Як захотіти працювати: поради коуча

Ізраїльський коуч Анастасія Ельберг пояснює, що, якщо узагальнити, ми відкладаємо справи з двох причин. Перша — завдання занадто глобальне (коли не знаєш, за що хапатися). Друга — завдання занадто дрібне й нудне, і на нього ніяк не можна себе примусити витрачати час і енергію.

Щоб «замотивувати» власний мозок узятися за виконання якогось завдання, потрібно дати йому кайф — тоді в мозку виробляється особлива речовина, що грає ключову роль в регулюванні нейрохімічних процесів: нейромедіатор дофамін.

Можна отримати свою дозу дофаміну, потураючи поганим звичкам (наприклад, поїдаючи морозиво під ролики на YouTube). Але ще більше дофаміну ми отримуємо в тих випадках, коли мозок смакує нагороду наперед.

«Наприклад, коли ви говорите собі: «Закінчу цей проект — і куплю собі оті туфлі», — пояснює Анастасія Ельберг.

Але коуч додає, що найвищий стан кайфу для мозку — це перебування в стані, який називають потоковим переживанням чи просто потоком.

«Усі ми перебували в цьому стані хоча б один раз (найімовірніше, не один раз). Ви захоплені своєю справою, повністю занурені в нього, не відчуваєте часу, не звертаєте уваги на те, що відбувається навколо. Робота буквально горить в руках, ви сповнені натхнення і відчуваєте себе володарем Усесвіту», — розповідає Анастасія Ельберг.

Іншими словами, це повна концентрація на поточному моменті. Коуч пояснює, що потік — стан енерговитратний, і тому мозок на час «відключає» ряд функцій. Цим пояснюється «втрата зв'язку» з довкіллям і млява реакціяна зовнішні подразники, якщо вона взагалі є. У потоці людина працює зі стовідсотковою віддачею і зосереджена на тому, що робить.

Анастасія Елоьберг говорить, що можна скільки завгодно намагатися «включити» потік, але якщо в картині не присутня мінімум один із п’яти тригерів потоку, мозок чинитиме опір до останнього.

Ризик. Якщо ви колись займалися екстремальними видами спорту, то добре пам'ятаєте стан повного зосередження на моменті. Це і є потік. Входити в потоковий стан вчать снайперів, військових аналітиків і стратегів. Бізнесмен, який укладає дуже важливу угоду, теж знаходиться в потоці.

Новизна. Якщо ви часто міняєте хобі, то ви не ледар, і у вас немає проблем із постійністю. Таким чином ваш мозок шукає дозу дофаміну. Навчившись використовувати цей стан усвідомлено, ви «осідлаєте» потік.

Складність. Хоч мозок і ледачий, але за умови правильного поводження інтелектуальний виклик дає йому масу насолоди. Якщо ви належите до числа тих людей, які люблять розкинути мізками, то «розігнати» себе на потік можна за допомогою розгадування кросворду або гри в маджонг.

Непередбачуваність. Коли ви не знаєте, що буде далі, це змушує вас зібратися і сконцентруватися на поточному моменті. Це добре помітно, якщо порівняти інтерв'ю «з папірця» із заздалегідь підготовленими питаннями і вільну бесіду. Перший варіант здається надуманим, другий — природним і живим. Це відбувається тому, що співрозмовники перебувають у потоці.

Розпізнавання образів. Мозок любить знайомі речі і радіє, коли бачить їх. Багатьом письменникам знайомий «страх чистого аркуша»: сідаєш писати розділ і не можеш вичавити з себе ні слова. Досвідчені автори знають, що можна розворушити себе, читаючи вже написане. Саме так ми входимо в потік.

Також ми розповідали, що науковці назвали продукти, котрі розвивають пам’ять та увагу.