяч штук.
Перевагою ракети була теплова головка самонаведення — вона орієнтувалася на вихлоп двигуна ворожого літака, і ракета сама знаходила ціль. Досконалість боєприпасу оцінили по обидва боки залізної завіси. Річ у тім, що в ході однієї з китайсько-тайванських криз 1950-х років відбувся повітряний бій — і тайванська AIM-9 застрягла у фюзеляжі китайського винищувача. Ракету незабаром забрав собі СРСР і практично ідеально скопіював її, отримавши власну модель К-13.
Однак до початку 1980-х боєприпас влаштовував уже не всіх (а в СРСР на той час уже випробовували просунуту ракету Р-73), і тому в країнах НАТО було ухвалено рішення радикально оновити парк ракет «повітря-повітря». За планом США розробляли боєприпас середньої дальності AMRAAM (ви могли вже зустрічати цю абревіатуру — саме AMRAAM'ами стріляють зенітно-ракетні комплекси NASAMS, що захищають небо України). А європейські країни зосередилися на варіанті мінімальної дальності ASRAAM.
Спільна робота повністю провалилася. Військові ФРН, Великої Британії та США бачили нову ракету зовсім по-різному і домовитися не змогли. Американці першими покинули проект і почали робити черговий варіант Sidewinder AIM-9X, в 1989-1990 з проекту вийшли Норвегія, ФРН і Канада. Німці, які так і не отримали нової зброї, пізніше знову об'єдналися з кількома іншими країнами і розробили в результаті ракету IRIS-T (зараз такі теж збивають російські цілі над Україною).
1991 року Велика Британія оголосила тендер на нову ракету «повітря-повітря» — свої варіанти запропонували німці, французи та британська BAE Systems, яка нарешті закінчила ASRAAM. Саме власна розробка виявилася у конкурсі найкращою, і до 1998 року Королівські ВПС почали отримувати перші ракети.
Технічно AIM-9 ASRAAM є високошвидкісною ракетою з комбінованою системою наведення. На більшій частині траєкторії боєприпас орієнтується за автопілотом, а при підльоті до цілі активується теплове самонаведення. Висока чутливість тепловізійної матриці робить ракету всеракурсною — вона націлиться на літак або вертоліт, хоч би з якого боку до нього підлетіла. Таким чином, ASRAAM можна просто запустити в район, де можуть бути ворожі повітряні судна, — і далі боєприпас знайде ціль самостійно.
Запускати ASRAAM можна як під крила літака, так і з землі. При повітряному пуску дальність польоту може становити до 50 км, при наземному — набагато менше (від 10 до 15-20 км), оскільки до швидкості ракети не додається швидкість літака, що летить.
Просунута електроніка ракети дозволяє уникати більшості перешкод і помилкових цілей — так, програмне забезпечення може вибрати навіть зону ураження літака — наприклад, фюзеляж чи крило.
Основними операторами ASRAAM є Велика Британія й Австралія (останнє дуже важливо, чому — буде нижче), є відомості про постачання ракет до ОАЕ та Індії.
Другим найважливішим елементом зенітно-ракетного комплексу є шасі. Комплекс змонтований на базі знаменитого британського військового автомобіля Supacat HMT 6×6. Ця машина експлуатується з 2004 року й існує в багатьох варіантах, чому допомагає модульна конструкція.
Українське оборонне видання Defense Expess звернуло увагу, що інтегрувати «літачну» ASRAAM до наземного зенітно-ракетного комплексу вдалося дуже просто: ракети запускаються зі звичайних авіаційних пілонів, але встановлених не під крилом, а на лафеті, що стоїть на машині. Також видання зазначає, що на фото ЗРК видно малогабаритну станцію радіолокації для контролю повітряного простору. А російський «Центр аналізу стратегій і технологій» зазначає, що цілевказівка, мабуть, видається від зовнішнього радара.
Чим ця машина може допомогти Україні?
Потенційно дуже багатьом. Хоча імпровізований комплекс не рекордсмен за характеристиками (дальність у 10 і навіть 15-20 км не може зрівнятися із системами Patriot або хоча б найпростішими С-300), він може стати для Збройних сил України вкрай важливою підмогою.
Річ у тім, що зараз значну небезпеку для українських сил, особливо для техніки, що наступає, становить російська армійська авіація — насамперед бойовими гелікоптерами Ка-52.
Раніше успіхи армійської авіації РФ були значно скромнішими — гелікоптерам порівняно рідко вдавалося вражати цілі. Вже давно було відомо про наявність в арсеналі Ка-52 керованих ракет «Вихор», однак у кампанію 2023 року росіяни або збільшили виробництво цих боєприпасів, або навчилися якісніше ними користуватися. Так чи інакше, удари «Вихорами» досить часті та становлять для ЗСУ проблему.
Для боротьби з такими цілями вкрай корисними виявилися б комплекси малого та середнього радіусу дії, які би діяли на відстанях більших, ніж 10 км польоту «Вихора». І ось тут якраз і можуть стати в пригоді такі імпровізовані ЗРК на шасі Supacat. Перевагою цих машин може стати не унікальна дальність, а простота виготовлення та можливість отримати необхідну кількість озброєнь уже найближчим часом.
Характеристики зброї, що використовується в новому комплексі, якраз схильні до протистояння ударним гелікоптерам: автомобіль може швидко приїхати на позиції і виїхати з них (у результаті противнику порівняно важко знищувати ЗРК), а ракета не вимагає участі оператора в наведенні — вона працює за принципом «випустив і забув».
Підполковник ЗСУ, який дав коментар The Times, зазначає, що цим нова система вигідно відрізняється від нинішніх схожих за характеристиками ЗРК, наприклад, британського Starstreak та його версій. Останні використовують ракету, що наводиться лазером, — а тому оператору потрібно весь час польоту боєприпасу світити променем на вертоліт, сповіщаючи супротивника про свою присутність (окрім того, дальність польоту ракет Starstreak становить близько 8 км, що менше, ніж у «Вихора»).
Ще одним плюсом використання ракет ASRAAM є їхня доступність для постачання в Україну. Нещодавно Австралія списала свої винищувачі F-18 (Україна вже подала заявку на можливу передачу літаків ЗСУ). Незалежно від того, погодиться Канберра чи ні, з виведенням із ладу цих бортів вивільняються понад 400 закуплених для них ракет ASRAAM, які можуть бути відправлені Києву.
Ще одним плюсом нової розробки можна вважати те, що на шасі Supacat можна встановлювати різне озброєння, отримуючи нові моделі техніки. Приміром, ще у вересні того року британці показали ту саму вантажівку, обладнану пусковими установками для протитанкових ракет Brimstone. Цей боєприпас запускається на дальність до 25 км і, долетівши до поля бою, сам наводиться на бронетехніку. Вважається, що ймовірність ураження ним танків становить до 98 %.
А буквально кілька тижнів тому стало відомо, що ці тільки анонсовані пускові установки вже поставлені Україні і беруть участь у війні. Така оперативність у постачанні найбільш потрібних і важливих озброєнь може стати козирем — як мінімум для неї не потрібно розгортати найскладніше виробництво з постачанням готових виробів через роки.
При цьому у разі нестачі ракет ASRAAM цілком можливе використання інших аналогічних боєприпасів, тих же Sidewinder із США. Ба більше, шляхом використання авіаційних ракет малої дальності для створення ЗРК йдуть і країни, які віддають перевагу радянському озброєнню. Наприклад, цієї зими Індія на виставці Aero India 2023 показала свій аналогічний комплекс SAMAR-1 із двома ракетами Р-73, розробленими в СРСР. Характеристики і тактична ніша ЗРК разюче нагадують той, що створили британці, — 10-12 км дальності, можливість боротися з повітряними цілями, що низько летять.
Також нагадаємо, що посилення союзної військової присутності в Україні допомогло би швидше перемогти Росію — колишній радник Держдепу США.
