Як урятуватися від комарів: поради лікарів

Літо вже у самому розпалі, і комарі теж розлютились не на жарт – саме вони псують нам вечірні прогулянки з дітьми і наче полюють за нами, вистежуючи нас як здобич, а тим паче таких солоденьких діток. Проте після того, як в інфопросторі з’явилась інформація про малярію на наших теренах, багато хто почав підозрювати, що комарині укуси – це не просто неприємно, а ще й небезпечно. Як же воно насправді? На запитання GreenPost відповідають сімейний лікар Роман Мільчев та лікар-педіатр Дар’я Шиманець.

Наскільки взагалі можуть бути небезпечними комарі у наших широтах?

Роман Мільчев: Комарі – це наші гематофаги (тобто тварини, які харчуються кров’ю людини чи іншої тварини). Загалом комарі є переносниками небезпечних захворювань – малярії, жовтої лихоманки, енцефалітів – усі ці захворювання нашим широтам не притаманні (радше Японії та Сибіру), але про них просто треба пам’ятати, тому що відбувається активна міграція.

Наші ж комарі можуть переносити такі захворювання, як туляремія – це одне з найбільш значущих захворювань (до речі, деякі види мух також можуть її переносити). Її не завжди правильно діагностують. Цю бактерію переносять зайці, кролики, тому мисливці особливо в зоні ризику передачі цієї інфекції.

Але найпоширеніша проблема, яку спричиняють комарині укуси в наших широтах, – алергія. Сама реакція на комариний укус по-науковому називається куліцидоз – алергічна реакція на укус безпосередньо комара. Він супроводжується сильним набряком, висипом, у деяких випадках може бути висока температура, лихоманка – аж до тих реакцій, які можуть призводити до анафілактичного шоку. Сліди від комариних укусів, які ми бачимо у себе,– це наша імуно-алергічна реакція. По суті, ми всі реагуємо на ті укуси, просто хто як: у когось папула утворюється на 5 мм, у когось на 2 мм.

Дар’я Шиманець: Незначна частина дітей має дуже виражену реакцію на укус – набряк Квінке, кропив'янка, анафілаксія. Також останнім часом часто зустрічається синдром Скітера – це коли місце укусу дуже набрякає і з'являється великий пухирець (наче опік), найчастіше з віком цей синдром минає, але все ж таки встигає залишити неприємні спогади з дитинства.

Чим, власне, є укус комара?

Роман Мільчев: Коли самиця комара сідає на шкіру людини, то, перш ніж почати пити кров своєї жертви, вона прискорює слину, яка містить антикоагулянти – речовини, котрі не дають згортатися крові (на них наш організм і реагує почервонінням, свербежем, набряком у місці укусу, іноді анафілактичним шоком). Кров стає є більш рідкою і не згортається, тому комар любісінько нею ласує. І саме в цій слині можуть передаватися захворювання. Вони можуть бути різними – і вірусними, і паразитарними, і бактеріальними. Усе залежить від місцевості. Що стосується України і зокрема південного регіону, то переважно йдеться про алергічні реакції.

Як боротися з цими алергічними реакціями?

Роман Мільчев: Є люди з анафілаксією – це серйозна реакція, яка загрожує смертю. Вони, звичайно, мають із собою носити Епінефрин, але вони і так про це знають, тому що у них зазвичай є якась серйозніша проблема зі здоров'ям, ніж алергія на укуси комарів. Пересічному громадянинові це просто не потрібно.

А що можна зробити, щоб стати «здобиччю» комарів?

Дар’я Шиманець: Починаючи розмову про кусючих мисливців, одразу хочеться зауважити, що тут як ніде важлива профілактика. Отже, крім механічного бар'єру (одяг) існують більш дієві засоби – репеленти.

Роман Мільчев: Це загальна назва біологічних і хімічних сполук, які запобігають нападу не лише комарів, а й інших комах та членистоногих – павуків, кліщів тощо. Репеленти випускають у вигляді у гелів, лосьйони, кремів, розпилювачів. Вони поділяються на дві групи: одні діють безпосередньо на нервову систему комара, заважаючи йому знайти людину по запаху, другі ж діють безпосередньо коли комар кидає на шкіру – вони його відштовхують, і він летить геть, навіть не кусаючи.

Дар’я Шиманець: Саме при виборі репелентів у батьків частіше і виникають запитання – який обрати? З якого віку можна використовувати? Та чи взагалі це безпечно?

Відрізняються вони за діючою речовиною, наведу деякі з них: ДЕТА (диетілметатолуамід) використовується за інструкцією з одного року, але європейські країни вважають його найбезпечнішим для використання у дітей і дозволяють використовувати його з 2 місяців. Найчастіше зустрічається в концентрації 10-30%, де відсотки показують тривалість дії, а не її силу: що менший відсоток, то частіше треба наносити на шкіру.

Таким же за ефективністю і безпечністю можна вважати IR3535 – в Україні і світі дозволений з 1 року.

Наступна діюча – пікардин (найчастіше в концентрації 5-10%) – значно поступається попереднім двом, та й зустріти на нашому ринку майже неможливо.

Засоби, які містять ефірні олії, не надто ефективні, та й мають великий ризик розвитку алергії. Ефективність цих засобів мала місце при концентрації не менше 30%, але в наших магазинах представлені засоби, де відсоток значно менший, що і робить їх дозволеними майже від народження, але ризик виникнення алергії від цього не менший. Я би рекомендувала їх використовувати від 3 років.

НайНЕефективніші – браслети, просочені хімікатами, часник, цибуля чи інша їжа, електронні пристрої та хатинки-пастки. При використанні у дітей слід дотримуватися певних правил: наносити засоби повинні тільки батьки, бажано надворі (особливо аерозолі), і всі засоби після приходу додому треба змивати.

Роман Мільчев: Слід брати до уваги, що комарина активність завжди приблизно з 20 до 23 години та в ранковий час (особливо рибалки зрозуміють) – з 4 до 7 години. Тому якщо ви увечері відпочиваєте біля води, природно, варто взяти з собою репеленти та протиалергічні засоби (якщо ви знаєте, що у вас активна реакція на їхні укуси).

Але жоден засіб не гарантує 100% захисту від комарів.

Роман Мільчев: Звичайно ж, укуси так чи інакше будуть. Але з цього приводу не варто особливо перейматися, зараз фармакологічна наука не стоїть на місці – є гелі та бальзами, креми, які знімають місцеве запалення. Всередину препарати варто приймати лише тим людям, які потерпають від алергії на укуси комарів. Решті зазвичай достатньо місцевої терапії, яка полягає у використанні гелів тощо.

Із екстравагантних методів – можна потерти нашатирним спиртом або, якщо є судинозвужувальні краплі, можна покрапати місця укусів – адже там іде маленьке, але запалення, усі судини розширюються, бо туди мають підійти імунні клітини, а ви просто цим препаратом судинозвужувальним крапаєте на цю ділянку шкіри, вона звужує судини – і запалення зменшується.  Можна розчинити соду, це також знімає свербіж. Звичайно, люди, які то відчувають сильний свербіж, один-два дні можуть пропити протиалергічні препарати – їх теж тепер багато, не конче робити так, як бабуся робила – слава Богу, живемо в ХХІ столітті.

Дар’я Шиманець: Якщо укус таки стався та дитину турбує нестерпний свербіж (дитина стає роздратованою, починає дуже чухати, пошкоджує шкіру та може інфікувати це місце), на допомогу приходить холод, цинквмістні мазі, СОС-креми від свербіння, а іноді й антигістамінні та стероїдні мазі.

Чи може комар, вкусивши хворого на малярію, таким чином заразити наступну жертву?

Роман Мільчев: Малярія – це паразитарне захворювання, і вид комарів, який його переносить, зовсім інший. Наші комарі просто не можуть переносити цього паразита, вони не можуть у своїй слині його втримати просто фізично. Тому малярія для нас не небезпечна, це завезені випадки. На території України є деякі місця, де такі комарі теоретично могли б розмножуватися – це болотисті місцевості на півдні Одещини. Але ніхто не може сказати достеменно, є там ці комарі чи нема. Заралом можна сказати, що з комарами нам пощастило.