«Їжа астронавтів»: навіщо і як вирощувати мікрозелень у домашніх умовах

У прихильників здорового способу життя новий тренд: замість фіалок вони заставили підвіконня контейнерами з розсадою, яка й зміцніти до ладу не встигає, як її зрізають. Мікрозелень — молоді сходи їстівних рослин, вона настільки цінна своїм складом, що її називають їжею астронавтів. Чи така вона корисна, як про це розповідають, і до чого тут космос? Про це розповідають «Здорові люди».

Звідки пішла мода на мікрозелень

У 70-ті роки минулого століття космічні польоти були дедалі тривалішими — люди настільки активно освоювали космос, що постало серйозне питання: чим годувати астронавтів на орбіті? Їжа має бути максимально корисною, займаючи при цьому мінімум місця.

У результаті пошуків та експериментів зупинилися на паростках коренеплодів, зелені та злаків. Річ у тім, що один такий паросток може містити стільки ж вітамінів і мікроелементів, як і дорослий овоч, а поживних речовин — у 4 – 40 разів більше, ніж така кількість овочів. До того ж проростити насіння нескладно навіть на орбіті.

Поступово ідея мати під рукою компактне джерело здоров'я та корисних речовин поширилася світом, завойовуючи все більше підвіконь та сердець прихильників здорового харчування.

Чим мікрозелень відрізняється від проростків?

Мікрозелень — це наймолодші паростки заввишки 5 — 15 см, що встигли, крім сім'ядольних, випустити 1-2 справжніх листків. Зазвичай після посіву проходить 5 – 12 днів.

Проростки ж вживають у їжу на стадії появи корінця.

Чим корисна мікрозелень

Вважається, що молоді рослини містять максимальну кількість вітамінів, мікроелементів і мінеральних речовин саме на ранніх стадіях розвитку — до 5 разів вищих, ніж у остаточно сформованих рослин. Адже саме в цей час рослини найбільше ефективно використовують запаси поживних речовин, які були закладені в процесі формування насіння. Пізніше, на етапі дорослішання, вміст мікронутрієнтів залежатиме від різних чинників: умов вирощування, якості ґрунту тощо.

Яка мікрозелень найкорисніша?

Мало того, молоді паростки набагато легше засвоюються організмом.

Першість тут тримають злакові: овес, пшениця, гречка та ін. Їхня мікрозелень набагато корисніша, ніж крупа, що цілком зрозуміло: в результаті сушіння, зберігання та варіння частина мікронутрієнтів втрачається. До того ж у крупах, окрім вітамінів і мінеральних речовин, міститься крохмаль, клейковина, вуглеводи — отже, додаткові калорії.

Насіння злаків багате на вітамін В1 (необхідний для нервової, серцево-судинної та м'язової систем). У них міститься вітамін В5 (бере участь у розщепленні жирів і вуглеводів, необхідних для вироблення енергії, у виробництві еритроцитів, статевих і стресових гормонів, у синтезі холестерину), а також інші вітаміни групи В. І саме з мікрозеленню можна отримати всю їхню користь у відносно чистому вигляді.

У мікрозелені також багато вітамінів С, Е, РР, фолієвої кислоти, заліза, фосфору та магнію. А такі ароматичні трави, як базилік, коріандр і кінза, містять ще й ефірні олії, що славляться антиоксидантними властивостями.

Як і з чим їсти мікрозелень?

Мікрозелені протипоказана будь-яка обробка, її потрібно вживати якомога свіжішою. Після зрізання паростки поступово починають втрачати поживні та смакові властивості, і навіть у холодильнику її не варто зберігати довше тижня (краще 2-3 дні).

При варінні чи смаженні всі корисні речовини розпадуться, а паростки перетворяться на марну зелену масу. Те саме відбудеться при заморожуванні чи консервуванні.

Свіжозрізана мікрозелень — чудовий інгредієнт для бутербродів, салатів, перших і других страв, а також зелених коктейлів і смузі. Нею можна прикрасити готові м'ясні страви і з морепродуктів.

Які рослини підходять для мікрозелені

З кількох десятків культур, придатних для вживання як мікрозелень, найбільш популярні такі:

• буряк;
• рукола;
• редиска;
• базилік;
• крес-салат;
• дайкон;
• капуста;
• сочевиця;
• гірчиця;
• соняшник;
• соя;
• горох;
• гречка;
• люцерна;
• нут.

Не підходять для цього пасльонові культури, чиє бадилля містить алкалоїди — природні отрути (це томати, перці, баклажани та картопля).

Слід також зазначити, що вживання мікрозелені слід обмежити у деяких випадках — наприклад, при можливих алергічних реакціях. Так, при незносності глютену не варто вживати в їжу молоді паростки пшениці, ячменю та жита.

Як вирощувати мікрозелень

Найпростіше, звісно, мікрозелень купити. Але якщо є бажання заощадити та мати зелені вітаміни завжди під рукою, то можна самостійно виростити їх на підвіконні. Головне — насіння не можна обробляти хімікатами.

Що потрібно для вирощування мікрозелені вдома?

Це має бути добре провітрюване місце, інакше є ризик отримати плісняву на ґрунті. Оптимальна температура повітря в приміщенні — 18-20 °С, але загалом допустимо 10-25 °С.

Крок 1. Замочіть насіння у воді (термін замочування залежить від виду рослини, але зазвичай на 24 години).

Крок 2. У контейнер (дренажні отвори не потрібно робити) насипте землю для розсади шаром не вище 4 см і злегка примніть.

Крок 3. Розклавши насіння на поверхні, зволожте його за допомогою пульверизатора та присипте землею.

Крок 4. Контейнер накрийте харчовою плівкою, склом або прозорою кришкою та поставте у місце, відкрите сонячному світлу.

Кришку не варто відкривати, поки не з'являться паростки. Потім обережно зняти. Мікрозелень потрібно зрошувати з пульверизатора до трьох разів на день. Після появи перших справжніх листочків зелень можна зрізати.

Більше новин читайте на GreenPost.